Марина Алдон – 13 грудня. Льодові скульптури

Тринадцяте грудня. Льодові скульптури

3D, у техніці розчинення
Перевернутий сонет + ЯС

З цеглин-крижинок зведені будинки,
Шедевр архітектури незбутній…
Арктичне місто з льоду для блондинки…

Сто сім сніжинок, зрощених на кухні
Оздоблюють скульптури та стежинки…
Разком намиста пахне самобутність…

Вода в твердому стані, як каміння…
Уже не море поряд, а твердиня…
Колись таки розтане неодмінно
Палац прозорий, вежа срібно-синя…

Універсальна містика морозна
Дарує і захоплення, і радість…
Ручна робота майстра-віртуоза
Ідей творчі втілює в реальність…

У тексті розчинено ЯС:

З цеглин-крижинок
Шедевр архітектури –
Арктичне місто…

Сто сім сніжинок
Оздоблюють скульптури,
Разком намиста…

Вода в твердому стані –
Уже не море…
Колись таки розтане
Палац прозорий…

20 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

На фото:
работа Шалагиной Маргариты Евгеньевны «Другой мир»

Марина Алдон – 12 грудня. Згадай зиму півбожевільну….

Дванадцяте грудня. Згадай зиму півбожевільну….

3D, у техніці розчинення

Згадай зиму півбожевільну, найгарячішу із усіх,
Сердець сонату нашу спільну, єднання душ, солодкий гріх,
Кохання, ночі безгоміння, екстаз думок, нірвану тіл,
У ліжку місячне проміння і галактичну заметіль…

Згадай зиму казково-білу, природи гіпнотичний сон,
Гірську стежину посивілу, тоненькі лінії долонь,
Накидку крижану на річці, чомусь безвідрадній, сумній,
Сльозу-перлиночку на свічці та вірші, вирощені з мрій…

Згадай зиму астральнокрилу, камін – комфорту оберіг,
Легенький дотик небосхилу до вуст твоїх… та до моїх…
У млі годинника зітхання, сталеві слухавки валіз,
Свої слова у мить прощання… перон, ритмічний стук коліс…

У тексті розчинено вірш:

Згадай зиму півбожевільну,
Сердець сонату нашу спільну,
Кохання, ночі безгоміння,
У ліжку місячне проміння…

Згадай зиму казково-білу,
Гірську стежину посивілу,
Накидку крижану на річці,
Сльозу-перлиночку на свічці…

Згадай зиму астральнокрилу,
Легенький дотик небосхилу,
У млі годинника зітхання,
Свої слова у мить прощання…

 

19 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото: работа Кудряшовой Екатерины Павловны «Вдвоем»

Марина Алдон – 11 грудня. Зимовий ліс

Одинадцяте грудня. Зимовий ліс

3D, у техніці розчинення
11 грудня – Міжнародний день гір

Зимовий ліс – це небо на стежині, перемішане із хмарами,
Апофеоз, алегоричність явищ об’єктивної реальності…
Звичайна метафізика уяви… між серцевими ударами…
І пісня вітру на гірській вершині, у форматі ідеальності…

Зимовий ліс – це сніг із ваніліну, іній ліками від болю є,
Карпатський чай – цілющий диво-засіб від недуг та від депресії…
Екстиму смак терпкий на лижній трасі і бентежить, і захоплює…
Із викидом у кров адреналіну, підсвідомість у інверсії…

Зимовий ліс – це річечки тайнопис у режимі анонімності,
На шкірі криги світлій і прозорій… кришталева ніби вулиця…
Поділений на кілька категорій, як і всі найвищі цінності,
Природи натуральної живопис… кожне дерево – натурниця…

Зимовий ліс – це ватра верховинська, на землі найграціозніша,
Старезні скелі кількаповерхові традиційно пахнуть холодом…
Сезонні зміни у світобудові тут відчутні грандіозніше…
Та у повітрі мова материнська душу й плоть єднає з Господом…

У тексті розчинено вірш:

Зимовий ліс – це небо на стежині,
Апофеоз, алегоричність явищ…
Звичайна метафізика уяви…
І пісня вітру на гірській вершині…

Зимовий ліс – це сніг із ваніліну…
Карпатський чай – цілющий диво-засіб…
Екстиму смак терпкий на лижній трасі
Із викидом у кров адреналіну…

Зимовий ліс – це річечки тайнопис
На шкірі криги світлій і прозорій…
Поділений на кілька категорій
Природи натуральної живопис…

Зимовий ліс – це ватра верховинська,
Старезні скелі кількаповерхові,
Сезонні зміни у світобудові
Та у повітрі мова материнська…

19 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото: работа Лукиной Елены Олеговны «Горы,ели,снег»

Марина Алдон – 10 грудня. Зимові квіти

Десяте грудня. Зимові квіти

3D, у техніці зіставлення

Зимові квіти на вікні мороз виводить артистично,
На склі сім запахів грудневих, таємні знаки, дивні руни…
Ріка-горянка в напівсні… Танцює віхола незвично
У черевичках кришталевих, чекає ласки від фортуни…

Зимові квіти на вікні зима малює, як Пікассо…
Здається, небовид у вазі, зі снігу всесвіт ліпить хмара…
Із безвісти летять пісні? Щось промовляє вітер басом…
Чи біла казка – плід фантазій? Прозоре сонце, як примара…

Зимові квіти на вікні… Я намагаюсь зобразити
Абстрактні блискітки сріблясті – узорні шати ялинникові…
Камін рахує ночі, дні у хаті, досі необжитій…
У часовій сезонній пастці павук сидить на рушникові…

У тексті розчинено два вірші:
1.
Зимові квіти на вікні,
На склі сім запахів грудневих…
Ріка-горянка в напівсні
У черевичках кришталевих…

Зимові квіти на вікні…
Здається, небовид у вазі…
Із безвісти летять пісні?
Чи біла казка – плід фантазій?

Зимові квіти на вікні –
Абстрактні блискітки сріблясті…
Камін рахує ночі, дні
У часовій сезонній пастці…

2.
Мороз виводить артистично
Таємні знаки, дивні руни…
Танцює віхола незвично,
Чекає ласки від фортуни…

Зима малює, як Пікассо…
Зі снігу всесвіт ліпить хмара…
Щось промовляє вітер басом…
Прозоре сонце, як примара…

Я намагаюсь зобразити
Узорні шати ялинникові…
У хаті, досі необжитій
Павук сидить на рушникові…

 

18 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Марина Алдон – 9 грудня. Прогноз погоди

Дев’яте грудня. Прогноз погоди.

3D у техніці розчинення

1.
ЗИМИ НЕСПОКІЙ. САМОТИ́НА. ЛИХОМАНКА… ВІЧНІ СТРЕСИ…
Гортаю пам’ять, наче книжку з ілюстраціями долі…
Із віршів ставлю на свідомість зігріваючі компреси…
Але вони не гоять рани від любові…. крила кволі…

 

Весь вірш можна прочитати тут.

 

18 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

 

Марина Алдон – 8 грудня. Зима у хаті

Восьме грудня. Зима у хаті

Перевернутий сонет + ЯС
3D, у техніці розчинення

Відкрита книжка мряки. Скло віконне –
Морозних трафаретів галерея…
В напрузі очі… Всесвіт весь холоне…

Стріла опришка з льоду – для Морфея
Один із амулетів… Вітер стогне
Цієї ночі… голосом ді-джея…

На стелі павутина, місяць повний
В овальній рамці, звісно, для декору…
Зі свічки біла слина – віск церковний,
Тече на пальці грудня та на штору…

Зимі у хаті затишно доволі…
Камін тріскоче, є що почитати,
Сплять на роялі ноти та бемолі…
І ароматно пахне чай із м’яти…

У тексті розчинено ЯС:

Відкрита книжка
Морозних трафаретів…
В напрузі очі…

Стріла опришка –
Один із амулетів
Цієї ночі…

На стелі павутина
В овальній рамці…
Зі свічки біла слина
Тече на пальці…

 

18 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото:
работа Лукиной Елены Олеговны «Заснеженное шале»

Марина Алдон – 7 грудня. Роздуми над картиною А.М.Васнецова «Зимовий сон (Зима)»

Сьоме грудня. Роздуми над картиною А.М.Васнецова «Зимовий сон (Зима)»

3D, у техніці розчинення

Спокійно проглядає віщі сни ліс фантастичний…
Природа під наркозом спеціальним… примусовим…
Пухнасті вії накладні в сосни та бриль містичний…
В ялини вус із покриттям дзеркальним… тимчасовим…

На стежці руки грудня крейдяні з зимою в парі
Сипку луску розгладжують рівненько і гарненько…
Струмок у рукавиці льодяній махає хмарі,
Бурмоче щось під ніс собі тихенько Морозенко…

На сонці панцир, мушля чи броня на небозводі?
Тремтять, вібрують щупальці холодні частоколів…
А безтурботний вітер день від дня, як птах Господній,
Співає колискові старомодні на роздоллі…

У тексті розчинено вірш:

Спокійно проглядає віщі сни…
Природа під наркозом спеціальним…
Пухнасті вії накладні в сосни,
В ялини вус із покриттям дзеркальним…

На стежці руки грудня крейдяні
Сипку луску розгладжують рівненько…
Струмок у рукавиці льодяній
Бурмоче щось під ніс собі тихенько…

На сонці панцир, мушля чи броня?
Тремтять, вібрують щупальці холодні…
А безтурботний вітер день від дня
Співає колискові старомодні…

 

18 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Марина Алдон – 6 грудня. Як без тебе жити?

Шосте грудня. Як без тебе жити?

3D, у техніці розчинення

Вікно відкрите. Холодно. Так треба. Вчусь дихати… одна і по-новОму… Немає в мене більше крил та неба… Молюся тихо Господу святому… Тривожно, сумно… згадую дитинство… Верба висока схожа на Ікара… НА ГІЛЦІ ІНІЙ, ЗОРІ, ЯК НАМИСТО… Моя любов – це дар найбільший, кара… А зовсім поруч хтось стоїть незримий, тримає РУКАВИЦЮ-МІСЯЦЬ міцно, спокійно відраховує хвилини та в ВІЧНІСТЬ експортує їх цинічно… У ДЗЬОБІ ВОРОН МЛУ НЕСЕ У МІСТО, вона ж сама просочується в простір, наповнюючи Всесвіт астро-змістом, а вранці розчиняючись… о шостій…

З пісень не ампутується невтішність, за римами – чуття, пориви світлі… ВОГОНЬ В  КАМІНІ… В  ГРУДЯХ ДИВНА НІЖНІСТЬ… Без тебе зовсім пусто в цьому світі! Бракує слів… не пишеться поема… ОБСТЕЖУЄ СВІТЛИЦЮ ВІТЕР СВИСТОМ, для нього кілометри не проблема… Потрібно залишатись реалістом – ДУХОВНИМ ЗОРОМ БАЧУ ІНШУ ДІЙСНІСТЬ, в якій і некомфортно, й нецікаво… Щоб довести (кому – не знаю) вірність, в твоїй піжамі п’ю холодну каву…

Почуй мій голос… тихий, але щирий… крізь дим густий від спалених паперів… В КІМНАТІ ЗАМІСТЬ СНІГУ ПОПІЛ СІРИЙ, мов елемент декору в інтер`єрі… А книг твоїх немає на поличці, ЛИШЕ ПИЛЮКА СПИТЬ НА ВІРШО-МРІЯХ і тіні вигинаються на свічці, мою сльозу тримаючи на віях… Маленька ручка має запах шкіри, твій дотик пальців досі зберігає… МОРОЗ ФОРМУЄ КРИГУ Й ЛІД ЗНЕВІРИ, навмисне у свідомість проростає… Апокаліпсис долі… біль розлуки… НЕ ЗАВІРЮХА В СЕРЦІ, А СТИХІЯ… колись кров зігрівали поцілунки, тепер тече по венах ностальгія…

ПЕРЕГЛЯДАЮ ЗНОВ ТВОЇ СВІТЛИНИ, листи всі перечитую уважно… Зима хитає штори та гардини, з моїх тортур сміється легковажно… ВПУСКАЮ В СПАЛЬНЮ ГРУДЕНЬ ВІДПОЧИТИ, даю йому і ковдру, і перини… Самій же вовком хочеться завити… ЗЛІПИТИ ДОЛЮ, ЖАЛЬ, НЕ МОЖНА З ГЛИНИ… Кохаю, божеволію, страждаю… приховуючи шал несамовитий… Уже давно на диво не чекаю… ТИ ТАК ДАЛЕКО! ЯК БЕЗ ТЕБЕ ЖИТИ?

У тексті розчинено сонет:

НА ГІЛЦІ ІНІЙ, зорі, як намисто
ТРИМАЄ РУКАВИЦЮ-місяць вічність
У ДЗЬОБІ ВОРОН млу несе у місто

ВОГОНЬ В  КАМІНІ… В  грудях дивна ніжність…
ОБСТЕЖУЄ СВІТЛИЦЮ вітер свистом
ДУХОВНИМ ЗОРОМ бачу іншу дійсність

В КІМНАТІ ЗАМІСТЬ СНІГУ попіл сірий
ЛИШЕ ПИЛЮКА спить на віршо-мріях
МОРОЗ ФОРМУЄ КРИГУ й лід зневіри
НЕ ЗАВІРЮХА в серці, а стихія…

Переглядаю знов твої світлини
Впускаю в спальню грудень відпочити
Зліпити долю, жаль, не можна з глини…
Ти так далеко! Як без тебе жити?

А в сонеті розчинено ЯС:

На гілці іній…
Тримає рукавицю
У дзьобі ворон…

Вогонь в каміні
Обстежує світлицю
Духовним зором…

В кімнаті замість снігу
Лише пилюка…
Мороз формує кригу.
Не завірюха…

17 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Марина Алдон – 5 грудня. Роздуми над картиною Сальвадора Далі «Постійність пам’яті»

П’яте грудня. Роздуми над картиною Сальвадора Далі «Постійність пам’яті»

3D, у техніці зіставлення

Вигнуто мрій циферблат над поверхнею шкіри…
Каменепадом думок заблоковано доступ до щастя… Світ схожий на мушлю…

Продовження вірша за посиланням.

 

17 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Марина Алдон – 4 грудня. Абетка зими

Четверте грудня. Абетка зими

3D, у техніці розчинення + акро

_А_ журні хмарини низько, пливуть уявно…
_Б_ іліє астральний пух, чи космічна вата?
_В_ альсує собі вітрисько, ритмічно, плавно –
_Г_ уцульський старий пастух у незримих шатах…
_Ґ_ елґоче крізь сон струмочок про край полярний…
_Д_ еревам не до розмов, бо вони у трансі…
_Е_фектний на них віночок, неординарний,
_Є_пископська мирта мов… як берет фантазій…
_Ж_ вавішають… скелі-ніші – в повітрі свіжість…
_З_има – неосимволіст, у пориві творчім
вИ_водить на вікнах вірші… Крізь римо-ніжність
_І_люзії мають зміст і вони пророчі…
_Ї_ й хочеться, свята, звісно, втіх без перерви,
_Й_ мовірно, що кожен день… трохи меду з чаєм…
_К_ аблучку стискає ніжно – презент від Герди…
_Л_іс поруч… там жде олень… із маленьким Каєм…
_М_ожливо, гірські собори – ядро природи…
_Н_ амети для див, чудес є у всіх печерах…
_О_ дначе мороз суворий, довгобородий
_П_ече щоки пранебес, стогне стратосфера…
_Р_ усяво-руде світило, що сонцем зветься
_С_ вічадом глядить на світ, традиційно… мовчки…
_Т_ інь зайця тремтить несміло, об землю треться…
_У_ білки на вусах лід… а в дуплі листочки…
_Ф_ актично довкола казка, потрібні лижі…
_Х_ атинка з дитячих мрій… і Карпати рідні!
_Ц_ цвірінькає дика пташка, не любить тиші…
_Ч_омусь іній личить їй, як і плями срібні…
_Ш_ аманить тихенько грудень, чаклун одвічний…
_Щ_едрує вогонь, горить золотава ватра…
_Ю_ рба зі сніжин усюди – узор міфічний…
_Я_к добре мені в цю мить!!! Хай що буде завтра…

У тексті розчинено вірш:

_А_ журні хмарини низько,
_Б_ іліє астральний пух…
_В_ альсує собі вітрисько –
_Г_ уцульський старий пастух…
_Ґ_ елґоче крізь сон струмочок,
_Д_ еревам не до розмов,
_Е_фектний на них віночок,
_Є_пископська мирта мов…
_Ж_ вавішають… скелі-ніші…
_З_има – неосимволіст
вИ_водить на вікнах вірші…
_І_люзії мають зміст…
_Ї_ й хочеться, свята, звісно,
_Й_ мовірно, що кожен день…
_К_ аблучку стискає ніжно…
_Л_іс поруч… там жде олень…
_М_ожливо, гірські собори –
_Н_ амети для див, чудес…
_О_ дначе мороз суворий
_П_ече щоки пранебес…
_Р_ усяво-руде світило
_С_ вічадом глядить на світ…
_Т_ інь зайця тремтить несміло,
_У_ білки на вусах лід…
_Ф_ актично довкола казка…
_Х_ атинка з дитячих мрій…
_Ц_ цвірінькає дика пташка,
_Ч_омусь іній личить їй…
_Ш_ аманить тихенько грудень…
_Щ_едрує вогонь, горить…
_Ю_ рба зі сніжин усюди…
_Я_к добре мені в цю мить!!!

 

 

17 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

На фото: работа Бабкиной Юлии Ивановны «Зимняя сказка»