Марина Алдон – Пори року. Червень

24 декабря, 2012 5:29 пп

Пори року. Червень

3D, у техніці розчинення

Рум’яняться щоки вишні, згинаються віти-брови,
Фарбують вуста суниці, показують червню вроду…
Неначе тут Сам Всевишній… живе вглибині діброви…
Смакуючи, п’є з криниці веселка холодну воду…

Гаптує узлісся літо, немовби сорочку ненька,
Узорами із волошок, з ромашок і незабудок…
Гроза дискутує з вітром, аж хмарка тремтить сіренька,
І світ від дощу в горошок, що з серця змиває смуток…

У гір головні убори у вигляді пірамідок…
Смарагдові, волохаті травинки – природи вії…
Пташки борознять простори, а небо – безмовний свідок…
Мелодію чути в хаті… То щиро співають мрії…

У тексті розчинено вірш:

Рум’яняться щоки вишні,
Фарбують вуста суниці …
Неначе тут Сам Всевишній,
Смакуючи, п’є з криниці…

Гаптує узлісся літо
Узорами із волошок…
Гроза дискутує з вітром
І світ від дощу в горошок …

У гір головні убори
Смарагдові, волохаті…
Пташки борознять простори…
Мелодію чути в хаті…

 

24 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, гори, ліс, літо, мої вірші, пейзажна лірика и пори року. Комментариев к записи Марина Алдон – Пори року. Червень нет

Марина Алдон – Пори року. Травень

23 декабря, 2012 3:44 пп

Пори року. Травень

3D, у техніці розчинення

Роса із бутону сонця у лісі стає грибочком…
У теплій долоні травня нарциси цнотливі, чисті…
Перуки гірські з віконця здаються чомусь віночком…
Такі кучеряві зрання… Дерева усі в намисті!

Лунає пташине соло та ніжна соната вітру,
У серці старого гаю шукає струмок дорогу…
Хмільний аромат навколо, вростає трава в палітру…
І бджілка, як серед раю, молитвами служить Богу…

Весна на чуття багата, аж вірші течуть із ручки…
Справляє щодня весілля природа в полоні ласки…
Метелик чекає свята, на крильцях його обручки…
Дощу жде земля, насіння, а серце – звичайно, казки…

У тексті розчинено вірш:

Роса із бутону сонця
У теплій долоні травня…
Перуки гірські з віконця
Такі кучеряві зрання…

Лунає пташине соло
У серці старого гаю…
Хмільний аромат навколо
І бджілка, як серед раю…

Весна на чуття багата,
Справляє щодня весілля…
Метелик чекає свята,
Дощу жде земля, насіння…

 

23 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, весна, гори, ліс, мої вірші, пейзажна лірика и пори року. Комментариев к записи Марина Алдон – Пори року. Травень нет

Марина Алдон – Пори року. Квітень

23 декабря, 2012 3:42 пп

Пори року. Квітень

3D, у техніці розчинення

Сережка – вербовий котик, тихенько лоскоче гілку,
Пасує весні до плаття, неначе смарагд коштовний…
Тюльпан, як велюр, на дотик, схиляє ледь-ледь голівку…
У квітня в душі багаття, кохання вогонь жертовний…

На яблуні витинанки. Їх вішає сонця промінь.
Рожеві та сніжно-білі магнолії ждуть причастя…
Цілує роса світанки, шукаючи вітру корінь…
П’янить аромат ванілі, напевно… і є це щастям…

Трава тягне ніжні пальці, неначе дитя до мами,
До Божого неба, вгору, туди, де рояться мрії…
Метелика ваблять танці, політ між двома світами…
Зове соловей до хору… природа у ейфорії…

У тексті розчинено вірш:

Сережка – вербовий котик,
Пасує весні до плаття…
Тюльпан, як велюр, на дотик…
У квітня в душі багаття…

На яблуні витинанки
Рожеві та сніжно-білі…
Цілує роса світанки,
П’янить аромат ванілі…

Трава тягне ніжні пальці
До Божого неба, вгору…
Метелика ваблять танці,
Зове соловей до хору…

 

23 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, весна, гори, квіти, ліс, мої вірші, пейзажна лірика и пори року. Комментариев к записи Марина Алдон – Пори року. Квітень нет

Марина Алдон – Пори року. Лютий

22 декабря, 2012 4:00 пп

Пори року. Лютий

3D, у техніці розчинення

Півмісяць – блідий льодЯник… з бурульки відлитий млою…
До неба ребром прикутий, немов Прометей до скелі…
До кави зі снігу пряник… на смак віддає зимою…
Готує із вітром лютий концерт для віолончелі…

Деревам із-за верхівок доносяться звуки дивні,
Не видно, чи сни у лісі закінчують літургію…
Чому сторіно́к-листівок на календарі настіннім
Не тридцять, а двадцять вісім? Я стільки ж листів лелію…

Далеко ще до світання… хоча до весни вже близько…
Тьмяніє душі лампадка… без тебе повітря мало…
Моя ти любов остання, омита сльозинки блиском…
На серці журби печатка, здається весь світ вокзалом…

У тексті розчинено вірш:

Півмісяць – блідий льодЯник,
До неба ребром прикутий…
До кави зі снігу пряник
Готує із вітром лютий…

Деревам із-за верхівок
Не видно, чи сни у лісі…
Чому сторіно́к-листівок
Не тридцять, а двадцять вісім?

Далеко ще до світання…
Тьмяніє душі лампадка…
Моя ти любов остання…
На серці журби печатка…

 

 

22 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, гори, зима, інтимна лірика, кохання, ліс, мої вірші, пейзажна лірика и пори року. Комментариев к записи Марина Алдон – Пори року. Лютий нет

Марина Алдон – Пори року. Грудень

21 декабря, 2012 9:16 пп

Пори року. Грудень

3D, у техніці розчинення

Сліди залишає будень у вигляді плям на платті…
Керує зимовим пульсом арктичний симптом застуди…
Гаптує нервово грудень вікно… на моїй кімнаті…
Узори сріблястим вусом наносить мороз на груди…

Безмовно ридає свічка, та сльози стають піснями…
Стікає у лоно ночі чорнило періодично…
Дрімає горянка-річка і дійсність розмита снами…
Бо кригою скуті очі, та сЕрденько б’ється звично…

Зірки, як блискучий бісер, оздоблюють млу собою,
А місяць, немов сережка на зламаній гілці вишні…
Блукає самотньо вітер за хатою… вже старою…
Засніжена кличе стежка, а може… і Сам Всевишній…

У тексті розчинено вірш:

Сліди залишає будень,
Керує зимовим пульсом…
Гаптує нервово грудень
Узори сріблястим вусом…

Безмовно ридає свічка
Стікає у лоно ночі…
Дрімає горянка-річка,
Бо кригою скуті очі…

Зірки, як блискучий бісер,
А місяць, немов сережка…
Блукає самотньо вітер…
Засніжена кличе стежка…

21 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, гори, зима, мої вірші, пейзажна лірика и пори року. Комментариев к записи Марина Алдон – Пори року. Грудень нет

Марина Алдон – Зима в Карпатах

15 декабря, 2012 3:52 пп

Зима в Карпатах

3D, у техніці розчинення

Перевернутий сонет + ЯС

Зима в Карпатах майже бездоганна…
Дерева сплять невинно, ніби діти…
Біліють гори… Сніг, неначе манна…

Стара кімната в «Мушлі Афродіти»*
Жде Новий рік гостинно, невпізнанна,
На стінах зорі, а у вазі – квіти…

На вікнах візерунки, комплекс ліній…
Гуцула-старця віхоли онучки?
Рахують подарунки сосни – іній…
Невже на пальцях потічків обручки?

У закутку півмісяці два – лижі….
Рачкують тіні… Свічечка гніздиться…
Тут краще, ніж у Римі, у Парижі!
Бо ліс казковий – це душі столиця!

У тексті розчинено ЯС:

Зима в Карпатах…
Дерева сплять невинно…
Біліють гори…

Стара кімната
Жде Новий рік гостинно,
На стінах зорі …

На вікнах візерунки
Гуцула-старця…
Рахують подарунки
Невже на пальцях?

*Мушля Афродіти – готель

 

 

15 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Сонети и Улюблене. Метки: 3D вірші, гори, зима, Карпати, ліс, Новий рік, пейзажна лірика, сонети и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Зима в Карпатах нет

Марина Штефуца — Листопад

4 ноября, 2012 9:06 дп

Листопад

3D, у техніці зіставлення

Світанок у вазі знов миє мрії-перли,
Уявно співа зі степом монах, мандрівник-вітрисько…
На сонці не плями – кров журавлів померлих…
Хмарин, що тримають небо сьогодні колиска низько…
Спинити не може мить листопад холодний,
Хронографа стрілка вістрям осінні рахує зливи…
У мушлі диск-місяць спить на краю безодні,
Накритий кленовим листям туман походжає сивий…
У квітів давно стійкі гормональні зміни,
Симптоми некрозу шкіри у трав, ретро-гра в мовчанку…
Дороги ведуть вогкі в ліс, де скелі-стіни,
До Бога, молитви, віри душа щиро прагне зранку…

У тексті розчинено два вірші:
1.
Світанок у вазі знов
Уявно співа зі степом,
На сонці не плями – кров
Хмарин, що тримають небо…
Спинити не може мить
Хронографа стрілка вістрям…
У мушлі диск-місяць спить,
Накритий кленовим листям…
У квітів давно стійкі
Симптоми некрозу шкіри…
Дороги ведуть вогкі
До Бога, молитви, віри…

2.
Миє мрії-перли
Монах, мандрівник-вітрисько…
Журавлів померлих
Сьогодні колиска низько…
Листопад холодний
Осінні рахує зливи…
На краю безодні
Туман походжає сивий…
Гормональні зміни
У трав, ретро-гра в мовчанку……
В ліс, де скелі-стіни,
Душа щиро прагне зранку…

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Три ковтки тиші и Улюблене. Метки: гори, дощ, місто, молитва, осінь и пейзажна лірика. Комментариев к записи Марина Штефуца — Листопад нет

Марина Штефуца – Ніч в Карпатах

26 марта, 2012 4:06 пп

Ніч в Карпатах


Небо підпирають сосни в лісі,
Білих крилець хочеться мелісі,
Суєти, печалі тут немає,
Від краси аж серце завмирає.
Тішать зір садиби старовинні,
Люди щирі, добрі та гостинні.
А як ніч приходить у Карпати,
Срібний місяць можна осідлати.

Серед гір душа, як птаха, вільна,
Лине вітру музика повільна,
Тут справляють мрії новосілля
І дощі просочені чар-зіллям.
Відбивають час чуттів куранти,
На траві роса, мов діаманти.
А як ніч приходить у Карпати,
Починають зорі оживати.

Тягнуться стежини ввись, до Бога,
У тумані губиться тривога,
Ніби вежі, древні сірі скелі
І довкіль природи акварелі,
На озерах килими з латаття,
Навіть тіні зіткані з багаття.
А як ніч приходить у Карпати,
Сіє тиша млу та аромати.

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: гори, Карпати, ліс, ніч и пейзажна лірика. Комментариев к записи Марина Штефуца – Ніч в Карпатах нет

Марина Штефуца – Лісова пісня

26 марта, 2012 3:50 пп

Лісова пісня


Листочки на деревах, наче ноти…
А вітер грає Моцартасонату…
Бо ж музика, немов душа, на дотик,
Нагадує на смак солодку вату.

Дзвіночки в лісі, мов ключі скрипічні,
Ромашки, як дієзи та бемолі.
Струмок несе акорди пісні вічні
У виміри Молитви або Долі.

Співають гори голосом пернатих,
Багаття та незайманої зливи…
І хочеться мелодією стати
Траві кошлатій прямо серед гриви.

 

Рубрики: Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: гори, ліс и пейзажна лірика. Комментариев к записи Марина Штефуца – Лісова пісня нет

Марина Штефуца – Чужа весна

26 марта, 2012 3:10 пп

Чужа весна


Чужа весна німіє пілігримом,
А сонце ниви оре промінцями…
І тільки серце плаче попід гримом,
Бо чужина квітує під ногами.

Ті самі зорі темряву колишуть,
Трава так пелехатиться ліниво,
Але вітри по-іншому тут дишуть
І в грудях так фантазіям лякливо.

Чужа весна чужих птахів пір’їни
Роняє поруч. Пісні не впізнати.
І згадую я солод України…
І журавлів… і проліски… й Карпати…

 

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: гори, громадянська лірика, Карпати, пейзажна лірика, Україна и філософія життя. Комментариев к записи Марина Штефуца – Чужа весна нет

« Следующие  
  Предыдущие »