Марина Алдон – Шосте січня. Святвечір

29 декабря, 2012 4:14 пп

Шосте січня. Святвечір

3D, у техніці розчинення

Крайнебо чорнявим крепом оздобою є для місяця,
Вростає вночі в Карпати морозна зимова свіжість…
Зірницями над вертепом… в дітей оченята світяться…
Щедрівки ідуть до хати… а з ними Господня ніжність…

Співають колядку хором південні вітри з північними
І славлять прихід Месії, як на полотні Ван Гога…
Сніжинки своїм узором здаються кліше графічними,
Встеляють дорогу мрії, що з серця веде до Бога…

Домашня кутя до столу… і пахнуть свічки бурульками…
Спить янгол з фольги в долоні, на крилах шовкова пряжа…
Ялина гілки додолу з гірляндами гне та з кульками…
Схиляє в низькім поклоні чоло вся планета наша…

У тексті розчинено вірш:

Крайнебо чорнявим крепом
Вростає вночі в Карпати…
Зірницями над вертепом
Щедрівки ідуть до хати…

Співають колядку хором
І славлять прихід Месії
Сніжинки своїм узором…
Встеляють дорогу мрії…

Домашня кутя до столу…
Спить янгол з фольги в долоні…
Ялина гілки додолу
Схиляє в низькім поклоні…

 

29 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, гори, зима, місто, мої вірші, молитва, ніч, пори року, релігія, Різдво, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Шосте січня. Святвечір нет

Марина Алдон – Четверте січня. Сніг

29 декабря, 2012 2:38 пп

Четверте січня. Сніг

3D, у техніці розчинення

Сніг – тимчасова шкіра землі… з неба пахне цвітом…
За тисячі миль від сонця вона час від часу тане…
Чи попіл пісень Шекспіра, розсіяний з хмари вітром,
Холодній зимі в долоньці кристаликів білий танець…

Сніг – це парад пилинок, із інших, чужих, галактик,
Дрібненькі, добірні зорі, ще менші за наші сльози…
Січневий наряд ялинок… що ґудзик – то діамантик…
Казкові складні узори гаптують крильмИ морози…

Сніг – це Господня манна, Отця крижане творіння,
Із клаптиків потойбіччя таємні графічні знаки…
Зернівка хрустка рахманна без паростків, без коріння
Не лащиться, тре обличчя, життя подає ознаки…

У тексті розчинено вірш:

Сніг – тимчасова шкіра
За тисячі миль від сонця,
Чи попіл пісень Шекспіра
Холодній зимі в долоньці…

Сніг – це парад пилинок,
Дрібненькі, добірні зорі,
Січневий наряд ялинок,
Казкові складні узори…

Сніг – це Господня манна
Із клаптиків потойбіччя…
Зернівка хрустка рахманна
Не лащиться, тре обличчя…

 

29 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, мої вірші, пейзажна лірика, пори року, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Четверте січня. Сніг нет

Марина Алдон – Літера

16 декабря, 2012 8:53 пп

Літера

3D, у техніці розчинення

Літера – звук, що вростає в папір… Повністю? Частково?
Долі заповнює всі сторінкИ…  дУмки-пера розчерк…
В лексиці теж є природній відбір, живе й мертве слово,
Штрих основний при дрижанні руки трансформує почерк…

Літера – мови вода і вогонь, а ще – труби мідні,
Іскра від Бога людині земній, елемент культури…
Крізь енергетику ліній долонь етно-знаки рідні,
В тексті незримі уламочки мрій, абревіатури…

Літера – буква, душі алфавіт, що складає дійсність,
З Родом, із предками, з небом тандем… і уяви плескіт…
Власного імені внутрішній світ, а, можливо, й вічність…
Там, за сукупністю просто графем… безконечний всесвіт…

.
У тексті розчинено вірш:

Літера – звук, що вростає в папір,
Долі заповнює всі сторінки…
В лексиці теж є природній відбір,
Штрих основний при дрижанні руки…

Літера – мови вода і вогонь,
Іскра від Бога людині земній…
Крізь енергетику ліній долонь
В тексті незримі уламочки мрій…

Літера – буква, душі алфавіт,
З Родом, із предками, з небом тандем…
Власного імені внутрішній світ
Там, за сукупністю просто графем…

 

 

16 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Літера нет

Марина Алдон – Дощ

16 декабря, 2012 3:58 пп

Дощ

3D, у техніці розчинення

Дощ – це коли в долоні подрібнені ядра хмари,
Симптоми скорботи Бога у кожній малій сльозині,
Краплинки небес холодні, що втратили пружність пари…
Священна жива волога, потрібна землі, рослині…

Дощ – це води мазурка, майстерний природи танець,
На ветхій бруківці сірій для човника з мрій озерце,
Вбирає душі мензурка промоклого листя глянець…
Із киснем… частково… ірій… завждИ проникає в серце…

Дощ – це ритмічні звуки… чи атмосфери втома…
Мелодія для релаксу, яку пише Ной уміло…
Скрижаль розбива науки чолом рідина знайома,
Хоч має несталу масу і лиш тимчасове тіло…

У тексті розчинено вірш:

Дощ – це коли в долоні
Симптоми скорботи Бога,
Краплинки небес холодні,
Священна жива волога…

Дощ – це води мазурка
На ветхій бруківці сірій…
Вбирає душі мензурка
Із киснем… частково… ірій…

Дощ – це ритмічні звуки,
Мелодія для релаксу…
Скрижаль розбива науки,
Хоч має несталу масу…

 

 

16 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші и Мої вірші. Метки: 3D вірші, дощ и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Дощ нет

Марина Алдон – Зима в Карпатах

15 декабря, 2012 3:52 пп

Зима в Карпатах

3D, у техніці розчинення

Перевернутий сонет + ЯС

Зима в Карпатах майже бездоганна…
Дерева сплять невинно, ніби діти…
Біліють гори… Сніг, неначе манна…

Стара кімната в «Мушлі Афродіти»*
Жде Новий рік гостинно, невпізнанна,
На стінах зорі, а у вазі – квіти…

На вікнах візерунки, комплекс ліній…
Гуцула-старця віхоли онучки?
Рахують подарунки сосни – іній…
Невже на пальцях потічків обручки?

У закутку півмісяці два – лижі….
Рачкують тіні… Свічечка гніздиться…
Тут краще, ніж у Римі, у Парижі!
Бо ліс казковий – це душі столиця!

У тексті розчинено ЯС:

Зима в Карпатах…
Дерева сплять невинно…
Біліють гори…

Стара кімната
Жде Новий рік гостинно,
На стінах зорі …

На вікнах візерунки
Гуцула-старця…
Рахують подарунки
Невже на пальцях?

*Мушля Афродіти – готель

 

 

15 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Сонети и Улюблене. Метки: 3D вірші, гори, зима, Карпати, ліс, Новий рік, пейзажна лірика, сонети и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Зима в Карпатах нет

Марина Алдон – ранок перед Різдвом

14 декабря, 2012 2:36 пп

у каятті… стаю святішою…

Сонет + ЯС
3D, у техніці розчинення

у млі холодній вікна з плетивами сивими…
співа старий будильник… майже з Мефістофелем…
о сьомій ранку розчиняються всі привиди…
на край безодні схоже небо… темним профілем…

зривається світильник з місця несподівано…
п’ю валер’янку… маю власні забаганочки…
на вулиці зимовій знову сніг посіяно…
півсонні люди прибирають мрій уламочки…

гірлянди паперові ніжно пахнуть юністю…
в кімнаті… всюди… їх щорічно я розвішую…
вони із віршів… та із роздумів над сутністю…
зіниця сонця хоч стає уже світлішою,
та гріє душу тільки власною присутністю…
перед Різдвом… у каятті… стаю святішою…

У тексті розчинено ЯС:

у млі холодній
співа старий будильник
о сьомій ранку…

на край безодні
зривається світильник…
п’ю валер’янку…

на вулиці зимовій
півсонні люди…
гірлянди паперові
в кімнаті… всюди…

 

14 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Сонети и Улюблене. Метки: 3D вірші, зима, народні звичаї, Різдво, свята, сонети, традиції и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – ранок перед Різдвом нет

Марина Алдон – Грудневий ранок

13 декабря, 2012 9:56 пп

Грудневий ранок

3D, у техніці зіставлення

Холодна долоня міста засніжена, згідно сезону…
Пахне морозною свіжістю доволі скособочена культова свічка…
Вітер насвистує Ліста у найнижчих шарах озону…
Десь поза іншою дійсністю… ввижається, ніби астральна є річка…

Дорога трохи шершава, як стовбур старої берези…
В небі, із плюшу місцевого, руденького сонця маленька борідка…
Гіркне невипита кава, серце жадає імпрези…
В лоні світанку грудневого хмаринка, немов одинока лебідка…

Холодна долоня міста невільно погладжує душу…
Тисне на кнопку будильника свідомість о сьомій… за звичкою… віршем…
Вдягаю разок намиста…  кімната нагадує мушлю…
Жалить язик кип’ятильника… Вмикаю камін, зараз стане тепліше…

У тексті розчинено два вірші:
1.
Холодна долоня міста
Пахне морозною свіжістю…
Вітер насвистує Ліста…
Десь поза іншою дійсністю…

Дорога трохи шершава
В небі, із плюшу місцевого…
Гіркне невипита кава
В лоні світанку грудневого…

Холодна долоня міста
Тисне на кнопку будильника…
Вдягаю разок намиста…
Жалить язик кип’ятильника…

2.
Засніжена, згідно сезону,
Доволі скособочена культова свічка…
У найнижчих шарах озону
Ввижається, ніби астральна є річка…

Як стовбур старої берези,
Руденького сонця маленька борідка…
Серце жадає імпрези…
Хмаринка, немов одинока лебідка…

Невільно погладжує душу…
Свідомість о сьомій… за звичкою… віршем…
Кімната нагадує мушлю…
Вмикаю камін, зараз стане тепліше…

13 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, зима, місто, пейзажна лірика, самотність у натовпі и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Грудневий ранок нет

Марина Алдон – Вітер

11 декабря, 2012 8:34 пп

Вітер

3D, у техніці зіставлення

У вітру немає плоті, у звичному сенсі слова…
Є швидкість і напрям руху… Повітрю властива змінність!
Звучить у стрімкім польоті його галактична мова,
Відточена гучність звуку, абстрактна, як вища цінність.
Йому непідвласна старість… у вихра сивинок жодних…
Є в ньому надпростір синій… Потрібна всесвітня слава?
З ним поруч журба і радість, і місяця, й сонця подих…
Вуста мають присмак дивний, як вранці і душ, і кава…
У вітру немає серця… Потік атмосферних газів
Зриває з планети шкіру, ламає деревам руки,
Із зір вибиває скельця, складає букет зі стразів,
В душі нищить світлу віру і кришить граніт науки…
У тексті розчинено два вірші:
1.
У вітру немає плоті,
Є швидкість і напрям руху…
Звучить у стрімкім польоті
Відточена гучність звуку.
Йому непідвласна старість…
Є в ньому надпростір синій…
З ним поруч журба і радість,
Вуста мають присмак дивний…
У вітру немає серця…
Зриває з планети шкіру,
Із зір вибиває скельця,
В душі нищить світлу віру…
2.
У звичному сенсі слова
Повітрю властива змінність!
Його галактична мова,
Абстрактна, як вища цінність.
У вихра сивинок жодних…
Потрібна всесвітня слава,
І місяця, й сонця подих?
Як вранці і душ, і кава…
Потік атмосферних газів
Ламає деревам руки,
Складає букет зі стразів
І кришить граніт науки…

 

11 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, мої вірші и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Вітер нет

Марина Алдон – Відлига

11 декабря, 2012 5:32 пп

Відлига

3D, у техніці розчинення

Стискає в долоні мряка тремтливі від лампи тіні,
Стежки десяткОвим дробом здаються. Не знаю, чи… сон це…
Зриває стара гілляка відлигою з грудня іній,
Півмісяць відкритим дзьобом собі розчленовує сонце…

Мороз відпускає дУші померлим квіткАм та травам,
Зіркам, що погасли мовчки, уже не змішатись зі снігом…
А мрії чомусь недужі… їм шкодить вечірня кава?
Хоч знову живі струмочки із вітром займаються бігом…

Комп’ютерний наче вірус, на небі якісь проломи?
Глобальні погодні зміни… Де холод подівся класичний?
У місті уже не «мінус»… термометр виходить з коми…
Природа, як люди, з глини? В зими, певно, відступ ліричний?

 

У тексті розчинено вірш:

Стискає в долоні мряка
Стежки десяткОвим дробом…
Зриває стара гілляка
Півмісяць відкритим дзьобом…

Мороз відпускає душі
Зіркам, що погасли мовчки,
А мрії чомусь недужі…
Хоч знову живі струмочки…

Комп’ютерний наче вірус,
Глобальні погодні зміни…
У місті уже не «мінус»…
Природа, як люди, з глини?

 

11 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: 3D вірші и Мої вірші. Метки: 3D вірші, зима, пейзажна лірика и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Відлига нет

Марина Алдон – Закоханість можна констатувати…

10 декабря, 2012 9:31 пп

Закоханість можна констатувати…

Закоханість можна констатувати за каплею крові…
Це, як тест на наявність цукру… чи рівень білірубіну…
На що тільки здатна людина заради ковтка любові,
В якому не розрізнити на смак ДНК серцевину…

Закоханість можна сформулювати за словом у вірші
Та за емоційним шквалом, що схований поміж рядками…
В розмові з самим собою поети завжди найщиріші…
І літери на папері, мов долі живе оріґамі…

Закоханість можна просто впізнати за сяйвом зіниці,
Бо імпульс у серці, неначе вулкану рушійна сила…
Чи ми журавлі у небі, чи просто в долонях синиці…
Взаємності кожен прагне, вона для душі, як вітрила…

 

10 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: вірші про кохання, інтимна лірика, кохання, мої вірші и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Закоханість можна констатувати… нет

« Следующие  
  Предыдущие »