Марина Алдон — Ліричний псалом

 ліс ніч

Ліричний псалом

3D, у техніці зіставлення

Настромлено на гори небосхил, бринить співучий голос літа,

Хмарини розчиняються в лісах, як ноти у музичних творах…

Вітри щось пишуть кінчиками крил на чистих аркушах повітря…

На кришталевих ніжних потічках – чорнило, чи вечірній морок…

 

Тупоче тихо ніжкою грибок від дії місячного диску,

Галявини малесенький ґазда – пень фантазує про забави…

Невільно застрибає глід у мох, мов у смарагдову колиску,

Упавши з гілки, наче із гнізда… листок лягає спати… в тра́ви…

 

Чаклує едельвейс десь на росі, обряд проводячи містичний,

А скелі хоч пильнують, та мовчать, нечутно дишуть каменюки…

Щаслива в неземній оцій красі, складаю я псалом ліричний,

П’ю спокій, життєдайну благодать… до свічки простягаю руки…

 

У тексті розчинено два вірші:

1.

Настромлено на гори небосхил,

Хмарини розчиняються в лісах…

Вітри щось пишуть кінчиками крил

На кришталевих ніжних потічках…

 

Тупоче тихо ніжкою грибок –

Галявини малесенький ґазда…

Невільно застрибає глід у мох,

Упавши з гілки, наче із гнізда…

 

Чаклує едельвейс десь на росі,

А скелі хоч пильнують, та мовчать…

Щаслива в неземній оцій красі,

П’ю спокій, життєдайну благодать…

 

2.

Бринить співучий голос літа,

Як ноти у музичних творах…

На чистих аркушах повітря

Чорнило, чи вечірній морок?

 

Від дії місячного диску

Пень фантазує про забави…

Мов у смарагдову колиску,

Листок лягає спати… в тра́ви…

 

Обряд проводячи містичний,

Нечутно дишуть каменюки…

Складаю я псалом ліричний…

До свічки простягаю руки…

 

27 липня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Фото: Сергей В.Жуков «***»

 

Марина Алдон — Мить сходження…

сходження

Мить сходження…

 

Мить сходження… Пульсує аж гора…

Струмок дивує цнотою і блиском,

Дзвіниця небосхилу дуже близько

І сонця жовтувата куля-бра…

Хмарини, наче інший материк,

Архангелами зліплений із вати…

Вчусь на межі світів балансувати

Та гладити очима льодовик…

 

Під час обряду сходження, мене

Страхує тільки пояс альпініста,

Тут подихами міряється відстань,

Тяжіння ніби слабшає земне…

Вершини вабить вежа кам’яна

У храмі первозданної природи…

Як є мета, відсутні перешкоди –

Нітрохи не лякає крутизна…

 

Мить сходження… В міжчасся у лісах

Астральні відкриваються портали,

Розширює повітря капіляри,

Неначе тонізуючий коньяк…

Далеко місто, юрби, суєта,

Та я, здається, саме тут удома…

Буквально випаровується втома…

Довкола ж воля, тиша, висота!

 

23 липня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Марина Алдон — Липнева гроза у лісі

гроза

Липнева гроза у лісі

3D, у техніці розчинення

 

1.

ГРИМИТЬ… ВІД НОЧІ… СПИТЬ БАГАТТЯ НЕПРОБУДНО…

Нагадує від свічки тінь живу істоту…

Листочок поруч у калюжі, наче судно,

Невільно треться об палатку синьо-жовту…

 

СВІТАЄ… МАРНО… ТЕМНО ДОСІ… СОНЦЕ В ГЛИНІ?

У іншім вимірі проміння від учора?

З астральних пут не може вибратись донині,

Бо заважає павутина півпрозора…

 

В ЛІСАХ НЕСПОКІЙ І СМУМ’ЯТТЯ, ТРОХИ НУДНО…

Лиш блискавиця виринає з потойбіччя

Та у екстазі вигинається облудно…

Ранкова свіжіть дише тихо у обличчя…

 

ВОЛОГА… ХМАРНО… НА ДОРОЗІ СЕРПАНТИННІЙ

Густий туман на пальці можна намотати…

Карпати стогнуть, наче арфи старовинні,

Із далини відлунням чути крик лошати…

 

ДЕСЬ ПТАХ-ПАЛОМНИК ДЗЬОБ ХОВАЄ ТРАДИЦІЙНО

В гніздо з галузок, закриває чорні очі,

Крилом махає з переляку конвульсійно,

Сприймати дійсність відмовляється, не хоче…

 

КРУЖЛЯЄ В ЧАСІ ЗЛИЙ ВІТРИЩЕ НЕСВІДОМИЙ,

Хитає верби та каштани, сосни, липи,

Гортає обрій перший, третій, п’ятий, сьомий,

Цілує в губи полум’яні теплий липень…

 

СТРУМОК ТАНЦЮЄ ТА СТРИБАЄ ЕНЕРГІЙНО,

Таємні знаки пише русло повноводне,

Лягає почерк акуратний рівномірно

На дно піщане, чисте,  прохолодне…

 

ЯК ЙОГА, В ТРАНСІ… КАМЕНИЩЕ НЕРУХОМИЙ…

Завітні мрії раз-у-раз римує власні,

Рахують риби стебла моху без утоми,

Тому лускаті, очевидно, всі мовчазні…

 

САМ БОГ ПИЛЬНУЄ СВІТ ІЗ РАЮ, ЗА ГОРОЮ

Початки зріють мимовільно… дня нового…

І пахне всесвіт соковитою травою,

Від аромату аж хмелію я терпкого…

 

НАД ГАЄМ… СКЕРЦО, ПІСНЯ ЗЛИВИ, СОЛО ГРАДУ…

Чуття подвійні: і невпевненість, і щастя…

Нівечить дощ фіалок чарівних принаду,

Та одночасно є рослинності причастям…

 

БЛАКИТЬ НЕБЕСНУ УЯВЛЯЮ НАД СОБОЮ,

Але туман, неначе штора чи портьєра…

Зростаюсь ніби біоритмами з грозою:

В душі – весь космос, під ногами – стратосфера…

 

ШУКАЄ СЕРЦЕ СПОКІЙ ДИВНИЙ І РОЗРАДУ…

Свята молитва помагає, щире слово…

Вже небезпека найсуттєвіша позаду,

Геть відступає непогода поступово…

 

2. Перші рядки кожного куплету утворюють новий вірш:

ГРИМИТЬ… ВІД НОЧІ… СПИТЬ БАГАТТЯ непробудно…

СВІТАЄ… МАРНО… ТЕМНО ДОСІ… сонце в глині?

В ЛІСАХ НЕСПОКІЙ І СМУМ’ЯТТЯ, трохи нудно…

ВОЛОГА… ХМАРНО… НА ДОРОЗІ… серпантинній…

ДЕСЬ ПТАХ-ПАЛОМНИК ДЗЬОБ ХОВАЄ традиційно,

КРУЖЛЯЄ В ЧАСІ ЗЛИЙ ВІТРИЩЕ несвідомий,

СТРУМОК ТАНЦЮЄ ТА СТРИБАЄ… енергійно,

ЯК ЙОГА, В ТРАНСІ… КАМЕНИЩЕ нерухомий…

САМ БОГ ПИЛЬНУЄ СВІТ ІЗ РАЮ, за горою…

НАД ГАЄМ… СКЕРЦО, ПІСНЯ ЗЛИВИ, соло граду…

БЛАКИТЬ НЕБЕСНУ УЯВЛЯЮ над собою…

ШУКАЄ СЕРЦЕ СПОКІЙ ДИВНИЙ і розраду…

 

3. А в тексті розчинено вірш:

 

ГРИМИТЬ… ВІД НОЧІ… Спить багаття…

СВІТАЄ… МАРНО… темно досі…

В ЛІСАХ НЕСПОКІЙ і сум’яття…

ВОЛОГА… ХМАРНО… на дорозі…

ДЕСЬ ПТАХ-ПАЛОМНИК дзьоб ховає,

КРУЖЛЯЄ В ЧАСІ злий вітрище,

СТРУМОК ТАНЦЮЄ та стрибає…

ЯК ЙОГА, В ТРАНСІ… каменище…

САМ БОГ ПИЛЬНУЄ світ із раю,

НАД ГАЄМ… СКЕРЦО, пісня зливи…

БЛАКИТЬ НЕБЕСНУ … уявляю…

ШУКАЄ СЕРЦЕ спокій дивний…

 

4. І ще одну поезію:

 

ГРИМИТЬ… від ночі…

СВІТАЄ… марно…

В ЛІСАХ неспокій…

ВОЛОГА… хмарно…

ДЕСЬ ПТАХ-паломник

КРУЖЛЯЄ в часі…

СТРУМОК танцює,

ЯК ЙОГА, в трансі…

САМ БОГ пильнує

НАД ГАЄМ… скерцо…

БЛАКИТЬ небесну

ШУКАЄ серце…

 

5. Із перших слів кожної строфи утворюється однослівний багаторитм:

 

1. Гримить…

2. Світає…

3. В лісах

4. Волога…

3. Десь птах

5. Кружляє…

6. Струмок,

4. Як йога…

6. Сам Бог

5. Над гаєм…

1. Блакить

2. Шукає…

 

 

13 липня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Марина Алдон — Лісовий світанок

ліс

Лісовий світанок

 

Небо – підвісна надземна стеля,

Вранці розсуває чорні штори,

Від очей людських ховає зорі

Десь у часових вузьких тунелях…

Квіти умиваються росою:

Чистота ж – здоров’я запорука,

Має аж іскритися перука

І Карпати тішити красою…

 

Сонце, наче пензлем Рафаеля,

Променем малює дивні твори,

Барви дня наносячи на гори,

Щоб життя вдихнула кожна скеля,

Божий світ наповнило… щоб світло,

Лагідно торкаючись травиці,

Заспівали щоб молитву птиці

Разом із тремтливим диким вітром…

 

Пахне полониною світанок…

І мовчить годинник… проти правил…

У палатці, жаль, немає кави…

Три суниці свіжі – на сніданок…

Надихає літо на ідеї,

Напуває щастям тіло й душу…

Лиш метелик жовтий непорушно

Спить іще у клена на киреї…

 

6 червня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Марина Алдон — Світанок у лісі

сонце

Світанок у лісі

 

Як розступилась стрімко море перед праведним Мойсеєм,

Отак розходиться уранці мла прогіркла перед сонцем…

Роса… здається… кришталева на траві святим єлеєм,

У лісі тихо походжає дикий вітер незнайомцем…

 

Струмок засуху пророкує… вкотре, начебто Єрмія,

До клена горнеться ялина, мов Даліла до Самсона…

Світанок дише у обличчя… Наступає  ейфорія…

В осерді гір шукаю справжню я премудрість Соломона…

 

Немов Давид осанну Богу після сну співає птаха…

Природа – справжній храм Господній… дивовижно пахне літо…

Плоди смородини чорніють, як одежа у монаха…

І… Йона з черева кита мов… постає день перед світом…

 

9 червня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

 

Марина Алдон — У лісі

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

У лісі

 

У лісі між землею я і небом…

З узгір’я гладжу хмари сиві скроні,

Годую дикий вітер із долоні

Ромашковим густим прозорим медом…

І слухаю пташину коломийку,

Яка лунає гучно, мелодійно,

Струмочок підтанцьовує граційно,

Нагадуючи вигнуту лінійку…

 

Глибокий яр із запахом суниці…

Напевно, поруч ягода рум’яна…

У серці відчувається нірвана…

Дерева, наче стіни на каплиці…

Земля священна, край благословенний!

Молитва тут вечірня найщиріша,

Звеличує єство Творця у віршах…

Поезія ж – духовний хліб щоденний…

 

У лісі пізнаю природу щастя!
Глибокий склеп – і лігво, і фортеця,

Де час закаменілим зостається,

В печері віщі сни лише гніздяться…

Лаштунки ніби, зарості ожини,

За ними, як на сцені, на галяві,

Гриби брунатні трішечки, біляві…

Й… немовби Шлях Чумацький – серпантини…

 

 

9 червня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

 

Марина Алдон — Вовчиця біла

вовк

Вовчиця біла


Вовчиця біла — наче не вовчиця…

Довкола сіроманці попелясті,

Узгір’я і суворі, і шпилясті,

Вона ж одна блукає… знов не спиться…

Шукає повний місяць – серце ночі,

Що десь у млі пульсує непомітно,

Душею відчуває ніжне світло,

Заплющивши, як світ, глибокі очі…

 

Вовчицю білу зграя обминає…

Ніхто її не здатен зрозуміти:

Полює не на звірів, а на квіти,

Які зірками пахнуть, небокраєм…

Вона любити вміє дуже вірно,

Граційна, імпульсивна, горда трішки,

Не може незнайомцю, наче кішка,

Продатися за ласку лицемірну…

 

Вовчиці білій сумно… Ностальгійно

Шепоче їй на вухо вітер вірші,

Найкращі, наймудріші, найщиріші,

Струмок танцює поруч емоційно…

Природа її храм, а ліс – оселя…

Вона і волелюбна, і мрійлива,

Рішуча, таємнича та смілива…

Співає-виє, молиться на скелях…

 

 

24 травня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

 

Марина Алдон – Мелодія струмочка лісового

10150805_677766048925668_4977986495166707920_n

Мелодія струмочка лісового

Спасибі Анатолію Сакалошу за натхнення!

 

Мелодія струмочка лісового

Лунає, ніби Лисенка мотив,

Душа бажає нот високих, див

І темпу особливого, швидкого…

Неначе барабани, камінці,

Мов палички ударні – промінці

Навпроти вітровія-вартового…

 

Вода – як грань небесного й земного,

Єднає і фантазію, і яв,

Усмоктує солодкий запах трав,

Крізь пори тіла власного… тонкого…

Волога трансформує почуття,

Бо є кардіограмою життя,

В системі світовиміру чіткого…

 

Автографи струмочка лісового

Виводить стержень русла-олівця,

Неначебто гладка рука митця –

Досвідченого, мудрого, старого…

Овальні краплі, буцімто мазки,

Абстракції утворюють зразки

На тлі пейзажу літнього…гірського…

 

 

12 травня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

На фото робота Анатолія Сакалоша «Струмок»

Марина Алдон – Ліс – мегаполіс?

5507976_large

Ліс – мегаполіс?

 

До чого тут сучасний мегаполіс?

Ліс –

Найдавніше місто на землі!

Оселі дерев’яні в півімлі

Таять далеких предків рідний голос…

 

Заселені гаї, галяви щільно,

Вражає демографія тварин,

Птахів, зірок заблудлих і хмарин…

А як, до речі, дихається вільно!

Струмочки метушливі енергійно

Виконують Вівальді раз-у-раз,

Впадає дикий вітер у екстаз,

При чому, вигинається граційно…

Відкрито тут портал у вимір інший,

Зникає відчуття в душі журби,

А сосни, клени, яблуні, дуби

Шепочуть тиші кожен ранок вірші…

Печери непролазні в формі келій

Застелені карпатським бур’яном,

Як ліжка…

Та… шокує маяком

Спина урбанізованої скелі…

 

Для чого ж мегаполіс тут сучасний?

Природа – не піддослідний об’єкт!

Гора – не архітектора проект!

Хто сміє плюндрувати світ прекрасний?!

 

11 травня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Фото Романа Астахова «***»

 

Марина Алдон – Зима. Похід. Ліс

Зима. Похід. Ліс

3D, у техніці розчинення

1.

 

ІМЛА ТАНЦЮЄ ТИХО… РУХИ ТОЧНІ…

Ніщо для неї – всі мої тривоги…

Із нею інші виміри тотожні,

Немов орбіти – всі земні дороги…

 

СКЛАДАЄ ПІСНЮ ВИХОР… У БЕЗОДНІ…

І на сопілці грає вправно соло,

Тремтять синиці дві чи три… голодні,

У них сідає, трішки хрипне голос…

 

СНІГИ ПЕРВИННІ В ЛІСІ, НЕПОРОЧНІ

Дивує врода, велич дивокраю…

Із ранцю книги вибрати б святочні,

Бо помолитись треба, – відчуваю…

 

ЯК ЗОРІ БОЖІ… СВІЧІ… У ДОЛОНІ…

Тримаю міцно, пильно, й обережно…

Хай заспокоять вогники червоні

Хоч трохи душу, дуже ж їй бентежно…

 

ЛУГИ ПУСТИННІ ХВОРІ? В ХМАРАХ ПЕНЗЛІ

Ґрунтують рівно,швидко все довкілля,

Полотна пишуть дивні… довжелезні

І створюють шедеври рукоділля?

 

МІСТИЧНІ В СІЧНІ ГОРИ… БІЛЯ КЛАДКИ

Дрібненький іній – цукор кристалічний…

А на камінні випуклості, складки –

Можливо, напис пам’ятний, космічний…

 

СТРУМКИ – ПІДЗЕМНІ ОЧІ СВІТУ… ЗМЕРЗЛІ

Судини їхні… справжні окуляри…

Рятують взимку від сезонних стресів

Пухкі замети, лід… морозні чари…

 

УЗОРНІ, СХОЖЕ, НОЧІ… ІЗ ПАЛАТКИ

І скелі ось, у вигляді трапецій…

Без тебе жити ж як? Не маю гадки…

Чуття пульсують голосно у серці…

 

ДУМКИ ТАЄМНІ НИНІ… Я В ПОХОДІ

Гортаю власні всесвіти у віршах,

Та не радію простору, свободі,

Бо пристрасть… як стихія… все сильніша…

 

ЛІРИЧНІ, НІЖНІ, ПЛИННІ… СНИ ЛІВОРУЧ…

Але вони калину огортають,

Могутній дуб – як той карпатський обруч,

В його уяві квіти розквітають…

 

ТЕПЛА БРАКУЄ, КАРТИ… НА ПРИРОДІ…

Хоч сірий компас тисне на зап’ястя,

Але чи стане прилад у нагоді?

Чи може показати напрям щастя?

 

НЕМАЄ КИСНЮ? ВАТРИ? ТИ Ж НЕ ПОРУЧ…

Заряд у грудях, ніби електричний…

Сльозу ковтаю згірклу… та прозору…

Зв’язок між нами вічний, галактичний…

 

2.

Перші рядки кожного куплету утворюють новий вірш:

 

ІМЛА ТАНЦЮЄ ТИХО… рухи точні…

СКЛАДАЄ ПІСНЮ ВИХОР… у безодні…

СНІГИ ПЕРВИННІ В ЛІСІ непорочні…

ЯК ЗОРІ БОЖІ… СВІЧІ…  у долоні…

ЛУГИ ПУСТИННІ ХВОРІ? В хмарах пензлі?

МІСТИЧНІ В СІЧНІ ГОРИ… Біля кладки

СТРУМКИ – ПІДЗЕМНІ ОЧІ світу… змерзлі…

УЗОРНІ, СХОЖЕ, НОЧІ… із палатки…

ДУМКИ ТАЄМНІ НИНІ… Я в поході…

ЛІРИЧНІ, НІЖНІ, ПЛИННІ… сни ліворуч…

ТЕПЛА БРАКУЄ, КАРТИ… на природі…

НЕМАЄ КИСНЮ? ВАТРИ? Ти ж не поруч…

 

3.

А в тексті розчинено вірш:

 

ІМЛА ТАНЦЮЄ тихо…

СКЛАДАЄ ПІСНЮ вихор…

СНІГИ ПЕРВИННІ в лісі…

ЯК ЗОРІ БОЖІ… свічі…

ЛУГИ ПУСТИННІ, хворі?

МІСТИЧНІ В СІЧНІ гори…

СТРУМКИ – ПІДЗЕМНІ очі…

УЗОРНІ, СХОЖЕ… ночі…

ДУМКИ ТАЄМНІ нині –

ЛІРИЧНІ, НІЖНІ,  плинні…

ТЕПЛА БРАКУЄ, карти…

НЕМАЄ КИСНЮ? Ватри?

 

4.

І ще одну поезію:

 

ІМЛА танцює,

СКЛАДАЄ пісню…

СНІГИ первинні,

ЯК ЗОРІ Божі…

ЛУГИ пустинні,

МІСТИЧНІ в січні…

СТРУМКИ підземні

УЗОРНІ, схоже…

ДУМКИ таємні

ЛІРИЧНІ, ніжні…

ТЕПЛА бракує…

НЕМАЄ кисню?

 

5.

Із перших слів кожної строфи утворюється однослівний багаторитм:

 

1. Імла

2. Складає

3. Сніги,

4. Як зорі…

3. Луги

5. Містичні,

6. Струмки

4. Узорні…

6. Думки

5. Ліричні…

1. Тепла

2. Немає…

 

18 січня 2014

© Copyright Marina Aldon 2013

Фото: Виталий Ярославский «Про Утреннюю Кашу…»,

http://www.photosight.ru/photos/5371521/?from_member