Марина Алдон — Вдихаю щасливу осінь

4 сентября, 2016 11:41 дп

Вдихаю щасливу осінь

Вдихаю щасливу осінь на повні груди…

Бринить у повітрі ранок… на павутині…

Для сонця одне – чи свято якесь, чи будень:

Тріпоче промінням-крильми у небі синім…

Стікає невільно бронза з пір’їн на листя

І змінює світ невільно тендітна мрія…

А вітер кудись прямує… за межі міста…

Не сум вересневий в нього, а ейфорія…

 

Вдихаю щасливу осінь… з останком літа…

Туман світанковий гладжу… від хмар ніжніший…

Попереду шлях… дорога…  земна орбіта…

На ній не сліди лишаю, а власні вірші…

В природи хороший настрій… безмежна радість…

Вона, як і я, звичайно, в душі романтик…

Впускаю чуття найвищі в свою реальність,

Нехай зігрівають серце і сім галактик…

 

4 вересня  2016

© Copyright Marina Aldon 2016

 

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: мої вірші, осінь, пейзажна лірика и роздуми. Комментариев к записи Марина Алдон — Вдихаю щасливу осінь нет

Марина Алдон — Крізь кавоварку пропускаю ранок…

9 ноября, 2015 6:40 дп

CPFQ7GarJ_8

Крізь кавоварку пропускаю ранок…

Крізь кавоварку пропускаю ранок…
Зігрітись як іще у листопаді?
Коли тепло потрібне мрії справді,
Коли на сонці іній і серпанок…
Кленову скатерть гладжу обережно…
На кожному листочку – по поемі,
Написаній із осінню в тандемі…
Чому в душі і сумно, і бентежно?

Впускаю в хату вітер я у гості,
Нехай мені під вікнами не свище,
Про тебе хай розкаже хоч абищо,
Бо бачить і крізь час, і через простір…
Старий годинник дише неспокійно…
У вазі квіти… зморщені… у комі…
Чуття нові у серці, незнайомі…
Невже тому, що ти в думках постійно?

 

9 листопада 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: вірші про кохання, інтимна лірика, кохання, осінь и роздуми. Комментариев к записи Марина Алдон — Крізь кавоварку пропускаю ранок… нет

Марина Алдон — Ми різні…

27 сентября, 2015 3:45 пп

96696156

Ми різні…

Ми різні…
Я ранок завжди починаю із кави, а ти…
Із променя сонця… із тиші, можливо – із пісні…
Та серце при думці про тебе наповнює ніжність,
Що може і душу узваром терпким обпекти…

Ми вільні…
Мозаїку долі складає з нас кожен свою
Із віршів… із листя, із сивих туманів осінніх…
Чому ж відчуваю… пульсації неба надмірні,
Коли засинаю… й присутність у мріях твою…

Ми дивні…
Блукаємо квапно у власних світах, у дощах,
Набік відсуваючи хмари, вітри конвульсивні…
Чому ж тобі хочеться так подзвонити опівдні?
Або розчинитись на мить у бездонних очах…

Ми різні…
Я ранок завжди починаю із кави, а ти…
Із чого… не знаю… Не видно крізь двері залізні…
Далекі, чужі ми… чому же здається, що рідні…
Хіба це важливо?
Візьми мої крила!
Лети…

 

27 вересня 2014

© Copyright Marina Aldon 2015

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: вірші про кохання, інтимна лірика, кохання и осінь. 2 комментария к записи Марина Алдон — Ми різні…

Марина Алдон — У місті знов жовта осінь

13 сентября, 2015 12:11 пп

ос

У місті знов жовта осінь

У місті знов жовта осінь,
У розділі настрій – прочерк…
Дощів на слизькій дорозі
Вже вкотре нерівний почерк…

У небо стукочуть люди
Своїх парасоль верхами…
Здається, вітрисько всюди
Жонглює беріз листками…

Затоптують трав принаду
Тумани густі… на подив…
Аж нерви виходять з ладу
У річки та в пішоходів…

Світило шукають зранку
Птахи у старій фортеці…
Чому ж обіцяє мряку
Погоди прогноз у серці?

У місті знов жовта осінь…
На вулиці прохолодно…
Без тебе сумна я зовсім…
Тривожно мені… самотньо…

 

13 вересня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: інтимна лірика, місто, осінь, пейзажна лірика и самотність у натовпі. Комментариев к записи Марина Алдон — У місті знов жовта осінь нет

Марина Алдон — Дощі…

6 сентября, 2015 12:42 пп

BeautifulNightInRome
Дощі…

У осені дощами повні очі,
Холодні сльози ллються із небес…
А я ридаю віршами щоночі,
Щоб виплакати біль, тривогу, стрес…
Вичавлює із хмар… під небесами…
Вологу вітер… ґрунту на живіт…
А я вмиваю аркуші словами,
Які з душі вихлюпуються в світ…
Природа п’є… гірчать води ковточки…
Жовтнева сирість треться об вікно…
А я шикую літери в рядочки,
Невільно тчу ліричне полотно…

 

6 вересня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Рубрики: P. S., Мої вірші и Три ковтки тиші. Метки: вода, дощ, ніч, осінь и пейзажна лірика. 2 комментария к записи Марина Алдон — Дощі…

Марина Алдон — Краплинка дощу – як голка…

15 августа, 2015 9:27 дп

01643062

Краплинка дощу – як голка…

Краплина дощу майже кожна – як голка тонка і гостра,
Що сіру гранітну бруківку зшиває з небесним зводом,
Хоч нитка із хмари в повітрі безслідно щезає згодом,
У осені… втім… інструментів подібних завжди є вдосталь…

Простромлює вітру незримі намочені крила злива,
Уловлює подихом вересня такти і ритми міста,
Автографи ставить свої на засмагле від літа листя…
І музика лине довкола тривожна, сумна, журлива…

Краплина дощу майже кожна – як голка дрібна і мокра,
Що світ прошиває узором абстрактним та винятковим,
Туман біля річки гірської білішим стає, шовковим,
Неначе колись кучерява, густа борода Софокла…

 

15 серпня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: вода, дощ, місто, осінь и пейзажна лірика. Комментариев к записи Марина Алдон — Краплинка дощу – як голка… нет

Марина Алдон — Ріки осінні

2 ноября, 2014 7:46 пп

5704774_large

Ріки осінні

 

Ріки на південь течуть, аби злитися з морем навік

І розглядають узори на сірім камінні,

Скільки, рахують, листочків проковтує струмінь-потік,

Зірваних тихо холодним вітриськом осіннім…

 

Ріки в задумі: а, може, всесвітні небесні зірки

Їхніми щедро натерті до блиску пісками…

Лижуть бентежно поверхню земну водяні язики,

Риби торкаються тіней хмарин животами…

 

Ріки тривожні: жовтневе повітря в’їдається в плоть,

Русла широкі на мандри приречені вічні…

Слухає музику, звуки дзюрчання Всевишній Господь…

Тільки безжурно дрімають човни архаїчні…

 

2 листопада 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

 

Фото: Igor Tsybulko «***»

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: вода, осінь и пейзажна лірика. Комментариев к записи Марина Алдон — Ріки осінні нет

Марина Алдон — Осіння Верховина

1 ноября, 2014 4:49 пп

5703656_large

Осіння Верховина

 

Ліс – крематорій осінній… Показує жовтий оскал

Древня карпатська печера, при вході завалена листям…

Камінь за міццю нагадує трохи фактурний метал,

Бо упирається в кожен із вимірів дійсності вістрям…

 

Гори – споруди, збудовані з глини, дерев і струмків,

А поміж ними стежини до неба тоненькі, імлисті…

Всюди контрасти довкілля об’ємні, сезонні, чіткі,

Схожий рельєф на глибинне метро та висотки у місті…

 

Гай медитує на слово вітриська, впадає у транс,

Жовтень нечутно дощами природі тече по судинах…

Серцем вимірюю біля бескиду вологи баланс

І утішаюсь, прекрасна, велична яка Верховина!

 

 

1 листопада 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Фото: Роберт «***»

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: гори, Карпати, ліс, осінь и пейзажна лірика. Комментариев к записи Марина Алдон — Осіння Верховина нет

Марина Алдон — Осіннє місто

12 октября, 2014 11:17 дп

осінь дощ місто

Осіннє місто

 

Бетонний погляд міста. У юрбі

Рахую чорно-білі парасолі,

А вітер мимоволі у журбі

Нанизує дощинки на тополі…

Вслухається у шум автівок міст,

Спілкується з рікою невербально…

Пливе, немов кораблик, жовтий лист

У вирій, за птахами, нелегально…

 

Бетонний погляд міста. Світлофор

Мовчить і мріє… гордий та безжурний…

Показує рекламний монітор

Вологість, тиск, режим температурний…

Вдихає осінь кожен пішохід

І навіть сірі плити тротуарні…

Калюжами йде стужа квапно вбрід

Духмяну каву пити, до кав’ярні…

 

Бетонний погляд міста. Крізь туман

Прядуть безбарвні будні перехожі…

В природи, певно, конкурс ікебан,

На мертві сонця всохлі квіти схожі…

У небі хмаровиння аж рулон,

Неначе килимок орнаментальний…

Несу в долоні жовтень на перон

Стрічати листопад некалендарний…

 

12 жовтня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Фото: sergeq «***»

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: місто, осінь, пейзажна лірика, роздуми и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон — Осіннє місто нет

Марина Алдон — Осінній вечір

12 октября, 2014 7:55 дп

5676197_large

Осінній вечір

 

Осінні зорі вкраплено у небо,

В вікно вітрисько стукає піснями…

У хаті же і затишно, і тепло

І аромат не тліну скрізь, а кави…

 

А у вазоні квітка підсвідомо

У млу ховає очі, повні снами…

Про жовтень чи усе мені відомо?

Листок сухий погладжую губами…

 

Здається, срібний місяць не в безодні,

А в мене у люстерку, на комоді…

Тривожно на душі чомусь сьогодні…

Сезоні зміни в серці чи в природі?

 

12 жовтня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Фото: Lapponia «***»

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: мої вірші, осінь, пейзажна лірика, роздуми и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон — Осінній вечір нет

« Следующие