Марина Алдон – Колайдер

30 ноября, 2012 11:31 пп

Колайдер

Знову жовтень у якості снайпера,
Що стріляє сльозами у фатуми…
Якщо треба, збудую колайдера,
Наші тро́пи з’єднаю, як атоми…

Ти далеко. Кохання на відстані.
Але душі самі ведуть бесіду…
Якщо хочеш, відкину всі істини
Та теорію вибуху всесвіту.

Мла нагадує чимось абстракцію,
Бо довкілля із чорного фосфору…
Якщо можна, здолаю дистанцію
На машині не часу, а простору…

Пта́ха міряє неба пульсацію,
Трохи місяцю хочеться містики…
Якщо сумно, скорю́ гравітацію
За законами серця, не фізики.

Знов у осені риси дизайнера,
Вітер манію має величності…
Якщо любиш, у лоні колайдера,
У одну поєднаю дві вічності.

 

P.S.Нічого особистого

 

1 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: P. S., Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: інтимна лірика, вірші про кохання, кохання и мої вірші. Комментариев к записи Марина Алдон – Колайдер нет

Марина Алдон – Дванадцять

30 ноября, 2012 11:28 пп

Дванадцять

Ти перший у житті відкрив жаги смаки таємні,
Як другий місяць в небі, осяваєш млу первІсну.
А третій вимір не для нас, довкола більш об’ємні,
Рядком четвертим у душі вростаєш міцно в пісню…
І наче п’ятий океан, полощеш мрії чисті,
Секрети шостого чуття крізь Вічність трансформуєш…
Кохання сьомий континент є в тільки нашім місті…
Чи восьмий нотний знак мені в цілунку подаруєш?
Нас не ляка дев’ятий вал, бескети та діброви,
Десята чашка кави для безсоння та шаленства…
Збагни, прошу, ти – одинадцята частина мови!
Дванадцять місяців у році хай трива блаженство…

P.S.Нічого особистого, вчуся рахувати

 

 

1 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: Акровірші, Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: інтимна лірика, акро, вірші про кохання, кохання и мої вірші. Комментариев к записи Марина Алдон – Дванадцять нет

Марина Алдон – Дитина дощу

30 ноября, 2012 8:32 пп

Дитина дощу

Не може її зрозуміти звичайна сім’я.
Гортає хмаринки, чи зорі вона при потребі.
Дитина дощу – це діагноз, не власне ім’я.
Здається, живе не на грішній землі, а на небі.

Маленька істота… приховує свій інтелект.
І крихітне серце у ритмі циклону пульсує.
Мутація генів? Частково. Та більше дефект
Свідомості натовпу що, зневажає, таврує.

Абстрактна хвороба? Де взяти такий препарат,
Щоб витерти прямо з душі аутизму симптоми?
Їй кожна рослина близька, наче друг, наче брат,
У косах рятується вітер від нападу втоми.

Ретельно пильнує безпомічні марення ніч…
Відхилення медики кращі шукають…і марно…
Чуття ігнорують, неначе маля якась річ!
Вона ж ізолюється, бо… це суспільство – бездарне…

 

30 листопада 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: P. S., Мої вірші и Прості вірші. Метки: самотність у натовпі и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Дитина дощу нет