Я знову втікаю…
Я знову втікаю…
Від натовпу… сірого міста…
Де сонце під шаром пилюки…
Туди, де ліси сторічні…
Там пульс небокраю
І пісня на кінчиках листя,
Берізок чарують перуки…
Там крила душі відвічні…
Я знову втікаю…
Юрба, наче магма в судинах,
Слів опік лишає по сОбі,
Розчавлює волі вибір…
Мені б клаптик раю…
Щоб поруч верба і калина,
Щоб тиша природі в утробі
І часу відсутній вимір…
Я знову втікаю…
Довкола серця кам’янії,
Вони холодніші за скелі…
Мій шлях через терни долі
В єство мого краю…
Бо ж кличе паломництво мрії
Карпатам до храму-оселі…
Туди, де гір парасолі…
Оставить комментарий