Двадцять дев’яте січня. Жебрачка
3D, у техніці розчинення
Руки брудні, подерті, благальна молитва – мова…
Зморшки дрібні, глибокі вкривають овал обличчя…
Певно, уже до смерті своєї давно готова…
Кілька нещасних кроків… і небо… і потойбіччя…
В натовпі, як прибулець, жебрачка, колишній лідер…
Погляд – у невідомість, та маска, звичайно, жертви…
Майже, на розу вулиць приходить до неї вітер…
Жене бузувірка – вбогість збирати гіркі пожертви…
Одяг старий, у латках. Та винна сама… й горілка…
Як і в її сусідки (об’єднує доля схожих):
Хата, на жаль – палатка і шафа – вербова гілка…
Зі звалища всі наїдки … чи просто від перехожих…
У серці із мли графіті, відколи коханий кинув…
В душі – вічний січень, стужа і пустка із безнадії…
Колись мала все на світі: роботу, дохід, родину…
А зараз худа й недужа… Немає вже навіть мрії…
У тексті розчинено вірш:
Руки брудні, подерті,
Зморшки дрібні, глибокі…
Певно, уже до смерті
Кілька нещасних кроків…
В натовпі, як прибулець,
Погляд – у невідомість…
Майже, на розу вулиць
Жене бузувірка – вбогість…
Одяг старий, у латках,
Як і в її сусідки…
Хата, на жаль – палатка,
Зі звалища всі наїдки…
У серці із мли графіті,
В душі – вічний січень, стужа…
Колись мала все на світі…
А зараз худа й недужа…
8 січня 2013
