Марина Алдон – 16 травня. Василь Штернберг «Ранок»

Шістнадцяте травня. Василь Штернберг «Ранок»

3D, у техніці розчинення

Шукають небо щупальцями трави, за стежинами
Тихенько гладять обрій промінці… ледь-ледь… долонями…
Шепочуться хмарини із вітрами-пілігримами,
Здається, оживають камінці, пульсують скронями…

Пісні пташині дзвінко линуть гаєм, як симфонії,
Струмки складають ноти в звукоряд… фагот під кущиком…
Маленька квітка очі відкриває… трохи соннії,
Їй личить помаранчевий наряд із жовтим ґудзиком…

На вербах десь павук готує пряжу для колекції,
Пришити ранок хочеться до віт… весни зеленої…
В основі живописного пейзажу, ретроспекції
Саме життя, природа, цілий світ душі шаленої…

У тексті розчинено вірш:

Шукають небо щупальцями трави,
Тихенько гладять обрій промінці…
Шепочуться хмарини із вітрами,
Здається, оживають камінці…

Пісні пташині дзвінко линуть гаєм,
Струмки складають ноти в звукоряд…
Маленька квітка очі відкриває,
Їй личить помаранчевий наряд…

На вербах десь павук готує пряжу,
Пришити ранок хочеться до віт…
В основі живописного пейзажу
Саме життя, природа, цілий світ…

17 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Марина Алдон – 14 травня. «Бузок у кошику»Петра Кончаловського

Чотирнадцяте травня. «Бузок у кошику»Петра Кончаловського

3D, у техніці розчинення

Багатство фарб розкішного букету вабить бджілку…
Бузок ліловий, білий та рожевий, мов на варті…
А за вікном десь чути вітру флейту чи сопілку…
Крайнеба настрій радісний, травневий у кімнаті…

Маленькі квіти і прості, й прекрасні, загадкові
Пелюстками всміхаються на гілці… неквапливо…
Ховає сонце промені контрастні, кольорові
Тихенько, між листками, на маківці… несміливо…

Суцвіття пахнуть солодко та ніжно… чистим полем…
Весна їх гордо носить у волоссі, терпнуть губи…
У кошику ж не в вазі, там не тісно… скло не коле…
Одна біда – води немає зовсім… спрага губить…

У тексті розчинено вірш:

Багатство фарб розкішного букету,
Бузок ліловий, білий та рожевий…
А за вікном десь чути вітру флейту…
Крайнеба настрій радісний, травневий…

Маленькі квіти і прості, й прекрасні…
Пелюстками всміхаються на гілці…
Ховає сонце промені контрастні
Тихенько, між листками, на маківці…

Суцвіття пахнуть солодко та ніжно,
Весна їх гордо носить у волоссі…
У кошику ж не в вазі, там не тісно,
Одна біда – води немає зовсім…

 

16 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Марина Алдон – 8 травня. Роздуми над картиною П. Куїнджі «Місячна ніч на Дніпрі»

Восьме травня. Роздуми над картиною П. Куїнджі «Місячна ніч на Дніпрі»

3D, у техніці розчинення

Всесвітнє око – місяць золотий, тремтить промінням,
Спокійно оглядає володіння, наче зодчий…
Цілує вітер верби та хрести, вітряк, каміння,
Подзьобують пташки зірки-насіння в лоні ночі…

Мла, мовчки, чистить крила над Дніпром листками м’яти,
Напитись хоче свіжості із річки та наснаги…
Вода степам наспівує псалом сто сорок п’ятий,
Об берег витирає мокрі щічки… жде розваги…

Далеко десь тоненький ряд хатин, стежина чорна…
Гніздяться сни під стріхами покірно… бо так треба…
Декор Творця –  мозаїка з хмарин нерукотворна,
Це – сива борода Іллі, ймовірно… серед неба…

У тексті розчинено вірш:

Всесвітнє око – місяць золотий,
Спокійно оглядає володіння…
Цілує вітер верби та хрести,
Подзьобують пташки зірки-насіння…

Мла, мовчки, чистить крила над Дніпром,
Напитись хоче свіжості із річки…
Вода степам наспівує псалом,
Об берег витирає мокрі щічки…

Далеко десь тоненький ряд хатин,
Гніздяться сни під стріхами покірно…
Декор Творця –  мозаїка з хмарин,
Це – сива борода Іллі, ймовірно…

 

14 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Марина Алдон – 27 квітня. Митець

Двадцять сьоме квітня. Митець

Л.І.Гайду

3D, у техніці розчинення

Митець на полотні карбує мрії, сентименти,
Відображає власне світобачення крізь колір…
Всі пензлю підкоряються стихії, континенти…
Й безмовне набуває раптом значення, як говір…

Митець на полотні карбує долю феєрично,
В динаміці характер символічності, епоха…
Роботи – це взірець самоконтролю, бо фактично
В долонях живописця ключ до вічності, до Бога.

Митець на полотні карбує коди галактичні,
Натхнення, ніби форма медитації логічна…
Життям веде невтомний дух свободи, естетичність.
Пульсує світ у кожній ілюстрації ритмічно…

У тексті розчинено вірш:

Митець на полотні карбує мрії,
Відображає власне світобачення…
Всі пензлю підкоряються стихії…
Й безмовне набуває раптом значення…

Митець на полотні карбує долю,
В динаміці характер символічності…
Роботи – це взірець самоконтролю,
В долонях живописця ключ до вічності.

Митець на полотні карбує коди…
Натхнення, ніби форма медитації…
Життям веде невтомний дух свободи…
Пульсує світ у кожній ілюстрації…

 

4 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

 

На фото: робота члена Національної спілки художників України Ласло Гайду «Карпатська рапсодія»

 

Марина Алдон – 24 квітня. Роздуми над картиною І.С. Їжакевича «Мені тринадцятий минало…»

Двадцять четверте квітня. Роздуми над картиною І.С. Їжакевича «Мені тринадцятий минало…»

3D, у техніці розчинення

Сорочка чиста, та подерта… біль і сором…
Бриль величезний, солом’яний у хлопчиська…
Папір є зошитом, мольбертом та альбомом,
Співає соло день весняний для вітриська…

Пасе овець на полонині – стадо пана…
Із ним бесідує вербиця через віття…
Чарують неба очі сині, як в Йоана…
Голодний… в торбі – хліб, водиця та повітря…

А вдалині сільські хатини, храм старенький…
І мрії, сонцем оповиті – сім колекцій…
Немає долі в сиротини… ані неньки…
Є тільки руки працьовиті, хист – у серці…

У тексті розчинено вірш:

Сорочка чиста, та подерта,
Бриль величезний, солом’яний…
Папір є зошитом, мольбертом,
Співає соло день весняний…

Пасе овець на полонині…
Із ним бесідує вербиця…
Чарують неба очі сині…
Голодний… в торбі – хліб, водиця…

А вдалині сільські хатини…
І мрії, сонцем оповиті…
Немає долі в сиротини…
Є тільки руки працьовиті…

 

2 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Марина Алдон – 21 квітня. «Зоряна ніч» Вінсента ван Гога

Двадцять перше квітня. «Зоряна ніч» Вінсента ван Гога

3D, у техніці розчинення

Над містом розпрямля крило серпанок постімпресії…
Мла у в митців теж інколи у моді, наче ремені…
І небо, й зорі й місячний уламок у прогресії
В єдинім екстатичнім хороводі… переплетені…

Піймати мить готується художник у гармонії,
Але зловить йому вдається вічність через лінії…
Складає світ із кольорів тривожних, меланхолії,
В руці не пензлі – промені космічні галактичнії…

Непізнані закони у природи в сенсі мовлення,
Дивує вітер темряву концертом… дме знервовано…
А «Ніч» Ван Гога викликає подив та захоплення,
Бо вістря мрій оголює відверто, неприховано…

У тексті розчинено вірш:

Над містом розпрямля крило серпанок…
Мла у в митців теж інколи у моді…
І небо, й зорі й місячний уламок
В єдинім екстатичнім хороводі…

Піймати мить готується художник,
Але зловить йому вдається вічність…
Складає світ із кольорів тривожних,
В руці не пензлі – промені космічні…

Непізнані закони у природи,
Дивує вітер темряву концертом…
А «Ніч» Ван Гога викликає подив,
Бо вістря мрій оголює відверто…

 

2 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Марина Алдон – 16 квітня Страсна П’ятниця. «Розп’яття або Гіперкубічне тіло» Сальвадора Далі

Шістнадцяте квітня. Страсна П’ятниця. «Розп’яття або Гіперкубічне тіло» Сальвадора Далі

3D, у техніці розчинення

Розп’яття на хресті – ганебна страта для святого,
Карали так розбійників, убивць, бунтівників…
Та не боявся Божий Син Пилата, ката злого,
Неправді світовій не поклонивсь… Не захотів!

Цвяхи вбивали в руки безпощадно і жорстоко…
Вінцем квітчали із тернин чоло Христу бійці…
Стогнала кулька сонця безпорадно, одиноко…
Ховала від людей своє тепло та промінці…

Голгофа аж тремтіла з переляку, хворобливо,
На землю опускався тихо смерк, неначе птах…
Ридала, мати… Ждала з неба знаку терпеливо…
Ісус приймав покірно власну смерть… як благо з благ…

І двері відчинились підземельні… потойбічні…
І грім змарнілі хмари осідлав Його ім’ям…
Месія ж переміг гріхи пекельні… утопічні,
До Царства Батька стежку показав… у Вічний Храм…

У тексті розчинено вірш:

Розп’яття на хресті – ганебна страта,
Карали так розбійників, убивць…
Та не боявся Божий Син Пилата,
Неправді світовій не поклонивсь…

Цвяхи вбивали в руки безпощадно…
Вінцем квітчали із тернин чоло…
Стогнала кулька сонця безпорадно…
Ховала від людей своє тепло…

Голгофа аж тремтіла з переляку,
На землю опускався тихо смерк…
Ридала, мати… Ждала з неба знаку…
Ісус приймав покірно власну смерть…

І двері відчинились підземельні…
І грім змарнілі хмари осідлав…
Месія ж переміг гріхи пекельні,
До Царства Батька стежку показав…

 

25 лютого 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Марина Алдон – 15 квітня. Чистий Четвер. «Таємна вечеря» Леонардо да Вінчі

П’ятнадцяте квітня. Чистий Четвер. «Таємна вечеря» Леонардо да Вінчі

3D, у техніці розчинення

Пісні беззвучні у душі Месії…
Співає вітер-страдник… чи відлюдник…
В задумі учні… Хто вбиває мрії?
Хто поміж ними зрадник? Хто відступник?

Вечеря скромна… в Йосипа у хаті…
Хліб та вино спожитки ритуальні…
Мла безсоромна майже вже на варті,
Лишає рук відбитки натуральні…

У гурті Юда тре чоло спітніле…
В душі лиха надмірність… хворі нерви?
Найгірше в людях – серце зачерствіле,
Адама непокірність, приклад Єви…

Ніч надто довга… Викуп через страту…
Лукавого спокуса? Поцілунок…
Продати Бога? Тридцять срібних – плата…
І тіло, й кров Ісуса – подарунок…

А Батько рідний бачить муки Сина…
Серпанок осяває… ідеально…
Гріх перворідний – смерті прапричину
Христос перемагає… тріумфально!!!

У тексті розчинено вірш:

Пісні беззвучні
Співає вітер-страдник…
В задумі учні…
Хто поміж ними зрадник?

Вечеря скромна…
Хліб та вино спожитки…
Мла безсоромна
Лишає рук відбитки…

У гурті Юда…
В душі лиха надмірність…
Найгірше в людях –
Адама непокірність…

Ніч надто довга…
Лукавого спокуса?
Продати Бога?
І тіло, й кров Ісуса…

А Батько рідний
Серпанок осяває…
Гріх перворідний
Христос перемагає!!!

 

25 лютого 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Марина Алдон – П’яте квітня. Роздуми над картиною Карла Брюллова «Останній день Помпеї»

П’яте квітня. Роздуми над картиною Карла Брюллова «Останній день Помпеї»

Перевернутий сонет + ЯС

Трагедії початок… Навіть сонце
Гарячу магму змішує з промінням,
Везувій викидає в небо стронцій…

Для чого людям статок… дім – каміння…
Біжать із з храму, думають – чи сон це:
Довкола все палає.. голосіння…

Потоптано алеї, цвіт тюльпану,
Чиєсь намисто дивне та незвичне…
Останній день Помпеї… Смак вулкану…
Вмирає місто горде і величне…

В повітрі попіл… Дихати нелегко…
За натовпом пильнують очі смерті…
Пекельна лава поруч… недалеко…
Мла зостається в фарбі…  на мольберті…

У тексті розчинено ЯС:

Трагедії початок…
Гарячу магму
Везувій викидає…

Для чого людям статок…
Біжать із з храму…
Довкола все палає..

Потоптано алеї,
Чиєсь намисто…
Останній день Помпеї…
Вмирає місто…

 

13 лютого 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Марина Алдон – Друге квітня. Роздуми над картиною А. Саврасова “Граки прилетіли”

Друге квітня. Роздуми над картиною А. Саврасова “Граки прилетіли”

3D, у техніці розчинення

Берізки гладять кронами крайнебо, трохи вицвіле від сирості,
Мов човники пливуть хмаринки сиві в далечінь іще небачену..
Вже у землі давно тепла потреба, жде від сонця поле ніжності,
Сніг прагне розчинитися у зливі, його звабу чисту втрачено…

Стара капличка знову у задумі… наливається рожевістю,
Природа прокидається поволі, щоб пройти етап відродження…
Характер вітру в силі, не у шумі, що розноситься місцевістю…
Ставок, як та родзинка у декорі… віддзеркалює стривоження…

Повітря по-весняному ранкове, пахне терпко перша квіточка,
Кипить робота, певно, в кожнім домі, бо ж у праці прояв сутності…
Грачі вже вдома… де усе святкове, рідна серцю кожна гілочка…
Стрічають щиро гнізда їх знайомі – елементи самобутності…

У тексті розчинено вірш:

Берізки гладять кронами крайнебо,
Мов човники пливуть хмаринки сиві…
Вже у землі давно тепла потреба,
Сніг прагне розчинитися у зливі…

Стара капличка знову у задумі…
Природа прокидається поволі…
Характер вітру в силі, не у шумі…
Ставок, як та родзинка у декорі…

Повітря по-весняному ранкове,
Кипить робота, певно, в кожнім домі…
Грачі вже вдома… де усе святкове…
Стрічають щиро гнізда їх знайомі…

10 лютого 2013

© Copyright Marina Aldon 2013