Дощі…
У осені дощами повні очі,
Холодні сльози ллються із небес…
А я ридаю віршами щоночі,
Щоб виплакати біль, тривогу, стрес…
Вичавлює із хмар… під небесами…
Вологу вітер… ґрунту на живіт…
А я вмиваю аркуші словами,
Які з душі вихлюпуються в світ…
Природа п’є… гірчать води ковточки…
Жовтнева сирість треться об вікно…
А я шикую літери в рядочки,
Невільно тчу ліричне полотно…
6 вересня 2015
15 октября, 2015 7:05 дп
Ну що тут скажеш — витончено і прекрасно!
15 октября, 2015 7:40 пп
Я люблю дощ у будь-яку пору року) Дякую!