Марина Алдон – 3 грудня. Перший сніг

17 июля, 2013 9:52 дп

Третє грудня. Перший сніг

3D, у техніці розчинення

На порозі вечір несміливий, та плечистий
Відкриває двері в вимір тиші… в потойбічність…
Перший сніг молочний і цнотливий, дуже чистий…
На дорозі пише білі вірші дактилічні…

На ріці накидка кришталева… Офіційно
Мла ховає світу цього велич попід рясу…
Перший сніг малює на деревах, професійно
Щось кубічне, наче сам Малевич, в мить екстазу…

У вітрів простуджені легені, глузд здоровий,
Та характер диким є, бентежним, неспокійним…
Перший сніг, неначе птах у жмені, паперовий…
Пахне небом чистим і безмежним, прабіблійним…

У тексті розчинено вірш:

На порозі вечір несміливий,
Відкриває двері в вимір тиші…
Перший сніг молочний і цнотливий
На дорозі пише білі вірші…

На ріці накидка кришталева…
Мла ховає світу цього велич…
Перший сніг малює на деревах
Щось кубічне, наче сам Малевич…

У вітрів простуджені легені,
Та характер диким є, бентежним…
Перший сніг, неначе птах у жмені,
Пахне небом чистим і безмежним…

17 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото: робота члена Національної спілки художників України Ласло Гайду «Зима»

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, пейзажна лірика, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 3 грудня. Перший сніг нет

Марина Алдон – 2 грудня. Півмісяць гладить руки грудня білі…

17 июля, 2013 9:49 дп

Друге грудня. Півмісяць гладить руки грудня білі…

3D, у техніці розчинення

Півмісяць гладить руки грудня білі і полущені,
Промінчиком холодним… одиноко усміхається…
Скеровує потоки скрижанілі, трохи сплющені,
У море галактичне власним оком упирається…

Півмісяць обминає заметілі, ожеледиці,
Вітриська хрипи чує стетоскопом… десь над Тундрою…
Рахує акуратно зорі спілі, сни Ведмедиці…
Хоча щоночі бореться з ознобом, із застудою…

Півмісяць на кордоні світлотіні, в межах вічності,
Господнім управляє хроноскопом, наче якорем…
А родимки-відмітини на тілі – шрами дійсності,
Лиш доказ того, що він є пророком та оракулом.

У тексті розчинено вірш:

Півмісяць гладить руки грудня білі
Промінчиком холодним… одиноко…
Скеровує потоки скрижанілі
У море галактичне власним оком…

Півмісяць обминає заметілі,
Вітриська хрипи чує стетоскопом…
Рахує акуратно зорі спілі,
Хоча щоночі бореться з ознобом…

Півмісяць на кордоні світлотіні
Господнім управляє хроноскопом…
А родимки-відмітини на тілі –
Лиш доказ того, що він є пророком.

 

17 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото: работа Воронина Олега Владимировича «Время Луны»

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, місяць, ніч, роздуми, самотність у натовпі, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 2 грудня. Півмісяць гладить руки грудня білі… нет

Марина Алдон – 1 грудня. Сьогодні перший день зими…

16 июля, 2013 3:18 пп

Перше грудня. Сьогодні перший день зими…

3D, у техніці розчинення

Сьогодні перший день зими… Буденне свято…
Дерева, неначе незнайомці… вкриті лаком?
Струмок гортає білі сни… Хто ж їхній автор?
Іскриться лід… мороз на сонці… З добрим ранком!

Втрачає, певно, вітер шарм… і ніби карлик…
Цитує сам собі Шекспіра… на узбіччі…
На шиї грудня теплий шарф із трав зів’ялих
Покрита памороззю шкіра на обличчі…

Сьогодні перший день зими… За небом осінь…
Журливі, неспокійні птиці – де же їжа…
Тривога навіть між людьми помітна досить…
Усім потрібні рукавиці, кава свіжа…

У тексті розчинено вірш:

Сьогодні перший день зими…
Дерева, неначе незнайомці…
Струмок гортає білі сни…
Іскриться лід… мороз на сонці…

Втрачає, певно, вітер шарм…
Цитує сам собі Шекспіра…
На шиї грудня теплий шарф,
Покрита памороззю шкіра…

Сьогодні перший день зими…
Журливі, неспокійні птиці…
Тривога навіть між людьми…
Усім потрібні рукавиці…

16 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, пейзажна лірика, роздуми и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 1 грудня. Сьогодні перший день зими… нет

Марина Алдон – 30 листопада. Біла ворона

15 июля, 2013 7:49 пп

Тридцяте листопада. Біла ворона

3D, у техніці розчинення

Довкола ворони чорні, і їх багато –
На вулицях, у трамваях дивакуватих
І вежі старій у горлі… кричать завзято…
Не місто – пташина зграя, юрба пернатих…

А я тут єдина біла, ізгой-самітник,
Неначе більмо на оці… рахую втрати…
Не можна змінити ж тіло, мов одяг, цінник…
Як кількості плям на сонці не поміняти…

Нехай не така, як інші, душа сміється…
Хай прагнуть моєї крові і стону мого,
Але не зречуся віршів – уламків серця,
Життєвих позицій, мови й Творця святого…

Довкола ворони чорні, немов пантери…
На здобич летять стрілою із височіні…
Нервово клюють долоні, перо, папери…
Та й так… зостанусь собою… пісні ж нетлінні!

У тексті розчинено вірш:

Довкола ворони чорні –
На вулицях, у трамваях
І вежі старій у горлі…
Не місто – пташина зграя…

А я тут єдина біла,
Неначе більмо на оці…
Не можна змінити ж тіло,
Як кількості плям на сонці…

Нехай не така, як інші,
Хай прагнуть моєї крові,
Але не зречуся віршів,
Життєвих позицій, мови…

Довкола ворони чорні
На здобич летять стрілою…
Нервово клюють долоні…
Та й так… зостанусь собою…

 

15 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото:
работа Батырова Зубайдуллы Борисовича, «Белая ворона»

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, місто, роздуми, самотність у натовпі, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 30 листопада. Біла ворона нет

Марина Алдон – 29 листопада. Не покинь, Месіє…

15 июля, 2013 7:45 пп

Двадцять дев’яте листопада. Не покинь, Месіє…

3D, у техніці зіставлення

Небо, ткане вітром, млою інкарноване…
Снами ліс лоскоче… дивне почуття…
Будь для мене світлом, серце пошматоване…
Просто серед ночі… Світ, як небуття.

 

Далі тут.

 

15 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото:

работа Стрыковой Татьяны Витальевны, «К Молитве о Святом Духе»

Рубрики: Щоденник. Метки: щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 29 листопада. Не покинь, Месіє… нет

Марина Алдон – 28 листопада. Свічка

15 июля, 2013 3:29 пп

Двадцять восьме листопада. Свічка

3D, у техніці розчинення
Перевернутий сонет +ЯС

Краплини воску плавлять третій вимір…
На білім тілі свічки дивні знаки
І чорні тіні всюди… невловимі…

У межах посту дим міняє нахил…
В монахів інші звички… та простибіг…
Книжки настільні дивляться із мряки…

Тоненька нитка ґноту – міст духовний,
Тримає промінь прямо за міцелій…
На аркуші з блокноту текст церковний…
Слова червоні вибито на стелі…

У храмі свічі мають запах дива,
Бо віра – кращий лікар і цілитель…
Я в мить оцю спокійна і щаслива!
Молюся тихо… Чує Вседержитель…

У тексті розчинено ЯС:

Краплини воску
На білім тілі свічки
І чорні тіні…

У межах посту дим
В монахів інші звички,
Книжки настільні…

Тоненька нитка ґноту
Тримає промінь…
На аркуші з блокноту
Слова червоні…

 

15 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото: робота Вороніна Олега Володимировича «Чёрная свеча»

Рубрики: Мої вірші, Сонети, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, релігія, роздуми, сонети, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 28 листопада. Свічка нет

Марина Алдон – 27 листопада. Сон — це…

15 июля, 2013 3:25 пп

Двадцять сьоме листопада. Сон – це…

3D, у техніці розчинення

Сон – це гра підсвідомості, паралельна система світу…
Площина світобачення і серця недремні очі…

Далі —  текст за посиланням

15 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото: робота Вороніна Олега Володимировича «Сны параллельного мира — Разбудивший Время»

Рубрики: Щоденник. Метки: щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 27 листопада. Сон — це… нет

Марина Алдон – 26 листопада. Екзистенція

15 июля, 2013 11:14 дп

Двадцять шосте листопада. Екзистенція

3D, у техніці зіставлення

Екзистенція мікросвіту, екзекуція мрій і долі
Це – розбиті уламки неба, серед прірви зірки погаслі…
Я втрачаю надію світлу… Як зібрати останки волі?
Ти же – маска моя киснева… Мла довкола… блукаю в часі…

Через очі тривога ллється… Стрес у осені чи застуда?
Відчуваю душевний трепет, розпинають вітри свідомість …
Знов затемнення повне серця, яра пристрасть болить у грудях…
У контексті життя без тебе є природною гарячковість…

Трансформуєш мою орбіту, мій далекий, близький… єдиний…
У судинах тече самотність… Бачить тільки Спаситель муки…
Екзистенція макросвіту – чорно-білі твої світлини…
Ностальгія, журба, безсонність проростають у ніч розлуки…

У тексті розчинено два окремі вірші:
1.
Екзистенція мікросвіту
Це – розбиті уламки неба…
Я втрачаю надію світлу…
Ти же – маска моя киснева…

Через очі тривога ллється…
Відчуваю душевний трепет…
Знов затемнення повне серця
У контексті життя без тебе…

Трансформуєш мою орбіту…
У судинах тече самотність…
Екзистенція макросвіту –
Ностальгія, журба, безсонність…

2.
Екзекуція мрій і долі –
Серед прірви зірки погаслі…
Як зібрати останки волі?
Мла довкола… блукаю в часі…

Стрес у осені чи застуда?
Розпинають вітри свідомість …
Яра пристрасть болить у грудях…
Є природною гарячковість…

Мій далекий, близький… єдиний…
Бачить тільки Спаситель муки…
Чорно-білі твої світлини…
Проростають у ніч розлуки…

15 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

*На фото: робота члена Національної спілки художників України Ласло Гайду

Рубрики: Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, інтимна лірика, вірші про кохання, кохання и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 26 листопада. Екзистенція нет

Марина Алдон – 25 листопада. У фонтані

15 июля, 2013 11:11 дп

Двадцять п’яте листопада. У фонтані

3D, у техніці розчинення

У фонтані журлива осінь нудьгує мовчки…
Білосніжні пряде тумани, найкращі в світі…
Чорні хмари в її волоссі – старі примочки?
Замість бантиків – ікебани із мертвих квітів…

У фонтані вітрисько дикий… цілком по-людськи…
Перемішує воду з льодом, на власний розсуд…
Уявляє фужер великий, з вином бургундським…
Із бетонним фігурним сподом цікавить посуд?

У фонтані тоненький промінь гіпотетично
Миє власне ефірне тіло, найдовший палець…
Холоднеча в небеснім домі давно вже звична…
Де же сонця тепло поділось і де рум’янець?

У фонтані краплинки-сльози… мої, можливо…
І кораблик пливе картонний… вірш на папері…
Листопад відливає з бронзи на стежці диво…
Не скульптури, а сум сезонний стрічаю в сквері…

У тексті розчинено вірш:

У фонтані журлива осінь
Білосніжні пряде тумани…
Чорні хмари в її волоссі,
Замість бантиків – ікебани…

У фонтані вітрисько дикий
Перемішує воду з льодом,
Уявляє фужер великий
Із бетонним фігурним сподом…

У фонтані тоненький промінь
Миє власне ефірне тіло…
Холоднеча в небеснім домі…
Де же сонця тепло поділось?

У фонтані краплинки-сльози…
І кораблик пливе картонний…
Листопад відливає з бронзи
Не скульптури, а сум сезонний…

 

15 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, осінь, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 25 листопада. У фонтані нет

Марина Алдон – 24 листопада. Голодомор

14 июля, 2013 3:11 пп

Двадцять четверте листопада. Голодомор

3D, у техніці розчинення
24 листопада – День пам’яті жертв голодомору

Голодомор… Яке жорстоке слово… Дев’ять літер…
Дитячі очі, тисячі смертей, убиті мрії…
А на хрестах читає гарячково дати вітер…
Маленька свічка прізвища людей собою гріє…

Душа болить за трупи у канаві, злодіяння,
За те безхліб’я штучне, за народ, що прагнув волі,
За все, що звідать випало державі, за страждання,
За не один трагічний епізод, удари долі…

Голодомор… Суцільне божевілля та безладдя…
Земля і небо… крики матерів… пісні козацькі…
Червоних екзекуторів свавілля, самовладдя…
Та страдників могили… без вінків… звичайно, братські…

О, Україно, краю журавлиний, рідний краю!
Чому пустила ката на поріг, на власні ниви?
Ридають кров’ю кетяги калини біля гаю…
Господь засудить винних за цей гріх! Він – справедливий!

У тексті розчинено вірш:

Голодомор… Яке жорстоке слово…
Дитячі очі, тисячі смертей…
А на хрестах читає гарячково
Маленька свічка прізвища людей…

Душа болить за трупи у канаві,
За те безхліб’я штучне, за народ,
За все, що звідать випало державі,
За не один трагічний епізод…

Голодомор… Суцільне божевілля …
Земля і небо… крики матерів…
Червоних екзекуторів свавілля…
Та страдників могили… без вінків…

О, Україно, краю журавлиний!
Чому пустила ката на поріг?
Ридають кров’ю кетяги калини…
Господь засудить винних за цей гріх!

 

14 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, громадянська лірика, Україна, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 24 листопада. Голодомор нет

« Следующие  
  Предыдущие »