Марина Алдон — Світанок у лісі

9 июня, 2014 8:42 пп

сонце

Світанок у лісі

 

Як розступилась стрімко море перед праведним Мойсеєм,

Отак розходиться уранці мла прогіркла перед сонцем…

Роса… здається… кришталева на траві святим єлеєм,

У лісі тихо походжає дикий вітер незнайомцем…

 

Струмок засуху пророкує… вкотре, начебто Єрмія,

До клена горнеться ялина, мов Даліла до Самсона…

Світанок дише у обличчя… Наступає  ейфорія…

В осерді гір шукаю справжню я премудрість Соломона…

 

Немов Давид осанну Богу після сну співає птаха…

Природа – справжній храм Господній… дивовижно пахне літо…

Плоди смородини чорніють, як одежа у монаха…

І… Йона з черева кита мов… постає день перед світом…

 

9 червня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

 

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: гори, Карпати, ліс, літо, пейзажна лірика и ранок. Комментариев к записи Марина Алдон — Світанок у лісі нет

Марина Алдон — У лісі

9 июня, 2014 8:02 дп

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

У лісі

 

У лісі між землею я і небом…

З узгір’я гладжу хмари сиві скроні,

Годую дикий вітер із долоні

Ромашковим густим прозорим медом…

І слухаю пташину коломийку,

Яка лунає гучно, мелодійно,

Струмочок підтанцьовує граційно,

Нагадуючи вигнуту лінійку…

 

Глибокий яр із запахом суниці…

Напевно, поруч ягода рум’яна…

У серці відчувається нірвана…

Дерева, наче стіни на каплиці…

Земля священна, край благословенний!

Молитва тут вечірня найщиріша,

Звеличує єство Творця у віршах…

Поезія ж – духовний хліб щоденний…

 

У лісі пізнаю природу щастя!
Глибокий склеп – і лігво, і фортеця,

Де час закаменілим зостається,

В печері віщі сни лише гніздяться…

Лаштунки ніби, зарості ожини,

За ними, як на сцені, на галяві,

Гриби брунатні трішечки, біляві…

Й… немовби Шлях Чумацький – серпантини…

 

 

9 червня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

 

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: гори, Карпати, ліс, літо и пейзажна лірика. Комментариев к записи Марина Алдон — У лісі нет

Марина Алдон — Мить метелика

9 июня, 2014 8:00 дп

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Мить метелика

 

Росою умивається метелик,

Вдихає ранок теплий та рожевий,

Так вабить небокрай його липневий,

Неначе сонце – медом повний келих…

Лоскоче тіло вітер бородою,

Із вусиками бавиться завзято,

Над квіткою майстерно робить сальто

Й ховається тихенько за травою…

 

Строкатий гордий красень лускокрилий

Пишається нарядом ексцентричним,

Яскравим, елегантним і незвичним…

Безмовно… оглядає крутосхили…

Природа – диво з див… нерукотворне,

А поле – бездоганне… досконале…

На жаль, життя комахи нетривале,

Але багатогранне,неповторне…

.

9 червня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

 

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: літо и пейзажна лірика. Комментариев к записи Марина Алдон — Мить метелика нет

Марина Алдон — Роса

22 мая, 2014 6:36 пп

роса

Роса

 

Роса на квітці – сплющена хмарина,

Чи крихітна, розплавлена зоря,

Краплина небосхилу-вівтаря

Настромлена на пагін, як перлина?

Прозора плоть і ніжна, і граційна,

Наповнена невинністю душі

Неначе балансує на межі

Духовного та тлінного… постійно…

 

Роса – провісник ранку… та, можливо,

Невидимого янгола сльоза

Чарує і приваблює краса

Існує ж у природі справжнє диво!

Цілющу має силу, животворчу

В собі вміщає всесвіту макет

І не один, звичайно, ще секрет…

Всевладну пам’ятає руку Отчу…

 

Роса – волога цятка ідеальна

Із запахом безмежності, вітрів,

Усяких набуває кольорів,

Які відображаються дзеркально…

Веселка в ній тоненька, вірогідно,

Тріпоче та пульсує… бо жива…

Холодна, як криниця лісова…

Чому зникає вдень вона безслідно?

 

22 травня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

 

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: літо, пейзажна лірика и роздуми. Комментариев к записи Марина Алдон — Роса нет

Марина Алдон — Океан

18 мая, 2014 2:54 пп

5504503_large

Океан

 

Я дивна… Я – безмежний океан…

Для світу невпізнанна, незбагненна

І дика, й волелюбна, й не смиренна,

Тайфун у серці, буря, ураган…

Так хочеться торкнутися небес…

Слова, як хвилі, вгору рвуться здолу…

Можливо, прірва там без суходолу,

А кожна пісня має інший сенс…

 

Із місяцем блідим… на самоті…

Віршую про усе, що наболіло,

Просочене слізьми́ солоне тіло

Тремтить від надвисоких почуттів…

На дні очей зоринки золоті,

Промінчики тоненькі – вії гострі…

Настільки про безлюдний мрію острів,

Що вчусь уже ходити по воді…

 

Я дивна… Я – безмежний океан…

Ніхто мене не може зрозуміти…

Волоссям обережно гладжу квіти,

Уранці п’ю не каву, а туман…

Дощі римую… власні і чужі…

Ніколи не зливаюся з юрбою…

Беру у ніч твій знімок із собою,

Ховаючи від світу у душі…

 

18 травня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Фото: Ina_TK «***»

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: ніч, пейзажна лірика, роздуми и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон — Океан нет

Марина Алдон – Розмова з вітром

18 мая, 2014 2:50 пп

5512428_large

Розмова з вітром

 

Говорить вітер… Змовчати потрібно…

Він точно знає мови всі земні,

Можливо, що розкаже і мені,

Що серцем промовляє риба срібна

Та що співає річкастоголоса,

Коли на прощу лине в океан

І що шепоче яблуні фонтан,

Шукаючи росу в зелених косах…

 

Змовкає вітер… Треба щось казати…

Чому же він приховує дива?

Я вірю, мають силу всі слова,

Бо зміст у звука кожного багатий…

Веду сама з собою діалоги?

Тихенько причаївшись, вітровій

У очі заглядає, як німий,

Сліди аналізуючи… вологи…

 

Тремтить вітрисько… хоче відповісти

На сотні риторичних запитань,

Вагається… з етичних міркувань…

До неба підраховуючи відстань…

Та раптом озивається… Сміливо

По-своєму щось голосно кричить,

У воду мочить крила… і умить

Втікає без пояснення… квапливо…

 

18 травня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Фото: Ina_TK «***»

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: пейзажна лірика, роздуми и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Розмова з вітром нет

Марина Алдон – Літня нічна гроза після засухи

17 мая, 2014 12:18 пп

гроза

Літня нічна гроза після засухи

 

Знеструмлено небо, відключено живлення місяця,

Невже замикання коротке від бурі в відкритому космосі?

Напруга паде… І зірки не мигають, не світяться…

А грім завиває нервово… скавчить із тривогою в голосі…

 

Високим розрядом виконує дефібриляцію

Планетного серця – струнка блискавиця-мольфарка оголена…

А штучне дихання та навіть легень вентиляцію

Старезний вітрисько… проводить не вперше… уміло, вдоволено…

 

Компреси хмаринні дієві при стані критичному,

Ін’єкції злива дає… дуже  ґрунт потребує вологості…

І… врешті… зникають  у просторі міжгалактичному

Симптоми стихії…

Поволі приходить земля до свідомості…

 

 

17 травня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: вода, літо, ніч и пейзажна лірика. Комментариев к записи Марина Алдон – Літня нічна гроза після засухи нет

Марина Алдон – Мелодія струмочка лісового

12 мая, 2014 8:47 пп

10150805_677766048925668_4977986495166707920_n

Мелодія струмочка лісового

Спасибі Анатолію Сакалошу за натхнення!

 

Мелодія струмочка лісового

Лунає, ніби Лисенка мотив,

Душа бажає нот високих, див

І темпу особливого, швидкого…

Неначе барабани, камінці,

Мов палички ударні – промінці

Навпроти вітровія-вартового…

 

Вода – як грань небесного й земного,

Єднає і фантазію, і яв,

Усмоктує солодкий запах трав,

Крізь пори тіла власного… тонкого…

Волога трансформує почуття,

Бо є кардіограмою життя,

В системі світовиміру чіткого…

 

Автографи струмочка лісового

Виводить стержень русла-олівця,

Неначебто гладка рука митця –

Досвідченого, мудрого, старого…

Овальні краплі, буцімто мазки,

Абстракції утворюють зразки

На тлі пейзажу літнього…гірського…

 

 

12 травня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

На фото робота Анатолія Сакалоша «Струмок»

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: вода, гори, Карпати, ліс, літо и пейзажна лірика. Комментариев к записи Марина Алдон – Мелодія струмочка лісового нет

Марина Алдон – Ліс – мегаполіс?

11 мая, 2014 8:39 пп

5507976_large

Ліс – мегаполіс?

 

До чого тут сучасний мегаполіс?

Ліс –

Найдавніше місто на землі!

Оселі дерев’яні в півімлі

Таять далеких предків рідний голос…

 

Заселені гаї, галяви щільно,

Вражає демографія тварин,

Птахів, зірок заблудлих і хмарин…

А як, до речі, дихається вільно!

Струмочки метушливі енергійно

Виконують Вівальді раз-у-раз,

Впадає дикий вітер у екстаз,

При чому, вигинається граційно…

Відкрито тут портал у вимір інший,

Зникає відчуття в душі журби,

А сосни, клени, яблуні, дуби

Шепочуть тиші кожен ранок вірші…

Печери непролазні в формі келій

Застелені карпатським бур’яном,

Як ліжка…

Та… шокує маяком

Спина урбанізованої скелі…

 

Для чого ж мегаполіс тут сучасний?

Природа – не піддослідний об’єкт!

Гора – не архітектора проект!

Хто сміє плюндрувати світ прекрасний?!

 

11 травня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Фото Романа Астахова «***»

 

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: гори, Карпати, ліс, пейзажна лірика и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Ліс – мегаполіс? нет

Марина Алдон — Нічна ріка

4 мая, 2014 10:57 дп

558109_449917751743649_1563821812_n

Нічна ріка

 Спасибі митцю В’ячеславу Поповичу за натхнення!

Оголена… вдихаю запах ночі,

Пливуть зірки безмовно у воді,

А місяць, наче птаха у гнізді,

Воркує з вітром, дивиться у очі…

Торкається ріка моєї шкіри,

Волога проникає в серця глиб…

Нащупує смілива мрія риб –

У них немає зовсім часу міри…

 

Тотожні… рідина та невагомість?

Імлою неквапливо йду убрід…

На дні водойми зовсім інший світ

І виміри астральні, невідомі?

Так хочеться із водоростей-зілля

Сплести ажурний авторський вінок…

Хай під ногами пеститься пісок,

Зливаюся… думками… із довкіллям!

 

Оголена не плоттю, а душею

Змиваю з себе сум, нудьгу, печаль,

В руці тримаю камінь, як скрижаль,

Таку, яку дав Бог колись Мойсею…

Римую краплі ніжні між собою,

Підхоплює піввірші течія,

Диктую їй відверті речі я…

А небо… озивається луною…

 

4 травня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

На фото: робота В’ячеслава Поповича «Портал ІІ»

 

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: вода, за картинами, літо, ніч, пейзажна лірика и роздуми. Комментариев к записи Марина Алдон — Нічна ріка нет

« Следующие  
  Предыдущие »