Марина Алдон — Дайвінґ

Дайвінґ

Дайвінґ

 

Я гладжу воду… теплу і солону…

На дні все суще має власний ритм…

Можливо, десь живе іще той кит,

Який три дні носив у лоні Йону…

Немає гравітації у морі,

Там інший небосхил, астральний дах

І у старих коралових містах

Господарі – молюски, раки, зорі…

 

Дивлюсь услід малесенькій медузі,

Що схожа на медичний парафін,

Але долає вперто глибочінь

На рубежі реальності й ілюзій…

У мушлях найдобірніші перлини,

А камені пульсують, як серця,

Та чують їх лиш янголи Творця

Й червоні, помаранчеві рослини…

 

Я гладжу світ одним зусиллям думки…

Пірнанням задоволена сповна,

Напруження знімає рідина,

Цілуючи обличчя й обладунки…

Це мій сеанс релаксу, насолоди,

А акваланг, неначебто кальян,

М’який пісок нагадує диван,

Тече єством енергія свободи…

 

24 липня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Фото: soso «mantafly»

Марина Алдон — Мить сходження…

сходження

Мить сходження…

 

Мить сходження… Пульсує аж гора…

Струмок дивує цнотою і блиском,

Дзвіниця небосхилу дуже близько

І сонця жовтувата куля-бра…

Хмарини, наче інший материк,

Архангелами зліплений із вати…

Вчусь на межі світів балансувати

Та гладити очима льодовик…

 

Під час обряду сходження, мене

Страхує тільки пояс альпініста,

Тут подихами міряється відстань,

Тяжіння ніби слабшає земне…

Вершини вабить вежа кам’яна

У храмі первозданної природи…

Як є мета, відсутні перешкоди –

Нітрохи не лякає крутизна…

 

Мить сходження… В міжчасся у лісах

Астральні відкриваються портали,

Розширює повітря капіляри,

Неначе тонізуючий коньяк…

Далеко місто, юрби, суєта,

Та я, здається, саме тут удома…

Буквально випаровується втома…

Довкола ж воля, тиша, висота!

 

23 липня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Марина Алдон — Серфінг

SONY DSC

Серфінг

 

Хвилю морську приручаю, мов рибу сріблясто-блакитну,

Шкіра-луска у якої, як віяло, вишите шовком…

 

Промінь світанку, неначебто вудку, утримую спритно,

Вітер увагу мою привернути старається зойком…

 

Скільки довкола води… І до берега нібито  близько…

Я не пливу, не лечу, відкриваю світи паралельні…

 

Адреналін… Небезпека… На дошці кататися слизько…

Треба здолати надумані фобії, страхи чисельні…

 

На поєдинку з водоймою встояти справді непросто,

Правила, як на арені… знайомої добре кориди…

 

Думкою час трансформую і внутрішній-зовнішній простір…

Щастя душа випромінює та позитивні флюїди…

 

Ловлю губами прозорі ажурні краплинки вологи…

Так поступають, напевно, усі екстремали-туристи…

 

Як прокладати цікаво приватні маршрути-дороги!

Ніби не слід залишаю позаду, а вірш особистий…

 

Серфінг – і спорт, і розвага, й мистецтво, й дозвілля, і примха,

Навіть наука життєва складна – бути просто собою…

 

Хвилю морську приручаю… Всміхається щиро хмаринка…

Хочеться неба глибокого ніжно торкнутись рукою…

 

 

22 липня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Фото: Wbir «серф»