Марина Алдон – 22 квітня. Клен

2 марта, 2013 1:07 пп

Двадцять друге квітня. Клен

3D, у техніці розчинення

На гілці птаха…. Має дім, прописку… поза гаєм…
Клен тихо мріє… хмара поряд у блакитній голубіні…
Та він стоїть… від сонячного диску шал черпає…
Не може відірвати погляд від небесної твердіні…

Колись же клявся матінці-землиці, що не зрадить,
Що не покине шару ґрунту до самісінької смерті,
Що коренем вросте у таємниці, в плоть левади…
І не здійме ніколи бунту, віджене вітри уперті…

Та тільки стовбур виструнчився гордо над травою,
На пальчиках з’явилось листя і згрубіла шкіра трохи,
Побігти захотілося проворно за водою,
Вдягти ромашкове намисто та із лопухів панчохи…

Але скріпив вегетативний орган ще насінням
Із літосферою Бог тісно, згідно плану, згідно схеми…
До зірки не торкнутись… Скрізь дорога та каміння…
Ланцюг тримає знизу, звісно, кореневої системи…

У тексті розчинено вірш:

На гілці птаха…. Має дім, прописку…
Клен тихо мріє… хмара поряд…
Та він стоїть… від сонячного диску
Не може відірвати погляд…

Колись же клявся матінці-землиці,
Що не покине шару ґрунту,
Що коренем вросте у таємниці,
І не здійме ніколи бунту…

Та тільки стовбур виструнчився гордо,
На пальчиках з’явилось листя,
Побігти захотілося проворно,
Вдягти ромашкове намисто…

Але скріпив вегетативний орган
Із літосферою Бог тісно…
До зірки не торкнутись… Скрізь дорога…
Ланцюг тримає знизу, звісно…

 

2 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, весна, мої вірші, рослини, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 22 квітня. Клен нет

Марина Алдон – Чотирнадцяте квітня. Голуб

24 февраля, 2013 4:10 пп

Чотирнадцяте квітня. Голуб

3D, у техніці розчинення

Голубе, Божа пташко, тішиш піснями шлюбними…
Бачиш лани із неба, силу долаєш тяжіння…
Хмари гортати важко крилами волелюбними?
Але летіти треба, в дзьобі несеш проміння…

Голубе білоперий, стежка здається звичною…
Пульс відчуваєш міста із висоти кохання…
Щось тобі кажуть кедри мовою галактичною,
Верби тріпочуть листям – вітру звучать зітхання…

Трохи в тумані в’язко, пахне довкілля квітами,
Б’ється скоріш сердечко і на душі зарубка…
Голубе, Божа пташко, ти пізнаєш незвідане…
Де же твоє гніздечко? Жде тебе там голубка…

У тексті розчинено вірш:

Голубе, Божа пташко,
Бачиш лани із неба…
Хмари гортати важко?
Але летіти треба…

Голубе білоперий,
Пульс відчуваєш міста…
Щось тобі кажуть кедри,
Верби тріпочуть листям…

Трохи в тумані в’язко,
Б’ється скоріш сердечко…
Голубе, Божа пташко,
Де же твоє гніздечко?

 

24 лютого 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, весна, мої вірші, птахи, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Чотирнадцяте квітня. Голуб нет

Марина Алдон – Дванадцяте квітня. Зореходи. День космонавтики

23 февраля, 2013 4:05 пп

Дванадцяте квітня. Зореходи. День космонавтики

3D, у техніці розчинення

Вабить небо… споконвіку… блиск софітів…
Всесвіт, ніби на долоні… тільки б крильця…
А світил усіх без ліку… як і квітів…
Всі, як віченьки Господні… ніби кільця…

У космічнім хороводі урочисто
Витанцьовують планети живописні…
Капітанів зореходів особисто
Возвеличують поети-віршописці…

Де же місяць? Під водою? На дні річки?
У хмарині, чи в сутані? У чорнилі?
Вабить небо… глибиною дня та нічки…
І галактики незнані серцю милі…

У тексті розчинено вірш:

Вабить небо… споконвіку…
Всесвіт, ніби на долоні…
А світил усіх без ліку…
Всі, як віченьки Господні…

У космічнім хороводі
Витанцьовують планети…
Капітанів зореходів
Возвеличують поети…

Де же місяць? Під водою?
У хмарині, чи в сутані?
Вабить небо… глибиною…
І галактики незнані…

 

23 лютого 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, весна, ніч, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Дванадцяте квітня. Зореходи. День космонавтики нет

Марина Алдон – Десяте квітня. Трава

21 февраля, 2013 8:51 пп

Десяте квітня. Трава

3D, у техніці розчинення

До неба тягнеться трава, бо там Господь, там воля…
Дме вітерець у вічі, день нанизує на пальці…
Стеблинка – зігнута брова узлісся, лану, поля,
В природи на обличчі…  сонця посмішка уранці…

Зелені вусики землі, а, може, оселедці
На дотик шовковисті, гладять ніженьку ромашці…
Роса танцює на зелі із райдугою в серці…
Так затишно на листі… і метеликові, й пташці…

В насінні зародок життя, енергія планети,
Коріння – пуповина, в лоні ґрунту… зсередини…
Сприймає світ крізь відчуття, погоду та прикмети
Малесенька рослина – мікрокосмос для людини…

У тексті розчинено вірш:

До неба тягнеться трава,
Дме вітерець у вічі…
Стеблинка – зігнута брова
Природі на обличчі…

Зелені вусики землі,
На дотик шовковисті…
Роса танцює на зелі…
Так затишно на листі…

В насінні зародок життя,
Коріння – пуповина…
Сприймає світ крізь відчуття
Малесенька рослина…

 

21 лютого 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, весна, квіти, пейзажна лірика, рослини, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Десяте квітня. Трава нет

Марина Алдон – Восьме квітня. Весна в Карпатах

14 февраля, 2013 2:13 пп

Восьме квітня. Весна в Карпатах

3D, у техніці розчинення

Весна в Карпатах пахне потічками, навіть вітру трохи заздрісно…
У небо мчить безкрає пісня пташки милозвучна, наче мамина…
Трава кудлата диво-ниточками з ґрунту пнеться вгору радісно…
З узгір’я проростає… повз ромашки, аж дивується гущавина…

Тонка берізка пальці розминає із каблучками зеленими,
Не знає часоплину тут довкілля з кожним кущиком, стеблинкою…
Веде доріжка в храм, що зветься раєм, де хмаринки є хрещеними,
На дику полонину, на привілля день спускається росинкою…

Весна в Карпатах юна, як гуцулка, вишиванкою оздоблена…
І ніжна, і казкова прохолода потішає серце вродою…
Чекає свята каменя фігурка, навіть скеля півоголена,
Ще й зіронька ранкова… вся природа мироточить насолодою…

У тексті розчинено вірш:
Весна в Карпатах пахне потічками,
У небо мчить безкрає пісня пташки…
Трава кудлата диво-ниточками
З узгір’я проростає… повз ромашки…

Тонка берізка пальці розминає,
Не знає часоплину тут довкілля…
Веде доріжка в храм, що зветься раєм,
На дику полонину, на привілля…

Весна в Карпатах юна, як гуцулка…
І ніжна, і казкова прохолода…
Чекає свята каменя фігурка,
Ще й зіронька ранкова… вся природа…

І ще один вірш:

Весна в Карпатах
У небо мчить безкрає…
Трава кудлата
З узгір’я проростає…

Тонка берізка
Не знає часоплину…
Веде доріжка
На дику полонину…

Весна в Карпатах
І ніжна, і казкова…
Чекає свята
Ще й зіронька ранкова…

 

14 лютого 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, весна, Карпати, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Восьме квітня. Весна в Карпатах нет

Марина Алдон – Четверте квітня. Сумую без тебе

10 февраля, 2013 8:03 пп

Четверте квітня. Сумую без тебе

3D, акровірш, у техніці розчинення

С_умую без тебе, любий, і свідок безмовний вечір –
У_ чашці не кава, сльози – краплини душІ… багряні…
М_ла гладить хмарини-труби, неначе рукав Предтечі…
У_перше лютують грози… квітневі… вночі… весняні…
Ю_ртується вітер грубий, шукаючи шлях для втечі…

Б_аскі блискавиці з бонзи, мов коні Творця вогнЯні…
Е_нергія неба всюди… для бурі звичайні речі…
З_марнілі… вібрують… лози… гілками в нервовім стані…

Т_ривога вростає в груди… Осколок там порожнечі…
Е_моції вище дози (раніше іще незнані)…
Б_лагаю, ти впийся в губи… мене обійми за плечі…
Е_кспромти про тебе в прозі – освідчуюсь у коханні…

У тексті розчинено вірш:

С_умую без тебе, любий…
У_ чашці не кава, сльози…
М_ла гладить хмарини-труби…
У_перше лютують грози…
Ю_ртується вітер грубий…

Б_аскі блискавиці з бонзи…
Е_нергія неба всюди…
З_марнілі… вібрують… лози…

Т_ривога вростає в груди…
Е_моції вище дози…
Б_лагаю, ти впийся в губи…
Е_кспромти про тебе в прозі…

10 лютого 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Акровірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, інтимна лірика, акро, вірші про кохання, весна, кохання и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Четверте квітня. Сумую без тебе нет

Марина Алдон – Друге квітня. Роздуми над картиною А. Саврасова “Граки прилетіли”

9 февраля, 2013 10:04 пп

Друге квітня. Роздуми над картиною А. Саврасова “Граки прилетіли”

3D, у техніці розчинення

Берізки гладять кронами крайнебо, трохи вицвіле від сирості,
Мов човники пливуть хмаринки сиві в далечінь іще небачену..
Вже у землі давно тепла потреба, жде від сонця поле ніжності,
Сніг прагне розчинитися у зливі, його звабу чисту втрачено…

Стара капличка знову у задумі… наливається рожевістю,
Природа прокидається поволі, щоб пройти етап відродження…
Характер вітру в силі, не у шумі, що розноситься місцевістю…
Ставок, як та родзинка у декорі… віддзеркалює стривоження…

Повітря по-весняному ранкове, пахне терпко перша квіточка,
Кипить робота, певно, в кожнім домі, бо ж у праці прояв сутності…
Грачі вже вдома… де усе святкове, рідна серцю кожна гілочка…
Стрічають щиро гнізда їх знайомі – елементи самобутності…

У тексті розчинено вірш:

Берізки гладять кронами крайнебо,
Мов човники пливуть хмаринки сиві…
Вже у землі давно тепла потреба,
Сніг прагне розчинитися у зливі…

Стара капличка знову у задумі…
Природа прокидається поволі…
Характер вітру в силі, не у шумі…
Ставок, як та родзинка у декорі…

Повітря по-весняному ранкове,
Кипить робота, певно, в кожнім домі…
Грачі вже вдома… де усе святкове…
Стрічають щиро гнізда їх знайомі…

10 лютого 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, весна, за картинами, пейзажна лірика, птахи и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Друге квітня. Роздуми над картиною А. Саврасова “Граки прилетіли” нет

Марина Алдон – Двадцять дев’яте березня. Абетка весни

9 февраля, 2013 12:23 дп

Двадцять дев’яте березня. Абетка весни

3D, акровірш, у техніці розчинення

А_ я тез тебе, як без неба… Світ, як прірва…
Б_олить у грудях, там, де серце… калатає…
В_есна землі вростає в ребра, терпне шкіра…
Г_імн грає березню джерельце… з водограєм…

Ґ_аздує вітер при дорозі… Пише вірші?
Д_ень дещо довший… Потепління… Де ж пернаті?
Е_вакуація в морозів в вимір інший…
Є_ в сонця вусики-проміння рудуваті…

Ж_урба… сльозиться через очі… мимоволі…
З_игзаги долі на долоні… серед ліній…
тИ_ знаєш сни мої пророчі, мрії голі…
І_ як тумани гладять скроні безнадії…

Ї_ дкий дим… скупчується в жилах… у черешні…
Й_ діагноз безапеляційний – вихід з коми…
К_охаю!!! Хто б позичив крила (хоч найменші)?
Л_етіла б миттю у обійми… без утоми…

М_ені потрібно щастя трішки … небагато:
Н_ амалювати риси східні… вправно… спритно,
О_ орнамент щирої усмі́шки упіймати,
П_ оцілувати губи рідні… ненаситно…

Р_ уками хмари розігнати над тобою…
С_ казати, як мені самотньо, одиноко…
Т_ремтить свіча серед кімнати… віск – габою…
У_ се в житті, жаль, незвороньо… та жорстоко…

Ф_ актично важко нам зустрітись… в межах міста…
Х_ олодні гори поміж нами… море, всесвіт…
Ц_вітінню разом не радіти (клята відстань!)…
Ч_ уття сплітаються з словами в ході бесід…

Ш_ ал втамувати неможливо… інстинктивно…
Щ_е і природа досить вбога… в міжсезоння…
Ю_рба бажань… душа цнотлива… імпульсивна…
Я_  ж тінь твоя і частка Бога – не стороння…

У тексті розчинено вірш:

А_ я тез тебе, як без неба,
Б_олить у грудях, там, де серце…
В_есна землі вростає в ребра…
Г_імн грає березню джерельце…

Ґ_аздує вітер при дорозі…
Д_ень дещо довший… Потепління…
Е_вакуація в морозів…
Є_ в сонця вусики-проміння…

Ж_урба… сльозиться через очі…
З_игзаги долі на долоні…
тИ_ знаєш сни мої пророчі…
І_ як тумани гладять скроні…

Ї_ дкий дим… скупчується в жилах…
Й_ діагноз безапеляційний –
К_охаю!!! Хто б позичив крила?
Л_етіла б миттю у обійми…

М_ені потрібно щастя трішки:
Н_ амалювати риси східні,
О_ орнамент щирої усмі́шки,
П_ оцілувати губи рідні…

Р_ уками хмари розігнати,
С_ казати, як мені самотньо…
Т_ремтить свіча серед кімнати…
У_ се в житті, жаль, незвороньо…

Ф_ актично важко нам зустрітись…
Х_ олодні гори поміж нами…
Ц_вітінню разом не радіти…
Ч_ уття сплітаються з словами…

Ш_ ал втамувати неможливо…
Щ_е і природа досить вбога…
Ю_рба бажань… душа цнотлива…
Я_  ж тінь твоя і частка Бога…

 

8 лютого 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: Акровірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, інтимна лірика, акро, вірші про кохання, весна, кохання, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять дев’яте березня. Абетка весни нет

Марина Алдон – Двадцять восьме березня. Зерно

9 февраля, 2013 12:21 дп

Двадцять восьме березня. Зерно

3D, у техніці розчинення
Перевернутий сонет + ЯС

Старенькі руки правлять сонцем-ралом,
Кладуть у ґрунт пшеницю, сою, просо…
І гладять ниву, згідно з  ритуалом…
Високі буки стогнуть стоголосо,
Вдивляються в криницю поза валом…
Чекають зливу? Вітру трохи млосно…

В землі маленькі злаки, як зірниці…
Процес природній… запустити треба…
Рахує дні-світанки серце птиці,
Сіяч Господній молиться до неба…

Тепер усе залежить від погоди…
Потрібна, перш за все, весняна ніжність…
Та скоро зійдуть перші ярі сходи,
Відчують корінці вже іншу дійсність….

У тексті розчинено ЯС:

Старенькі руки
Кладуть у ґрунт пшеницю
І гладять ниву.

Високі буки
Вдивляються в криницю,
Чекають зливу?

В землі маленькі злаки…
Процес природній…
Рахує дні-світанки
Сіяч Господній…

 

8 лютого 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, весна, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять восьме березня. Зерно нет

Марина Алдон – Двадцять сьоме березня. вікно в березень

9 февраля, 2013 12:17 дп

Двадцять сьоме березня. вікно в березень

3D, у техніці розчинення

 

в маленькій рамі цілий світ, якого не знайти на глобусі,

дощ відчайдушно б’ється в скло, розмиті залишаючи автографи…
на підвіконні первоцвіт рахує з висоти людей, автобуси…
крайнеба майже сіре тло впирається в дороги-ієрогліфи…

вітрисько проситься у дім за штори, жалюзі чіпляється долонями,
не спиться більше в лоні хмар і сонцю, що ховається від дійсності…
напевно, скоро перший грім, бо річка скресла, треться в берег скронями…
мовчить настінний календар, не вірячи в теорію ймовірності…

тоненька гілочка сосни по-справжньому фліртує з перехожими,
під парасолі зазирА, лоскоче зеленявою їх шийкою…
а у вікні портрет весни, оздоблений із витворами Божими…
снага – природі із ребра просочується в душу коломийкою…

У тексті розчинено вірш:

в маленькій рамі цілий світ,
дощ відчайдушно б’ється в скло…
на підвіконні первоцвіт,
крайнеба майже сіре тло…

вітрисько проситься у дім,
не спиться більше в лоні хмар…
напевно, скоро перший грім,
мовчить настінний календар…

тоненька гілочка сосни
під парасолі зазирА…
а у вікні портрет весни,
снага – природі із ребра…

 

 

19 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, весна, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять сьоме березня. вікно в березень нет

« Следующие  
  Предыдущие »