Вісімнадцяте травня. Роздуми над картиною А.І. Куїнджі «Березовий гай»
3D, у техніці розчинення
Ковтають сонце стовбури беріз, вдихають спокій,
А на гілках вітрів серцебиття ритмічне, чисте…
Струмок, неначе ділить навпіл ліс, як рів глибокий,
Буяє в нім динаміка життя щодня врочисто…
Контрасти всюди: трави – небокрай, земля – повітря…
Земне й Господнє… Воля в почуттях… Думки – галопом…
Гортає тіні тихо-тихо гай… у межах світла…
Видобуває звуки з пісні птах, звичайно, дзьобом…
День споглядає ряску з висоти, квіт ритуальний…
Цупкі листочки – справжні вітражі декоративні…
Собор природи дивний і святий, монументальний…
Тремтить повітря… Затишно душі… Дива скрізь дивні!
У тексті розчинено вірш:
Ковтають сонце стовбури беріз,
А на гілках вітрів серцебиття…
Струмок, неначе ділить навпіл ліс,
Буяє в нім динаміка життя…
Контрасти всюди: трави – небокрай,
Земне й Господнє… Воля в почуттях…
Гортає тіні тихо-тихо гай,
Видобуває звуки з пісні птах…
День споглядає ряску з висоти,
Цупкі листочки – справжні вітражі…
Собор природи дивний і святий…
Тремтить повітря… Затишно душі…
17 березня 2013
Оставить комментарий