Марина Штефуца – Вітряк

26 марта, 2012 3:22 пп

Вітряк


Старий вітряк, поламаний, безсилий…
Припали плечі порохом віків…
Стоїть самотньо, замочивши крила
У безвість безтурботну тихих снів.

Тепер вже він весь час відпочиває –
Нема роботи. Сліз іскриться слід.
Колись він цілувався з водограєм,
В маленькій краплі бачив цілий світ..

До нього звідусіль сходились люди
Молоти жито. Знав він кожен рід…
Та час минув…. і більше вже не буде
Він ринути в роботи зореквіт.

Тепер стоїть журливо біля гаю
Вітряк один, рахуючи роки.
Його, старого, ніжно забавляють
Цілющими піснями лиш пташки.

 

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: філософія життя. Комментариев к записи Марина Штефуца – Вітряк нет

Марина Штефуца – Усе мине…

26 марта, 2012 3:21 пп

Усе мине…


Усе мине…. Усе… Ніщо з усього,
Що стало в часі, не зупинить час.
Так легко рветься павутинка долі,
Яка з минулим з’єднувала нас.

Усе мине. Згораючи зорею,
Зупиниться віків серцебиття.
Теперішнє ж пливе за течією,
Мов корабель, без щогли, в небуття.

Усе мине. Усе доходить краю
Скоріше, ніж вершини, чи мети,
Життя – стріла, яка не знає жалю,
Тому потрібно вічність віднайти…

 

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: життя і смерть и філософія життя. Комментариев к записи Марина Штефуца – Усе мине… нет

Марина Штефуца – Війна

26 марта, 2012 3:18 пп

Війна


Засохлих мук у грудях гронце
Вдів, матерів, сиріт, коханих.
Із болю викресане сонце
Землі полоще кров’ю рани.

Іржанням простір пил куйовдить,
Несе у вічність мертвих птахів,
Солоні ріки відчай водить
За руки всюди, поміж жахів.

І совість, наче вже пом’ята,
Апокриф пише божевілля,
І з кожного тут робить ката
Переполохане свавілля.

А суєта на душах грає.
Рвучи любові ніжні струни.
Тут пекло все, а було ж раєм…
Кує печаль із цинку труни.

Гармати очі між окопів
Ховають під вуаллю гріху,
Не чуючи спокути кроків,
Шукають всі в стражданнях втіху.

Із болю викресане сонце
Землі полоще кров’ю рани…
І тільки нічка охоронцем
Вкриває сном недобрі плани…

 

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: громадянська лірика и філософія життя. Комментариев к записи Марина Штефуца – Війна нет

Марина Штефуца – Дерев’яна церква

26 марта, 2012 3:17 пп

Дерев’яна церква


Перлина переплетення культур,
Санскрит зв’язків із давніми віками –
Старенька церква, згадки древній мур,
Стоїть одна між дужими дубами.

Як дзеркало утрачених надбань,
Нетлінний скарб готичної будови.
Пошарпано давно вівтар бажань,
Але фасад суворий та чудовий.

Космічної енергії єство
На шпиль стрункий спадає з небосхилу,
Із лісом архаїчне десь рідство
Черпає поміж арок дивну силу.

Осердя наддуховного життя,
Маківка п’є з криниці часу воду
І чути башт іще серцебиття –
Це ж спадщина минувшини народу.

Весь розписом покрито інтер’єр
І золотий вінець іконостасу,
А вітер заглядає, мов кур’єр,
Під еталону величі пампасу.

Різьбою причепурено портал
І блиск дзвінниць нагадує комету.
Лиш невідомо, хто звів храм-корал,
Бо ймення майстра кануло у Лету.

 

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: релігія и філософія життя. Комментариев к записи Марина Штефуца – Дерев’яна церква нет

Марина Штефуца – Жебраки

26 марта, 2012 3:15 пп

Жебраки


Слабкі, сліпі, недужі та кульгаві,
Немов опалі на асфальт лиски.
Ступають по життєвій переправі
Под різки вітру тихо жебраки.

Зумучені, зачесані недбало…
Куди ж затяг їх долі сизий вир?
Розфарбував обличчя бруд недбало,
Долоні виссав мук усіх пустир.

Чекають, хто подасть їм копійчину,
А люди, мов сновиди… всі спішать.
Не помічають сіру сорочину,
До речі, під якою теж душа.

І ллються слів, пісень благальних плеса,
Заучених прислів’ями давно.
Хай навіть театральна все це меса,
Та щастя вже допите в ній вино.

А що говорять заскленілі очі!
Мабуть, мовчать, ховаючи десь біль.
І вирізають тіні, наче зодчі,
На грудях шрами… Плаче заметіль…

І байдуже усім, чи це людина,
Чи тільки скринька просто для грошей.
Та вічність для усіх для нас єдина,
Де вже ніщо – життя хмільний трофей.

 

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: гріх, життя і смерть и філософія життя. Комментариев к записи Марина Штефуца – Жебраки нет

Марина Штефуца – Ми не обираєм долю

26 марта, 2012 3:14 пп

Ми не обираєм долю


Прожитих днів листки опалі
У жмутках Всесвіту лиш мить,
А ми ідем хрестами далі,
Хоч серце від цв’яхів болить.

Живем у власному Едемі
І пекло творим власноруч.
З чужої крові в діадемі
Чужих дістатись мрієм круч.

Шукаємо щасливу карту
В колоді кожної душі.
Привласнить хочем для азарту
Надбання вікові чужі.

Та в вічності не вкрасти волю!
У вирій літ зринає час…
І ми не обираєм долю.
А доля обирає нас…

 

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: гріх, життя і смерть и філософія життя. Комментариев к записи Марина Штефуца – Ми не обираєм долю нет

Марина Штефуца – Чужа весна

26 марта, 2012 3:10 пп

Чужа весна


Чужа весна німіє пілігримом,
А сонце ниви оре промінцями…
І тільки серце плаче попід гримом,
Бо чужина квітує під ногами.

Ті самі зорі темряву колишуть,
Трава так пелехатиться ліниво,
Але вітри по-іншому тут дишуть
І в грудях так фантазіям лякливо.

Чужа весна чужих птахів пір’їни
Роняє поруч. Пісні не впізнати.
І згадую я солод України…
І журавлів… і проліски… й Карпати…

 

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: гори, громадянська лірика, Карпати, пейзажна лірика, Україна и філософія життя. Комментариев к записи Марина Штефуца – Чужа весна нет

Марина Штефуца – Едельвейс

26 марта, 2012 3:01 пп

Едельвейс


Упала зірка небу із повік
Вітрами загаптована у перли,
А німфи понесли її навік
В долоні непідступної Говерли.

І там, де хмари лащаться до скель,
Пряде потоки скрізь водиця тала,
Де ранку починається пастель.
Зоринка едельвейсом раптом стала.

І бачить з вишини рожевий світ
Крізь пірамід гірських живі кларнети,
Та мало хто знаходить білий квіт
Пелюсточок з далекої планети.

 

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: квіти, пейзажна лірика, рослини и філософія життя. Комментариев к записи Марина Штефуца – Едельвейс нет

Марина Штефуца – Вбивати легко… рятувать непросто…

26 марта, 2012 2:58 пп

Вбивати легко… рятувать непросто…


Я знов-таки ховаюсь від людей…
І не тому, що чимось завинила,
Та кожен другий – юда, фарисей…
Шматує натовп серце, мрії, крила…

Нестерпно… важко…. обліта душа,
Як свічка в храмі. Кожне слово – постріл!
Чому поміж своїх я все ж чужа?
Вбивати легко… рятувать непросто…

І де ж те щастя? Порожнеча скрізь….
Зондує біль і всесвіт, і свідомість…
Зірки летять у прірву… під укіс…
Крізь сьоме небо… вічність… невагомість…

Напевно, треба стати… як усі…
І влитися у повсякденність сіру…
Та ні! Нехай каміння звідусіль!
Отрути фальші не пущу під шкіру!

 

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: гріх, життя і смерть и філософія життя. Комментариев к записи Марина Штефуца – Вбивати легко… рятувать непросто… нет

Марина Штефуца – Коли проб’є останній час

26 марта, 2012 2:57 пп

Коли проб’є останній час


Коли проб’є останній час,
Покине землю кожен з нас,
В останню путь вестимуть кроки
До власної душі Голгофи…
З каплиці, з вівтаря прощання
До Бога й вічного кохання.

Коли проб’є останній час,
То кожен свій іконостас
Не буде у церквах шукати,
А суду Господа чекати.
Дзвони заплачуть сумно й гучно,
Задише вічність нерозлучно.

Коли проб’є останній час,
То зникнуть сонце й зорі враз.
Зупинить доля циферблати,
За все наступить час розплати.
Минуться сльози, сум, тривога…
Душа, як птах, помчить до Бога.

 

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: життя і смерть и філософія життя. Комментариев к записи Марина Штефуца – Коли проб’є останній час нет

« Следующие  
  Предыдущие »