Марина Штефуца – Чужа весна

Чужа весна


Чужа весна німіє пілігримом,
А сонце ниви оре промінцями…
І тільки серце плаче попід гримом,
Бо чужина квітує під ногами.

Ті самі зорі темряву колишуть,
Трава так пелехатиться ліниво,
Але вітри по-іншому тут дишуть
І в грудях так фантазіям лякливо.

Чужа весна чужих птахів пір’їни
Роняє поруч. Пісні не впізнати.
І згадую я солод України…
І журавлів… і проліски… й Карпати…

 

Оставить комментарий