Марина Алдон – 27 липня. В руїнах замку

19 мая, 2013 2:39 пп

Двадцять сьоме липня. В руїнах замку

3D, у техніці розчинення

Гортають хмари верховіттями ялини, сосни вперті,
Узгір’я – начебто святилище природи, храм для серця…
А у фортеці білі штори з павутини десь подерті…
В руїнах замку вітер водить хороводи і сміється…

На стінах фрески часу, надписи таємні на санскриті…
Роса на квітах, наче сльози Магдалини, світла ніжність…
Здається, тіні на камінні тут об’ємні, не розмиті…
В руїнах замку снять легенди і билини… дише вічність…

Шліфує сонце літнє променем підлогу древню, з глини…
Господар вежі нині сам Господь де-юре… офіційно…
Сюди самі думки протоптують дорогу крізь світлини,
В руїнах замку інкарнується минуле… традиційно…

У тексті розчинено вірш:

Гортають хмари верховіттями ялини…
Узгір’я – начебто святилище природи…
А у фортеці білі штори з павутини…
В руїнах замку вітер водить хороводи…

На стінах фрески часу, надписи таємні…
Роса на квітах, наче сльози Магдалини…
Здається, тіні на камінні тут об’ємні…
В руїнах замку снять легенди і билини…

Шліфує сонце літнє променем підлогу…
Господар вежі нині сам Господь де-юре…
Сюди самі думки протоптують дорогу…
В руїнах замку інкарнується минуле…

 

19 травня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, місто, роздуми, Україна, філософія життя, Хуст и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 27 липня. В руїнах замку нет

Марина Алдон – 24 липня. Полуничне морозиво

19 мая, 2013 8:29 дп

Двадцять четверте липня. Полуничне морозиво

3D, у техніці розчинення

Смак полуниці на губах та шал нестримний…
І сонце, мов на сукні пляма… для прикраси…
Співає ніжно соло птах мотив інтимний,
А шлях веде до річки прямо із тераси…

Віршує вітер, як Шекспір, старий, вусатий…
Під парасолькою смереки клаптик раю…
Здається, хмарка, мов пломбір… як скуштувати?
Думки розпечені від спеки відганяю…

Чи ж то ромашки в молоці, чи то тумани?
Чи у стакані мрії згуслі особисті…
Солодкий лід на язиці поволі тане…
Я їм морозиво із мушлі… як в дитинстві…

У тексті розчинено вірш:

Смак полуниці на губах
І сонце, мов на сукні пляма…
Співає ніжно соло птах,
А шлях веде до річки прямо…

Віршує вітер, як Шекспір,
Під парасолькою смереки…
Здається, хмарка, мов пломбір…
Думки розпечені від спеки…

Чи ж то ромашки в молоці?
Чи у стакані мрії згуслі?
Солодкий лід на язиці…
Я їм морозиво із мушлі…

 

19 травня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, літо, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 24 липня. Полуничне морозиво нет

Марина Алдон – 12 липня. Стара світлина

22 апреля, 2013 6:21 пп

Дванадцяте липня. Стара світлина

12 липня – День фотографа
3D, у техніці розчинення

Стара світлина – таємнича творча містика…
Колишня дійсність не відтворює мелодії…
В руці хвилина міцно стиснута, чи істина,
А, може, вічність абсорбує всі емоції…

Стара світлина –  негатив сентиментальності…
Люстерко часу у віконці підсвідомості…
На ній частина паралельної реальності…
Душі і глянсу не потрібно в невагомості…

Стара світлина – це сторінка книги пам’яті,
Це світ мовчанки… споглядання безумовного…
Папір чи глина… на людській чи Божій паперті?
По той бій рамки… крила вітру невгамовного?

У тексті розчинено вірш:

Стара світлина –
Колишня дійсність…
В руці хвилина,
А, може, вічність…

Стара світлина –
Люстерко часу,
На ній частина
Душі і глянсу…

Стара світлина –
Це світ мовчанки…
Папір чи глина
По той бій рамки…

 

22 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, роздуми, свята, традиції, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 12 липня. Стара світлина нет

Марина Алдон – 5 липня. «Крик» Едварда Мунка

20 апреля, 2013 8:59 пп

П’яте липня. «Крик» Едварда Мунка

3D, у техніці розчинення

Коли відчай стискає світ в коліщатах долі,
Всі дороги – у невідомість чи в потойбіччя…
У судинах  колючий дріт… Де же сила волі?
Біль пронизує підсвідомість…. Думки – каліччя…

Через прірву астральний міст, або павутина…
Небосхил червоніє в серці, із сонцем вкупі…
Жах у тілі… на повний зріст, у усіх клітинах…
Майже поруч… примара смерті… і пара трупів…

Краєвид розмиває кров… не вино, не фарба…
Річка тихо впадає в вічність… крізь хворі очі…
Віднімає життя любов… може, винна карма…
Крик душі… розбиває дійсність… та сни пророчі…

У тексті розчинено вірш:

Коли відчай стискає світ,
Всі дороги – у невідомість,
У судинах  колючий дріт,
Біль пронизує підсвідомість…

Через прірву астральний міст,
Небосхил червоніє в серці,
Жах у тілі… на повний зріст…
Майже поруч… примара смерті…

Краєвид розмиває кров,
Річка тихо впадає в вічність…
Віднімає життя любов…
Крик душі… розбиває дійсність….

 

20 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 5 липня. «Крик» Едварда Мунка нет

Марина Алдон – 1 липня. Мури замку

18 апреля, 2013 2:54 пп

Перше липня. Мури замку

3D, у техніці розчинення

Кам’яна фортеця древня – справжній пам’ятник історії…
Схожий склеп на вазу трохи граціозністю і блідістю…
Серед арок в’ється плющ, напевно, згідно траєкторії…
Павутина часу сіра сполучає мить із вічністю…

На високій вежі пташка, певно, милується хмарами,
Вітровій співає дзвінко соло біля флюгера сталевого…
Чорний слід пожежі в замку… ще залишений татарами…
Тінь під небокраєм дивна від промінчика липневого…

Мох росте на стінах муру… пахнуть сходинки вербенами…
А була ж там спальня пана… залишилося підвищення…
Велич у руїнах досі… вал оточений легендами…
Світова, фатальна врода, як не прикро, дуже знищена…

У тексті розчинено вірш:

Кам’яна фортеця…
Схожий склеп на вазу…
Серед арок в’ється
Павутина часу…

На високій вежі
Вітровій співає…
Чорний слід пожежі –
Тінь під небокраєм…

Мох росте на стінах,
А була ж там спальня…
Велич у руїнах
Світова, фатальна…

18 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, роздуми, філософія життя, Хуст и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 1 липня. Мури замку нет

Марина Алдон – 27 червня. Про себе

14 апреля, 2013 12:25 пп

Двадцять сьоме червня. Про себе

3D, у техніці розчинення

Народилася я влітку, коли дмуть вітри пророчі,
Охрестив Бог-Батько словом і гучним, і життєдайним…
Розумію кожну квітку, що вдивляється у очі,
Знаю мову трав чудово із наріччям незвичайним…

Стали домом мені гори, де свобода, наче лікар,
Усміхається смерічка… загадкова, ностальгійна…
Тчу віршовані узори, мікросвіт зі знаків-літер…
В жилах кров? Скоріше – річка… верховинська… неспокійна …

Вдалину веде стежина… не земна, а галактична…
Прямо в небо, по веселці заримовані мчать мрії…
Бо ж ім’я моє – Марина, вдача – вперта, романтична…
І вогонь, і лід у серці, у душі усі стихії…

Наче птах, співаю в терні, як ніхто… ніколи… зроду…
Гладжу місячні вітрила, ніби в полі житній колос…
Народилась я у червні, коли пахне листя глоду…
Маю пісні дати крила… і, звичайно, власний голос…

У тексті розчинено вірш:

Народилася я влітку,
Охрестив Бог-Батько словом…
Розумію кожну квітку,
Знаю мову трав чудово…

Стали домом мені гори,
Усміхається смерічка…
Тчу віршовані узори…
В жилах кров? Скоріше – річка…

Вдалину веде стежина,
Прямо в небо, по веселці…
Бо ж ім’я моє – Марина:
І вогонь, і лід у серці…

Наче птах, співаю в терні…
Гладжу місячні вітрила…
Народилась я у червні…
Маю пісні дати крила…

14 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, про себе, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 27 червня. Про себе нет

Марина Алдон – 26 червня. Наркотик

14 апреля, 2013 12:23 пп

26 червня — Міжнародний день боротьби з наркоманією

Двадцять шосте червня. Наркотик

3D, у техніці розчинення

Що робити? Дощі тремтять… наче пальці хворі…
У свідомості мла безмежна… скоріше – протяг…
А на серці давно печать, чи колапс у долі  –
Від наркотиків я залежна… вбиває потяг…

У судинах – об’єм землі, на душі же – камінь…
Небеса протикає голка, либонь, уявна?
Сонця плавиться диск на склі… на віконній рамі…
Хмара, наче стара футболка… якась безбарвна…

Бачу всесвіту чітко край… галактичні рани…
Недалеко… отам, за гаєм… вітри дмуть… вільні…
Як вернути примарний рай, відчуття нірвани,
Коли грошей уже немає? Борги суцільні…

Що робити? Дощі тремтять… і чому холодні?
Де дитинства пора щаслива? У снах курличе…
Тихо-тихо, неначе тать, або наче злодій,
Підкрадається смерть жахлива… все ближче-ближче…

Може, випити валідол від журби-абсурду,
Як ночами старенька мати, періодично…
Бо виносить вердикт укол, мов у залі суду…
Та засуджує він до страти… категорично…

Сила волі у мене є? Мовчки… тліє віра,
Але, певно, вона недужа, безкрила, квола….
Організм уже збій дає і старіє шкіра,
А де очі були – калюжа… вода прозора…

Що робити? Життя гублю… Знаю смак облуди…
Віднімає наркотик спокій, беззаперечно…
Я благаю усіх, молю, зупиніться, люди!
Не вживайте приманний опій… це небезпечно!

У тексті розчинено вірш:

Що робити? Дощі тремтять…
У свідомості мла безмежна…
А на серці давно печать –
Від наркотиків я залежна…

У судинах – об’єм землі,
Небеса протикає голка.
Сонця плавиться диск на склі…
Хмара, наче стара футболка…

Бачу всесвіту чітко край…
Недалеко… отам, за гаєм…
Як вернути примарний рай,
Коли грошей уже немає?

Що робити? Дощі тремтять…
Де дитинства пора щаслива?
Тихо-тихо, неначе тать,
Підкрадається смерть жахлива.

Може, випити валідол,
Як ночами старенька мати,
Бо виносить вердикт укол
Та засуджує він до страти.

Сила волі у мене є,
Але, певно, вона недужа.
Організм уже збій дає,
А де очі були – калюжа…

Що робити? Життя гублю…
Віднімає наркотик спокій.
Я благаю усіх, молю,
Не вживайте приманний опій!

 

14 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 26 червня. Наркотик нет

Марина Алдон – 19 червня. «Сикстинська Мадонна» Рафаеля Санті

6 апреля, 2013 11:02 пп

Дев’ятнадцяте червня. «Сикстинська Мадонна» Рафаеля Санті

3D, у техніці розчинення

Обличчя юне, норов чесний, непорочний,
У центрі світу чи картини – дві зіркИ…
Чудово знає Бог небесний, Вічний Зодчий,
Що значить мати для дитини… й навпаки…

Ступає хмарами Марія в надреальність…
На небі штори край світліший… Де ж земля?
Біля грудей у жінки – мрія… світла радість,
Тримає сина – скарб найбільший… немовля…

Два янголята майже поряд… біля брами…
Вітри ховаються під хустку… Від митця?
Мудрець Мадонни ловить погляд із піснями…
Вона несе Месію людству, дар Творця!

У тексті розчинено вірш:

Обличчя юне, норов чесний
У центрі світу чи картини…
Чудово знає Бог небесний,
Що значить мати для дитини…

Ступає хмарами Марія…
На небі штори край світліший…
Біля грудей у жінки – мрія…
Тримає сина – скарб найбільший…

Два янголята майже поряд…
Вітри ховаються під хустку…
Мудрець Мадонни ловить погляд…
Вона несе Месію людству!

7 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, релігія, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 19 червня. «Сикстинська Мадонна» Рафаеля Санті нет

Марина Алдон – 14 червня. дім

3 апреля, 2013 7:47 пп

Чотирнадцяте червня. дім

3D, з елементами розчинення

 

мій дім – невеличка скринька, чи мушля зручна рожева,
що в небо впирає вухо і має квадратні очі…
нехай у хмарини линька та мочать дощі дерева,
мені тут тепло́ і сухо, вдихаю принади ночі…

мій дім – особливий катер, закопаний трохи в сушу,
де мешкають мрії стиглі, живуть у пробірках вірші…
він має такОж характер і навіть незриму душу…
поєднує форми, стилі запалена свічка в ніші…

мій дім –  це гніздо з цеглинок, чи лялечка із цементу…
із міццю, звичайно, скелі… бо знає на смак… свободу…
щось думає храм-будинок, таїть про любов легенду…
а ноти висять на стелі, утворюють пісню роду…

мій дім – це уламок міста та камінь світобудови…
всі наші чуття навзаєм, зріднились із ним ми… наче…
є в хаті разки намиста, для радості всі умови…
та тільки тебе немає… над знімками пам’ять плаче…

У тексті розчинено вірш:

мій дім – невеличка скринька,
що в небо впирає вухо…
нехай у хмарини линька,
мені тут тепло́ і сухо…

мій дім – особливий катер,
де мешкають мрії стиглі…
він має такОж характер,
поєднує форми, стилі…

мій дім –  це гніздо з цеглинок,
із міццю, звичайно, скелі…
щось думає храм-будинок,
а ноти висять на стелі…

мій дім – це уламок міста…
всі наші чуття навзаєм…
є в хаті разки намиста…
та тільки тебе немає…

 

1 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 14 червня. дім нет

Марина Алдон – 12 червня. Система вимірів

3 апреля, 2013 5:48 пп

Дванадцяте червня. Система вимірів

3D, у техніці розчинення

Вимірюю ніч за шкалою Віта, та… навіть Ріхтера…
Вимірюю час за сльозами в жмені…. вони, як фантики…
Малюю зірки на тендітних квітах – виходить літера…
Холодні вітри у душі шалені дмуть із Антарктики…

Вимірюю світ почуттям жагучим, літА марнуючи…
Вимірюю сум за зразком молитви на тлі експресії…
Стає в серці біль надто аж пекучим, іще й пульсуючим…
Бо лезо журби ще гостріше бритви під час депресії…

Вимірюю шлях, як земне тяжіння відносно Вічності…
Вимірюю сни за диханням неба… Геть гриф таємності!..
Вбиває мене твоє збайдужіння, відсутність ніжності…
Я досі люблю… хоч забути треба про смак взаємності…

У тексті розчинено вірш:

Вимірюю ніч за шкалою Віта …
Вимірюю час за сльозами в жмені …
Малюю зірки на тендітних квітах…
Холодні вітри у душі шалені…

Вимірюю світ почуттям жагучим…
Вимірюю сум за зразком молитви…
Стає в серці біль надто аж пекучим…
Бо лезо журби ще гостріше бритви…

Вимірюю шлях, як земне тяжіння…
Вимірюю сни за диханням неба…
Вбиває мене твоє збайдужіння…
Я досі люблю… хоч забути треба…

 

26 листопада 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

*На фото: робота члена Національної спілки  художників України Ласло Гайду, «Всесвіт», 1993, полотно, олія

 

 

Рубрики: 3D вірші, Лабіринт, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, інтимна лірика, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 12 червня. Система вимірів нет

« Следующие  
  Предыдущие »