Марина Алдон – Самотня вовчиця

8 января, 2014 12:10 пп

Самотня вовчиця

3D у техніці розчинення

 

Зіроньки світять,криптонові лампи наче…

Сніг аж іскриться… а січень чекає дива…

Виє на місяць, а, може, піснями плаче

Біла вовчиця, граційна, прудка, смілива…

                          

Їй без кохання нелегко у світі цьому…

Зовсім не спиться… на грудях болять надрізи…

З криги убранняна стежці крутій додому…

Має криниця цупкі кришталеві лінзи…

 

Гладить сніжинку вітрисько, що насторожі…

Мла конвульсивноздригається, тре долоні…

Гори узимку на вежі античні схожі…

Сплять інстинктивно дерева у штучній комі…

 

Небо – безодня… і… мовчки… віщує долю…

Серце – не криця… воно калатає дуже…

Знає самотня хмарина маршрут – на північний полюс…

Біла вовчиця без милого в лісі тужить…

 

У тексті розчинено вірш:

 

Зіроньки світять,

Сніг аж іскриться…

Виє на місяць

Біла вовчиця…

                          

Їй без кохання

Зовсім не спиться…

З криги убрання

Має криниця…

 

Гладить сніжинку

Мла конвульсивно…

Гори узимку

Сплять інстинктивно…

 

Небо – безодня…

Серце – не криця, —

Знає самотня

Біла вовчиця…

 

8 січня 2014

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Нові 3D. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, вовки, зима, кохання, ліс, роздуми и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Самотня вовчиця нет

Марина Алдон – У зимовому лісі

29 декабря, 2013 1:17 пп

У зимовому лісі

3D у техніці розчинення

Перевернутий сонет + ЯС

 

На гілці вишні брошка січня біла,

Мереживо із шовку на ялині…

Мистецький витвір – ніби вседовкілля…

 

Шепоче вірші зіронька хмарині…

Захеканому вовкумла– дозвілля…

Холодний вітерстогне на стежині…

 

У дикім лісі зимно, трохи нудно…

Ефект гіпнозу? Гори, як світлиці…

У темряві не видно абсолютно

Очейморозу, шарфика криниці…

 

Голодна пташка хрипне від негоди?

Безмовний місяць зараз у заметі?

Вдихаю спокій…  дивної природи…

Фіксую серцем… зміни на планеті…

 

У тексті розчинено ЯС:

 

На гілці вишні

Мереживо із шовку –

Мистецький витвір…

 

Шепоче вірші

Захеканому вовку

Холодний вітер…

 

У дикім лісі зимно,

Ефект гіпнозу…

У темряві не видно

Очей морозу…

 

 

29 грудня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Фото:

Виктор Цыганов «Морозный день»,

http://www.photosight.ru/photos/5341995/?from_member

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Нові 3D, Сонети и Три ковтки тиші. Метки: 3D вірші, зима, ліс, пейзажна лірика и сонети. Комментариев к записи Марина Алдон – У зимовому лісі нет

Марина Алдон – В душі стоголосого лісу

25 июля, 2013 1:21 пп

В душі стоголосого лісу

В душі стоголосого лісу
Пісні найтихіші звучать оркестром,
А слово – приручена птаха,
Завжди повертається знов відлунням…
Вітрисько цілує мелісу
Фліртує із рястом, із едельвейсом…
У шапці гора Мономаха
І вища неначе, і більш могутня…

В долоні сторукого лісу
Клубок із нитками стежин тоненьких,
Чуби посивілих туманів,
Травинок зелених пухнасті вуса…
Чекають свого бенефісу
Білі гриби та маленькі опеньки…
Промінчики сонця жадані
Об ноги, немов кошенята, труться…

У серці стоокого лісу
Всесвітня любов, абсолютна ніжність,
Дарує струмочок утіху
Й п’янке, неземне відчуття свободи…
Тут кожен знаходить вітчизну,
У скелях живе легендарна вічність,
А шарм не залежить від віку,
Не меркне з роками краса природи…

 

25 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

На фото: работа Булгакова Олега Алексеевича «Водопад в горах»

Рубрики: P. S., Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: гори, Карпати, ліс, пейзажна лірика и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – В душі стоголосого лісу нет

Марина Алдон – 16 грудня. Роздуми над картиною «Зима» І. Шишкіна

20 июля, 2013 4:21 пп

Шістнадцяте грудня. Роздуми над картиною «Зима» І. Шишкіна

3D, у техніці розчинення

Хмара, як сивий янгол із круглим німбом…
Сонце, немов крижинка, якесь байдуже…
З вітром танцює танго, із власним гідом,
Юна зима-блондинка, ефектна дуже…

Сосни старі дрімають, їм небо сниться,
Кожна у довгій рясі струнка ялина…
Спокій у серці гаю, мов у провидця…
Передається птасі наснага дивна…

Тихо тремтить струмочок у срібних ластах…
У крижанім береті мороз міцніший…
Грудень плете віночок собі до свята…
Зі снігових заметів і світ гарніший…

У тексті розчинено вірш:

Хмара, як сивий янгол,
Сонце, немов крижинка…
З вітром танцює танго
Юна зима-блондинка…

Сосни старі дрімають,
Кожна у довгій рясі …
Спокій у серці гаю
Передається птасі…

Тихо тремтить струмочок
У крижанім береті…
Грудень плете віночок
Зі снігових заметів…

 

 

20 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, зима, ліс, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 16 грудня. Роздуми над картиною «Зима» І. Шишкіна нет

Марина Алдон – 11 грудня. Зимовий ліс

19 июля, 2013 10:05 дп

Одинадцяте грудня. Зимовий ліс

3D, у техніці розчинення
11 грудня – Міжнародний день гір

Зимовий ліс – це небо на стежині, перемішане із хмарами,
Апофеоз, алегоричність явищ об’єктивної реальності…
Звичайна метафізика уяви… між серцевими ударами…
І пісня вітру на гірській вершині, у форматі ідеальності…

Зимовий ліс – це сніг із ваніліну, іній ліками від болю є,
Карпатський чай – цілющий диво-засіб від недуг та від депресії…
Екстиму смак терпкий на лижній трасі і бентежить, і захоплює…
Із викидом у кров адреналіну, підсвідомість у інверсії…

Зимовий ліс – це річечки тайнопис у режимі анонімності,
На шкірі криги світлій і прозорій… кришталева ніби вулиця…
Поділений на кілька категорій, як і всі найвищі цінності,
Природи натуральної живопис… кожне дерево – натурниця…

Зимовий ліс – це ватра верховинська, на землі найграціозніша,
Старезні скелі кількаповерхові традиційно пахнуть холодом…
Сезонні зміни у світобудові тут відчутні грандіозніше…
Та у повітрі мова материнська душу й плоть єднає з Господом…

У тексті розчинено вірш:

Зимовий ліс – це небо на стежині,
Апофеоз, алегоричність явищ…
Звичайна метафізика уяви…
І пісня вітру на гірській вершині…

Зимовий ліс – це сніг із ваніліну…
Карпатський чай – цілющий диво-засіб…
Екстиму смак терпкий на лижній трасі
Із викидом у кров адреналіну…

Зимовий ліс – це річечки тайнопис
На шкірі криги світлій і прозорій…
Поділений на кілька категорій
Природи натуральної живопис…

Зимовий ліс – це ватра верховинська,
Старезні скелі кількаповерхові,
Сезонні зміни у світобудові
Та у повітрі мова материнська…

19 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото: работа Лукиной Елены Олеговны «Горы,ели,снег»

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, гори, зима, Карпати, ліс, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 11 грудня. Зимовий ліс нет

Марина Алдон – 7 грудня. Роздуми над картиною А.М.Васнецова «Зимовий сон (Зима)»

18 июля, 2013 10:15 дп

Сьоме грудня. Роздуми над картиною А.М.Васнецова «Зимовий сон (Зима)»

3D, у техніці розчинення

Спокійно проглядає віщі сни ліс фантастичний…
Природа під наркозом спеціальним… примусовим…
Пухнасті вії накладні в сосни та бриль містичний…
В ялини вус із покриттям дзеркальним… тимчасовим…

На стежці руки грудня крейдяні з зимою в парі
Сипку луску розгладжують рівненько і гарненько…
Струмок у рукавиці льодяній махає хмарі,
Бурмоче щось під ніс собі тихенько Морозенко…

На сонці панцир, мушля чи броня на небозводі?
Тремтять, вібрують щупальці холодні частоколів…
А безтурботний вітер день від дня, як птах Господній,
Співає колискові старомодні на роздоллі…

У тексті розчинено вірш:

Спокійно проглядає віщі сни…
Природа під наркозом спеціальним…
Пухнасті вії накладні в сосни,
В ялини вус із покриттям дзеркальним…

На стежці руки грудня крейдяні
Сипку луску розгладжують рівненько…
Струмок у рукавиці льодяній
Бурмоче щось під ніс собі тихенько…

На сонці панцир, мушля чи броня?
Тремтять, вібрують щупальці холодні…
А безтурботний вітер день від дня
Співає колискові старомодні…

 

18 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, зима, ліс, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 7 грудня. Роздуми над картиною А.М.Васнецова «Зимовий сон (Зима)» нет

Марина Алдон – 29 жовтня. Осінь у Карпатах

8 июля, 2013 6:36 дп

Двадцять дев’яте жовтня. Осінь у Карпатах

3D, у техніці розчинення

Небо у долонях, аж тріпоче…
Гори в жовтих шатах таємничі…
В’яне сонця сонях – мерзнуть очі…
Осінь у Карпатах мандрівнича…

Ліс, як сповідальня первозданна,
Прибрана до свята скрупульозно…
Майже ідеальна, бездоганна
Осінь у Карпатах віртуозна…

Вабить скель графіті, якість глеків,
Річечки соната патетична,
Краща в цілім світі ватра предків…
Осінь у Карпатах поетична!

Є у праприроди тління час говіння…
Мов, наріч багато у вітриська…
Водить хороводи павутиння…
Осінь у Карпатах верховинська…

У тексті розчинено вірш:

Небо у долонях,
Гори в жовтих шатах…
В’яне сонця сонях…
Осінь у Карпатах…

Ліс, як сповідальня,
Прибрана до свята…
Майже ідеальна
Осінь у Карпатах…

Вабить скель графіті,
Річечки соната…
Краща в цілім світі
Осінь у Карпатах…

Є у праприроди
Мов, наріч багато…
Водить хороводи
Осінь у Карпатах…

8 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

*На фото: робота члена Національної спілки  художників України Ласло Гайду «Соняшники»

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, гори, Карпати, ліс, осінь, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 29 жовтня. Осінь у Карпатах нет

Марина Алдон – 26 жовтня. Жолудь

7 июля, 2013 10:13 дп

Двадцять шосте жовтня. Жолудь

3D, у техніці розчинення

Маленький жолудь, син старого дуба,
Як карлик між грибами, в серці лісу…
Вітри по колу дико, жорстко, грубо
Жонглюють із листками, пишуть пісню…

Плід винятковий мріє на долівці…
Брунатний, темношкірий ґрунт, як ложе…
Чом нерухомий чепчик на голівці?
Бриль шарудливий, сірий, тисне, схоже…

Маленький жолудь, наче диво-свічка…
Горішок незабутній пахне гаєм…
Хай тлін навколо, осінь же не вічна!
Він – цар дерев майбутній! Він – хазяїн!

У тексті розчинено вірш:

Маленький жолудь,
Як карлик між грибами…
Вітри по колу
Жонглюють із листками…

Плід винятковий,
Брунатний, темношкірий…
Чом нерухомий
Бриль шарудливий, сірий?

Маленький жолудь,
Горішок незабутній…
Хай тлін навколо,
Він – цар дерев майбутній!

 

7 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші для дітей, ліс, осінь, пейзажна лірика, рослини и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 26 жовтня. Жолудь нет

Марина Алдон – 12 жовтня. Мухомор

3 июля, 2013 1:29 пп

Дванадцяте жовтня. Мухомор

3D, у техніці розчинення

Червона шапка, стильний, модний бриль –
Убір чудовий, певно, на шнурівці…
Біленька крапка скрашує текстиль…
Знак розділовий прямо на голівці…

Тоненька ніжка довга та міцна,
Довкола обруч – рюші на сорочці..
Мох, наче ліжко, ковдра мов нічна…
Здається, поруч сонце спить на боці…

Вже в’януть квіти, просяться до ваз…
І тлін довкола… Дуже артистично
Співає вітер перший свій романс
Для мухомора, свище патетично…

Туман лягає в рів… А п’ять хмарин
На ліс клубочком хочуть намотатись…
Гриб закриває очі… Від дощин
Себе листочком мусить захищати…

У тексті розчинено вірш:

Червона шапка –
Убір чудовий…
Біленька крапка –
Знак розділовий?

Тоненька ніжка,
Довкола обруч…
Мох, наче ліжко,
Здається, поруч…

Вже в’януть квіти
І тлін довкола…
Співає вітер
Для мухомора…

Туман лягає
На ліс клубочком…
Гриб закриває
Себе листочком…

 

3 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші для дітей, ліс, осінь, пейзажна лірика, рослини и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 12 жовтня. Мухомор нет

Марина Алдон – 8 жовтня. У лісі осінь справді золота…

2 июля, 2013 2:17 пп

Восьме жовтня. У лісі осінь справді золота…

3D, у техніці розчинення

У лісі осінь справді золота… Вона – навпроти!
Багряне листя, срібне павутиння – півовалом…
Жаль, що холодні в сонечка уста, шорсткі на дотик,
Та гладить гори все іще промінням, що прив’яло…

Пейзаж казковий, чути дзвін криниць чи шум безодні…
Летять у світ далекий дикі гуси зимувати…
У сірій скелі сотні таємниць і міфів сотні…
На скрипці грає вітер сивовусий, бородатий…

Ожина, ніби справжній світлофор на роздоріжжі:
Плоди червоні, жовті та зелені на гілляці…
Яскравий, гарний кожен мухомор, опеньки ніжні…
Біліють хмари, наче наречені… Хто ж обранці?

У лісі осінь справді золота… Чарує тлінність…
Таке блакитне небо неозоре та красиве!
В природі скрізь розкішна простота і гармонійність…
Повітря свіже, чисте та прозоре, особливе…

У тексті розчинено вірш:

У лісі осінь справді золота!
Багряне листя, срібне павутиння…
Жаль, що холодні в сонечка уста,
Та гладить гори все іще промінням…

Пейзаж казковий, чути дзвін криниць…
Летять у світ далекий дикі гуси…
У сірій скелі сотні таємниць…
На скрипці грає вітер сивовусий…

Ожина, ніби справжній світлофор:
Плоди червоні, жовті та зелені…
Яскравий, гарний кожен мухомор…
Біліють хмари, наче наречені…

У лісі осінь справді золота!
Таке блакитне небо неозоре…
В природі скрізь розкішна простота…
Повітря свіже, чисте та прозоре…

 

2 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

*На фото: робота члена Національної спілки  художників України Ласло Гайду

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, ліс, осінь, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 8 жовтня. У лісі осінь справді золота… нет

« Следующие  
  Предыдущие »