Дванадцяте червня. Система вимірів
3D, у техніці розчинення
Вимірюю ніч за шкалою Віта, та… навіть Ріхтера…
Вимірюю час за сльозами в жмені…. вони, як фантики…
Малюю зірки на тендітних квітах – виходить літера…
Холодні вітри у душі шалені дмуть із Антарктики…
Вимірюю світ почуттям жагучим, літА марнуючи…
Вимірюю сум за зразком молитви на тлі експресії…
Стає в серці біль надто аж пекучим, іще й пульсуючим…
Бо лезо журби ще гостріше бритви під час депресії…
Вимірюю шлях, як земне тяжіння відносно Вічності…
Вимірюю сни за диханням неба… Геть гриф таємності!..
Вбиває мене твоє збайдужіння, відсутність ніжності…
Я досі люблю… хоч забути треба про смак взаємності…
У тексті розчинено вірш:
Вимірюю ніч за шкалою Віта …
Вимірюю час за сльозами в жмені …
Малюю зірки на тендітних квітах…
Холодні вітри у душі шалені…
Вимірюю світ почуттям жагучим…
Вимірюю сум за зразком молитви…
Стає в серці біль надто аж пекучим…
Бо лезо журби ще гостріше бритви…
Вимірюю шлях, як земне тяжіння…
Вимірюю сни за диханням неба…
Вбиває мене твоє збайдужіння…
Я досі люблю… хоч забути треба…
26 листопада 2012
© Copyright Marina Aldon 2012
*На фото: робота члена Національної спілки художників України Ласло Гайду, «Всесвіт», 1993, полотно, олія
Оставить комментарий