П’яте травня. Дитина з ДЦП
3D, у техніці розчинення
Дивився в очі натовп апатичний, трохи п’яний,
Гілками бив вітрисько по щоках безперешкодно,
Торкався неба шпилем храм готичний дерев’яний…
Вона ж дитя стискала на руках… так благородно…
І гладила маленького хлопчину – янголятко,
Єдиний скарб, утіху із утіх, вінець розради…
Іще в юнацтві втратила родину – неньку, батька,
А нещодавно кинув чоловік… підступно зрадив…
Діагноз ДЦП – жорстокий вирок ескулапів
В лікарні пролунав, неначе грім, автоматично…
Тепер її одежа із ганчірок – блузка навпіл…
Відвідують жорстокі злидні дім систематично…
У серці біль, на вікнах павутина замість штори,
А біля ніг – старий голодний пес… та дві монети…
Лише б на операцію для сина (дуже ж хворий)
Зібрати гроші, він усього сенс, ядро планети…
Дивився в очі натовп безтурботний та згрубілий…
Вона, як тінь, з’являлася з імли із клунком білим…
Ні сніг, ні дощ, ні град, ні день спекотний і спітнілий
Спинити жінку-матір не могли… та й не зуміли б…
У тексті розчинено вірш:
Дивився в очі натовп апатичний,
Гілками бив вітрисько по щоках,
Торкався неба шпилем храм готичний…
Вона ж дитя стискала на руках…
І гладила маленького хлопчину –
Єдиний скарб, утіху із утіх…
Іще в юнацтві втратила родину,
А нещодавно кинув чоловік…
Діагноз ДЦП – жорстокий вирок
В лікарні пролунав, неначе грім…
Тепер її одежа із ганчірок…
Відвідують жорстокі злидні дім…
У серці біль, на вікнах павутина,
А біля ніг – старий голодний пес…
Лише б на операцію для сина
Зібрати гроші, він усього сенс…
Дивився в очі натовп безтурботний…
Вона, як тінь, з’являлася з імли…
Ні сніг, ні дощ, ні град, ні день спекотний
Спинити жінку-матір не могли…
10 березня 2013
