Марина Штефуца – Пабло Пікассо «Дівчинка на кулі»

Пабло Пікассо «Дівчинка на кулі»

3D, у техніці розчинення

Метафоричні образи насичені напівнімою пастораллю:
Гімнастка ніжна – велетень-атлет м’язИстий, дужий, пропорційний…
Журбою краєвиди закосичені та оперезані печаллю…
У площині буденності сюжет, на жаль, доволі традиційний…

Природи сірість, ніби непомічена, як те мереживо дрібненьке…
Езопівською мовою підтекст обрамлено… Ефект оптичний?
На кубі чоловік, на кулі дівчина, неначе стебельце тоненьке…
Вражають і відтінки, і контекст, і консонанс геометричний…

Саме життя в основі композиції, не цирк, артисти чи гастролі…
Люд квапиться, пасеться білий кінь… але… усе це неважливо…
В театрі мрій ми всі на репетиції, шукаємо себе у ролі…
І пізнаємо власне «янь» та «інь», завждИ чекаючи на диво…

У тексті розчинено вірш:

Метафоричні образи насичені:
Гімнастка ніжна – велетень-атлет.
Журбою краєвиди закосичені…
У площині буденності сюжет…

Природи сірість, ніби непомічена,
Езопівською мовою підтекст…
На кубі чоловік, на кулі дівчина –
Вражають і відтінки, і контекст…

Саме життя в основі композиції:
Люд квапиться, пасеться білий кінь…
В театрі мрій ми всі на репетиції…
І пізнаємо власне «янь» та «інь»…

25 листопада 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Марина Штефуца – Сіяч слова

Сіяч слова

Посіяти слово в серці завжди набагато важче,
Ніж мрію у чистім небі, чи в лоні землі насіння,
Бо там, у душі, погода своя та пора цвітіння,
А часом і підсвідомість зі зливами рясно плаче.

Посіяти слово в серці – це значить чекати сходів,
Нехай під вагою збуджень, або із собою бесід,
Та знати, що пагін буде живити любов’ю всесвіт
І що золоте коріння відродить єство народів.

Посіяти слово в серці, пізнати його будову,
Непросто, бо кожна з літер ще й значення має власне:
Хай ветхе, мов човен Ноя, хай, як зірколіт, сучасне…
Важливо у звуках-мантрах почути Господню мову.

Посіяти слово в серці – віддати тепла частину,
Повірити пісні щирій, що рощена з алфавіту,
І іншим подарувати маленькі уламки світу,
Бо вислови мудрі, щирі вкрашають завжди людину…

 

25 листопада 2012

© Copyright Marina Aldon 2012