Марина Алдон – 25 жовтня. Осінній вітер

7 июля, 2013 9:01 дп

Двадцять п’яте жовтня. Осінній вітер

3D, у техніці розчинення

Осінній вітер проситься до хати невгамовно,
Приносить під поріг із лісу квіти бездиханні…
Набридло жовті гори колисати безвідмовно,
Вже хочеться, нарешті, відпочити на дивані…

Холодний вітер стукає в віконце дзьобом птаха,
Тонкою зовсім гілочкою вишні пише вірші,
Дощем дзенькоче, начебто бубонцем Мономаха,
Без перестарку… вперто… кілька тижнів прагне тиші…

Тривожний вітер горнеться до мене, весь у шрамах…
Бракує поцілунків серед ночі, хворі нерви…
А серце калатає, як скажене, в дідугана…
Подобаються любощі жіночі… Що ж, хай терпить…

У тексті розчинено вірш:

Осінній вітер проситься до хати,
Приносить під поріг із лісу квіти…
Набридло жовті гори колисати,
Вже хочеться, нарешті, відпочити…

Холодний вітер стукає в віконце
Тонкою зовсім гілочкою вишні,
Дощем дзенькоче, начебто бубонцем,
Без перестарку… вперто… кілька тижнів…

Тривожний вітер горнеться до мене…
Бракує поцілунків серед ночі…
А серце калатає, як скажене…
Подобаються любощі жіночі…

 

7 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, осінь, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 25 жовтня. Осінній вітер нет

Марина Алдон – 24 жовтня. Роздуми над картиною Густава Клімта «Гола правда»

7 июля, 2013 8:58 дп

Двадцять четверте жовтня. Роздуми над картиною Густава Клімта «Гола правда»

3D, у техніці розчинення
Перевернутий сонет + ЯС

Якщо ти не можеш своїми справами і своїм мистецтвом подобатися всім, сподобайся небагатьом. Подобатися багатьом – зло
Фрідріх Шіллер

Красуня руса, очі – дві лампади…
Ромашки у волоссі, як перлини…
В руці люстерце, мов детектор правди…

У чім спокуса? Плоть без одежини…
Вуста у безголоссі й без помади…
Говорить серце з совістю людини…

За спиною планета? Мапа долі?
Безмежжя неба, синя прірва світу…
Де істина? В тенетах? У неволі?
Звільнити треба мрію чисту, світлу…

Лоскоче ноги босі тінь від Слова…
Змій-підлабузник щось шипить безбожно…
Та кривда – цвіт кульбаби – тимчасова…
А правда вічна і непереможна…

У тексті розчинено ЯС:

Красуня руса…
Ромашки у волоссі,
В руці люстерце…

У чім спокуса?
Вуста у безголоссі…
Говорить серце…

За спиною планета,
Безмежжя неба…
Де істина? В тенетах?
Звільнити треба…

 

7 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Сонети, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, роздуми, сонети и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – 24 жовтня. Роздуми над картиною Густава Клімта «Гола правда» нет

Марина Алдон – 23 жовтня. Це місто…

6 июля, 2013 4:11 пп

Двадцять третє жовтня. Це місто…

3D, у техніці розчинення

Це місто, у якому біля вежі три фонтани,
Наносить час зарубини на глину й на долоні…
А на майдані осінь без одежі тче тумани,
Невтомно рекламує павутину сонця промінь…

Це місто, у якому кожен жовтень, ніби з міді,
Проводить вітровій розпродаж листя-орігамі…
На флюгері висять гірлянди жовті з мертвих квітів,
Звичайно, із зіркового намиста стеля в храмі…

Це місто, у якому на пероні терпнуть губи…
Чуття на грані… що й закономірно в межах пісні…
Будинків душі вицвілі…  бетонні, та не грубі,
Своїм хазяям віддані безмірно сни провісні…

Це місто, у якому з небокраю, всім на подив,
Ростуть дощі… тремтять віконні скельця або вії?
У світ об’ємний вірші потрапляють через подих…
Крізь власний Шлях Чумацький з центру серця линуть мрії…

У тексті розчинено вірш:

Це місто, у якому біля вежі
Наносить час зарубини на глину…
А на майдані осінь без одежі
Невтомно рекламує павутину…

Це місто, у якому кожен жовтень
Проводить вітровій розпродаж листя…
На флюгері висять гірлянди жовті
Звичайно, із зіркового намиста…

Це місто, у якому на пероні…
Чуття на грані… що й закономірно…
Будинків душі вицвілі…  бетонні…
Своїм хазяям віддані безмірно…

Це місто, у якому з небокраю
Ростуть дощі… тремтять віконні скельця?
У світ об’ємний вірші потрапляють
Крізь власний Шлях Чумацький з центру серця…

 

6 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

*На фото: робота члена Національної спілки  художників України Ласло Гайду «Хуст осінній»

 

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, місто, осінь, роздуми, філософія життя, Хуст и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 23 жовтня. Це місто… нет

Марина Алдон – 22 жовтня. Роздуми над картиною «Дахи» Давида Штеренберга

6 июля, 2013 8:04 дп

Двадцять друге жовтня. Роздуми над картиною «Дахи» Давида Штеренберга

3D, у техніці розчинення

Хто вимкнув світло в небі та в кімнаті у сусідки?
Приховує імла відбитки пальців офіційно…
Скоріш за все, то дзьобами пернаті бозна-звідки,
Або вітри, кружляючи у вальсі традиційно…

Дахи, неначе сходи в вимір інший, спокійніший,
Дороговкази – труби димохідні… керамічні…
А ніч сортує сни, як скарб найбільший, найцінніший
І здійснює обряди необхідні, канонічні…

Є в місяця тонке, астральне тіло чудернацьке,
Він інколи ховається у ньому сам від себе…
Світ пігментує сажа чи чорнило канцелярське?
Зірки мовчать. Відколи? Невідомо. Та й не треба…

У тексті розчинено вірш:

Хто вимкнув світло в небі та в кімнаті?
Приховує імла відбитки пальців…
Скоріш за все, то дзьобами пернаті,
Або вітри, кружляючи у вальсі…

Дахи, неначе сходи в вимір інший,
Дороговкази – труби димохідні…
А ніч сортує сни, як скарб найбільший
І здійснює обряди необхідні…

Є в місяця тонке, астральне тіло,
Він інколи ховається у ньому…
Світ пігментує сажа чи чорнило?
Зірки мовчать. Відколи? Невідомо…

6 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 22 жовтня. Роздуми над картиною «Дахи» Давида Штеренберга нет

Марина Алдон – 21 жовтня. Зі мною нелегко…

6 июля, 2013 8:02 дп

Двадцять перше жовтня. Зі мною нелегко…

3D, у техніці розчинення

Зі мною нелегко, сама розумію, знаю…
З тобою непросто, бо маєш характер вітру…
Заповнює холод сім поверхів небокраю…
Між душами простір нагадує майже прірву…
Між раєм та пеклом межа непримітна зовсім…
Краплиночка воску без свічки втрачає цінність…
Темніє навколо… Вже спати лягає осінь?
В зірок фаза росту, а потім – статева зрілість…

Біль відчаю, схоже, в судинах тече, із кров’ю…
Наповнює груди тривога… на серце тисне…
Кохання – це безвість… Чуття, яке звуть любов’ю –
Хвороба набута… і невиліковна, звісно…
Мовчи, ти не зможеш ні поруч, ні одаль бути…
Мій погляд забути повік не зумієш, любий…
Я Вічність! Я – Всесвіт, мелодія щастя й смути!
Я – мед! Я – отрута! Спокусою пахнуть губи…

У тексті розчинено вірш:

Зі мною нелегко,
З тобою непросто…
Заповнює холод
Між душами простір…
Між раєм та пеклом
Краплиночка воску…
Темніє навколо…
В зірок фаза росту…

Біль відчаю, схоже,
Наповнює груди…
Кохання – це безвість,
Хвороба набута…
Мовчи, ти не зможеш
Мій погляд забути…
Я Вічність! Я – Всесвіт!
Я – мед! Я – отрута!

 

6 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Фото:
art1fex, «Левитация»,
http://www.photosight.ru/photos/5112769/

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, інтимна лірика, кохання, осінь и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 21 жовтня. Зі мною нелегко… нет

Марина Алдон – 20 жовтня. Роздуми над картиною К. Юона «Нова планета»

5 июля, 2013 2:09 пп

Двадцяте жовтня. Роздуми над картиною К. Юона «Нова планета»

3D, у техніці розчинення

Космічна трансформація пітьми… Імли спотворення?
Народжує нову планету небо, важко тужиться…
Переполох, тривога між людьми, занепокоєння…
Сховатись кожен прагне хоч де-небудь… Де же вулиця?

Тремтять безмовно зорі і серця від надреальності…
Світ чорно-кармазИново-гірчичний, ще й каштановий…
Рукою ватажка, жерця, Творця, Отця моральності
Переворот вершиться галактичний… позаплановий…

Глобальні зміни… Дивний катаклізм… Думок окислення…
Спалахує в повітрі мирний атом розчленований…
Скрізь марновірство, безлад, фаталізм і самознищення …
З лиця землі усе стирає натовп роздратований…

У тексті розчинено вірш:

Космічна трансформація пітьми…
Народжує нову планету небо…
Переполох, тривога між людьми,
Сховатись кожен прагне хоч де-небудь…

Тремтять безмовно зорі і серця…
Світ чорно-кармазИново-гірчичний…
Рукою ватажка, жерця, Творця
Переворот вершиться галактичний…

Глобальні зміни… Дивний катаклізм…
Спалахує в повітрі мирний атом…
Скрізь марновірство, безлад, фаталізм…
З лиця землі усе стирає натовп…

5 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 20 жовтня. Роздуми над картиною К. Юона «Нова планета» нет

Марина Алдон – 19 жовтня. Осінні Карпати

5 июля, 2013 10:32 дп

Дев’ятнадцяте жовтня. Осінні Карпати

3D, у техніці розчинення

Вдихає осінь казку лісову, сезонну, звісно…
А ранок знов туманом оповитий симетрично…
Струмок цілує вицвілу траву не зовсім ніжно,
Стебло сухе бажає оживити істерично…

Щось декламує вітер, як Сізіф, іще й голосить,
Зриває шарф яскравий із діброви енергійно…
Підйомник – непростий карпатський ліфт, комфортний досить,
Звичайно, до зими ще не готовий, спить спокійно…

Збирає жовтень жолуді з землі, міцні горішки,
Напевно, білку хоче пригостити персонально…
Танцює ватра… Руки у теплі… Ще б сонця трішки…
Дим поглинає настрій сумовитий… весь буквально…

У тексті розчинено вірш:

Вдихає осінь казку лісову,
А ранок знов туманом оповитий…
Струмок цілує вицвілу траву,
Стебло сухе бажає оживити…

Щось декламує вітер, як Сізіф,
Зриває шарф яскравий із діброви…
Підйомник – непростий карпатський ліфт,
Звичайно, до зими ще не готовий…

Збирає жовтень жолуді з землі,
Напевно, білку хоче пригостити…
Танцює ватра… Руки у теплі…
Дим поглинає настрій сумовитий…

 

5 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

*На фото: робота члена Національної спілки  художників України Ласло Гайду «Осінь у Карпатах»

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, гори, Карпати, осінь, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 19 жовтня. Осінні Карпати нет

Марина Алдон – 18 жовтня. Роздуми над картиною «Дівчина з перлинною сережкою» Яна Вермера

5 июля, 2013 10:26 дп

Вісімнадцяте жовтня. Роздуми над картиною «Дівчина з перлинною сережкою» Яна Вермера

3D, у техніці розчинення

Без нього ти – проста звичайна жінка-трудівниця безіменна…
Без вроди особливої, харизми, шарму, дару, хисту…
Краса духовна непомітна… В чому ж таємниця незбагненна
Портрету, що нагадує банальну драму особисту?

Чому художник образ твій підніс до небокраю власним твором?
Невже привабила митця сережка модна… філігранна?
Адже одних, як книжку прочитавши, забувають дуже скоро,
А інших, як тебе, увічнюють в полотнах, у романах…

Твоя перлина діамантом стала на мольберті, на картині,
Бо відтворив прикрасу майстер іменитий бездоганно…
Ти будеш думати про нього навіть після смерті, в домовині…
Знай, за усе в житті доводиться платити… пізно-рано…

У тексті розчинено вірш:

Без нього ти – проста звичайна жінка-трудівниця,
Без вроди особливої, харизми, шарму…
Краса духовна непомітна… В чому ж таємниця
Портрету, що нагадує банальну драму?

Чому художник образ твій підніс до небокраю?
Невже привабила митця сережка модна?
Адже одних, як книжку прочитавши, забувають,
А інших, як тебе, увічнюють в полотнах…

Твоя перлина діамантом стала на мольберті,
Бо відтворив прикрасу майстер іменитий…
Ти будеш думати про нього навіть після смерті,
Знай, за усе в житті доводиться платити…

 

5 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 18 жовтня. Роздуми над картиною «Дівчина з перлинною сережкою» Яна Вермера нет

Марина Алдон – 17 жовтня. У жовтня у блокноті…

4 июля, 2013 1:40 пп

Сімнадцяте  жовтня. У жовтня у блокноті…

3D, у техніці розчинення

У жовтня у блокноті імена у кличній формі:
Твоє, моє і кожної криниці та сузір’я…
Між текстом скрізь туманів сивина, узори різні,
А замість літер – чорні дикі птиці, їхнє пір’я…

У жовтня у блокноті сторінки м’які, мов ситець –
З листків осики, зшиті павутинням трохи квапно…
На палітурці вітер гомінкий – арт-живописець
Малює гір майбутні сновидіння поетапно…

У жовтня у блокноті навіть дощ, як нотні знаки,
Закладкою тонкою може бути хмарка сіра…
Читає осінь сум вокзальних площ крізь призму мряки…
Про себе промовляє Слово Боже в серці віра…

У тексті розчинено вірш:

У жовтня у блокноті імена:
Твоє, моє і кожної криниці…
Між текстом скрізь туманів сивина,
А замість літер – чорні дикі птиці…

У жовтня у блокноті сторінки
З листків осики, зшиті павутинням…
На палітурці вітер гомінкий
Малює гір майбутні сновидіння…

У жовтня у блокноті навіть дощ
Закладкою тонкою може бути…
Читає осінь сум вокзальних площ,
Про себе промовляє Слово Боже…

 

4 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, осінь, пейзажна лірика, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 17 жовтня. У жовтня у блокноті… нет

Марина Алдон – 16 жовтня. Прилети…

4 июля, 2013 1:38 пп

Шістнадцяте  жовтня. Прилети…

3D, у техніці розчинення

Прилети до мене, поки не стемніє
Вітром із долини, поцілуй вуста…
Дивом незбагненним доторкнись до мрії…
Зіркою у сні ти… напиши листа…
Осінь дні рахує, як зів’ялі квіти
І мовчить годинник, вічний демагог…
Плачуть за тобою раз-у-раз трембіти…
Вірші та пісні всі слухає Сам Бог…

Прилети, коханий, мов листочок клена…
Як же ти далеко! Скрізь кордони, дріт…
Серце зітліває, рветься кожна вена…
Кровоточить сум і… розмиває світ…
Я тебе чекаю, віддано молюся
Під шатром смереки, у руці свіча…
У дзвіниці гаю терпнуть моху вуса…
Почуття, як струм, як… імпульс у очах…

Прилети, єдиний, хоч на дві хвилини
Соколом карпатським, беркутом, орлом…
Шлях осяє ніжно, стежку опромінить
Місячний ліхтар, що… в тебе за вікном…
Будь душі струною, зваб мене сьогодні,
Яблуком будь райським, щоб неспокій щез…
Підіймись зі мною, любий, із безодні
В гори, аж до хмар, аж… прямо до небес…

У тексті розчинено вірш:

Прилети до мене
Вітром із долини,
Дивом незбагненним,
Зіркою у сні…
Осінь дні рахує
І мовчить годинник…
Плачуть за тобою
Вірші та пісні…

Прилети, коханий,
Як же ти далеко!
Серце зітліває,
Кровоточить сум…
Я тебе чекаю
Під шатром смереки,
У дзвіниці гаю…
Почуття, як струм…

Прилети, єдиний,
Соколом карпатським…
Шлях осяє ніжно
Місячний ліхтар…
Будь душі струною,
Яблуком будь райським…
Підіймись зі мною
В гори, аж до хмар…

4 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

У створенні колажу використано роботу
Максима Вейзе (Helloween), «Июньский двуколор»,
http://www.photosight.ru/photos/5087025/?from_member

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, інтимна лірика, кохання, осінь и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 16 жовтня. Прилети… нет

« Следующие  
  Предыдущие »