Марина Алдон – 30 листопада. Біла ворона

15 июля, 2013 7:49 пп

Тридцяте листопада. Біла ворона

3D, у техніці розчинення

Довкола ворони чорні, і їх багато –
На вулицях, у трамваях дивакуватих
І вежі старій у горлі… кричать завзято…
Не місто – пташина зграя, юрба пернатих…

А я тут єдина біла, ізгой-самітник,
Неначе більмо на оці… рахую втрати…
Не можна змінити ж тіло, мов одяг, цінник…
Як кількості плям на сонці не поміняти…

Нехай не така, як інші, душа сміється…
Хай прагнуть моєї крові і стону мого,
Але не зречуся віршів – уламків серця,
Життєвих позицій, мови й Творця святого…

Довкола ворони чорні, немов пантери…
На здобич летять стрілою із височіні…
Нервово клюють долоні, перо, папери…
Та й так… зостанусь собою… пісні ж нетлінні!

У тексті розчинено вірш:

Довкола ворони чорні –
На вулицях, у трамваях
І вежі старій у горлі…
Не місто – пташина зграя…

А я тут єдина біла,
Неначе більмо на оці…
Не можна змінити ж тіло,
Як кількості плям на сонці…

Нехай не така, як інші,
Хай прагнуть моєї крові,
Але не зречуся віршів,
Життєвих позицій, мови…

Довкола ворони чорні
На здобич летять стрілою…
Нервово клюють долоні…
Та й так… зостанусь собою…

 

15 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото:
работа Батырова Зубайдуллы Борисовича, «Белая ворона»

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, місто, роздуми, самотність у натовпі, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 30 листопада. Біла ворона нет

Марина Алдон – 28 листопада. Свічка

15 июля, 2013 3:29 пп

Двадцять восьме листопада. Свічка

3D, у техніці розчинення
Перевернутий сонет +ЯС

Краплини воску плавлять третій вимір…
На білім тілі свічки дивні знаки
І чорні тіні всюди… невловимі…

У межах посту дим міняє нахил…
В монахів інші звички… та простибіг…
Книжки настільні дивляться із мряки…

Тоненька нитка ґноту – міст духовний,
Тримає промінь прямо за міцелій…
На аркуші з блокноту текст церковний…
Слова червоні вибито на стелі…

У храмі свічі мають запах дива,
Бо віра – кращий лікар і цілитель…
Я в мить оцю спокійна і щаслива!
Молюся тихо… Чує Вседержитель…

У тексті розчинено ЯС:

Краплини воску
На білім тілі свічки
І чорні тіні…

У межах посту дим
В монахів інші звички,
Книжки настільні…

Тоненька нитка ґноту
Тримає промінь…
На аркуші з блокноту
Слова червоні…

 

15 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото: робота Вороніна Олега Володимировича «Чёрная свеча»

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Сонети, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, релігія, роздуми, сонети, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 28 листопада. Свічка нет

Марина Алдон – 26 листопада. Екзистенція

15 июля, 2013 11:14 дп

Двадцять шосте листопада. Екзистенція

3D, у техніці зіставлення

Екзистенція мікросвіту, екзекуція мрій і долі
Це – розбиті уламки неба, серед прірви зірки погаслі…
Я втрачаю надію світлу… Як зібрати останки волі?
Ти же – маска моя киснева… Мла довкола… блукаю в часі…

Через очі тривога ллється… Стрес у осені чи застуда?
Відчуваю душевний трепет, розпинають вітри свідомість …
Знов затемнення повне серця, яра пристрасть болить у грудях…
У контексті життя без тебе є природною гарячковість…

Трансформуєш мою орбіту, мій далекий, близький… єдиний…
У судинах тече самотність… Бачить тільки Спаситель муки…
Екзистенція макросвіту – чорно-білі твої світлини…
Ностальгія, журба, безсонність проростають у ніч розлуки…

У тексті розчинено два окремі вірші:
1.
Екзистенція мікросвіту
Це – розбиті уламки неба…
Я втрачаю надію світлу…
Ти же – маска моя киснева…

Через очі тривога ллється…
Відчуваю душевний трепет…
Знов затемнення повне серця
У контексті життя без тебе…

Трансформуєш мою орбіту…
У судинах тече самотність…
Екзистенція макросвіту –
Ностальгія, журба, безсонність…

2.
Екзекуція мрій і долі –
Серед прірви зірки погаслі…
Як зібрати останки волі?
Мла довкола… блукаю в часі…

Стрес у осені чи застуда?
Розпинають вітри свідомість …
Яра пристрасть болить у грудях…
Є природною гарячковість…

Мій далекий, близький… єдиний…
Бачить тільки Спаситель муки…
Чорно-білі твої світлини…
Проростають у ніч розлуки…

15 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

*На фото: робота члена Національної спілки художників України Ласло Гайду

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, інтимна лірика, вірші про кохання, кохання и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 26 листопада. Екзистенція нет

Марина Алдон – 25 листопада. У фонтані

15 июля, 2013 11:11 дп

Двадцять п’яте листопада. У фонтані

3D, у техніці розчинення

У фонтані журлива осінь нудьгує мовчки…
Білосніжні пряде тумани, найкращі в світі…
Чорні хмари в її волоссі – старі примочки?
Замість бантиків – ікебани із мертвих квітів…

У фонтані вітрисько дикий… цілком по-людськи…
Перемішує воду з льодом, на власний розсуд…
Уявляє фужер великий, з вином бургундським…
Із бетонним фігурним сподом цікавить посуд?

У фонтані тоненький промінь гіпотетично
Миє власне ефірне тіло, найдовший палець…
Холоднеча в небеснім домі давно вже звична…
Де же сонця тепло поділось і де рум’янець?

У фонтані краплинки-сльози… мої, можливо…
І кораблик пливе картонний… вірш на папері…
Листопад відливає з бронзи на стежці диво…
Не скульптури, а сум сезонний стрічаю в сквері…

У тексті розчинено вірш:

У фонтані журлива осінь
Білосніжні пряде тумани…
Чорні хмари в її волоссі,
Замість бантиків – ікебани…

У фонтані вітрисько дикий
Перемішує воду з льодом,
Уявляє фужер великий
Із бетонним фігурним сподом…

У фонтані тоненький промінь
Миє власне ефірне тіло…
Холоднеча в небеснім домі…
Де же сонця тепло поділось?

У фонтані краплинки-сльози…
І кораблик пливе картонний…
Листопад відливає з бронзи
Не скульптури, а сум сезонний…

 

15 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, осінь, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 25 листопада. У фонтані нет

Марина Алдон – 24 листопада. Голодомор

14 июля, 2013 3:11 пп

Двадцять четверте листопада. Голодомор

3D, у техніці розчинення
24 листопада – День пам’яті жертв голодомору

Голодомор… Яке жорстоке слово… Дев’ять літер…
Дитячі очі, тисячі смертей, убиті мрії…
А на хрестах читає гарячково дати вітер…
Маленька свічка прізвища людей собою гріє…

Душа болить за трупи у канаві, злодіяння,
За те безхліб’я штучне, за народ, що прагнув волі,
За все, що звідать випало державі, за страждання,
За не один трагічний епізод, удари долі…

Голодомор… Суцільне божевілля та безладдя…
Земля і небо… крики матерів… пісні козацькі…
Червоних екзекуторів свавілля, самовладдя…
Та страдників могили… без вінків… звичайно, братські…

О, Україно, краю журавлиний, рідний краю!
Чому пустила ката на поріг, на власні ниви?
Ридають кров’ю кетяги калини біля гаю…
Господь засудить винних за цей гріх! Він – справедливий!

У тексті розчинено вірш:

Голодомор… Яке жорстоке слово…
Дитячі очі, тисячі смертей…
А на хрестах читає гарячково
Маленька свічка прізвища людей…

Душа болить за трупи у канаві,
За те безхліб’я штучне, за народ,
За все, що звідать випало державі,
За не один трагічний епізод…

Голодомор… Суцільне божевілля …
Земля і небо… крики матерів…
Червоних екзекуторів свавілля…
Та страдників могили… без вінків…

О, Україно, краю журавлиний!
Чому пустила ката на поріг?
Ридають кров’ю кетяги калини…
Господь засудить винних за цей гріх!

 

14 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, громадянська лірика, Україна, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 24 листопада. Голодомор нет

Марина Алдон – 23 листопада. «Пізня осінь» І. Левітана

14 июля, 2013 12:58 пп

Двадцять третє листопада. «Пізня осінь» І. Левітана

3D, у техніці розчинення

Листопад у саду в зажурі… Він без адреси…
Хоче в хату, там є камін, але злий господар…
Так набридли вже дні похмурі сезонні стреси,
Холод, сирість та жовтий тлін… і така свобода…

Чути осені тихі схлипи на тротуарі,
Конспектує дощі вікно, щоб читати взимку…
Вітер грає на струнах липи, як на кіфарі,
А вона уже спить давно, бо зняла хустинку…

У туман проростає хмара… На небі штори?
І сіріє, й старіє світ… Є ж від зморшок креми…
У канаві крило Ікара напівпрозоре?
Ні, то квітки останній цвіт… певно, хризантеми…

У тексті розчинено вірш:

Листопад у саду в зажурі…
Хоче в хату, там є камін…
Так набридли вже дні похмурі,
Холод, сирість та жовтий тлін…

Чути осені тихі схлипи,
Конспектує дощі вікно,
Вітер грає на струнах липи,
А вона уже спить давно…

У туман проростає хмара…
І сіріє, й старіє світ…
У канаві крило Ікара?
Ні, то квітки останній цвіт…

 

14 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, осінь, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 23 листопада. «Пізня осінь» І. Левітана нет

Марина Алдон – 22 листопада. Вічність

14 июля, 2013 10:27 дп

Двадцять друге листопада. Вічність

3D, у техніці розчинення

Вічність – це замкнене дивне коло, це – надгодинник,
Час у якому тече безкінечно, мов струм кохання…
Ним управляє Господній голос… десь із хмарини…
Слово Творця і потрібне, й доречне, як і мовчання…

Вічність – цілком абсолютний простір, не милі, метри,
Навіть ідейні засади людини, чи атрибути…
Та осягнути його непросто для грішних, смертних…
Можна душею, не тілом, що з глини Єства торкнутись…

Вічність – біблійна основа віри, як рай натхненний,
Нам же здається, що це – потойбічність, світів сукупність…
Бог бездоганний, святий, незмірний і незбагненний,
Лиш Він відкриває інакшу дійсність та вищу сутність…

У тексті розчинено вірш:

Вічність – це замкнене дивне коло,
Час у якому тече безкінечно…
Ним управляє Господній голос…
Слово Творця і потрібне, й доречне…

Вічність – цілком абсолютний простір,
Навіть ідейні засади людини…
Та осягнути його непросто –
Можна душею, не тілом, що з глини…

Вічність – біблійна основа віри,
Нам же здається, що це – потойбічність…
Бог бездоганний, святий, незмірний,
Лиш Він відкриває інакшу дійсність…

 

14 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Фото:
ostry_max, «***»,
http://www.photosight.ru/photos/5121473/?from_member

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, релігія, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 22 листопада. Вічність нет

Марина Алдон – 21 листопада. Роздуми над картиною Еміля Нольде «У нічному кафе»

14 июля, 2013 10:25 дп

Двадцять перше листопада. Роздуми над картиною Еміля Нольде «У нічному кафе»

3D, у техніці розчинення

У кафе нині творчий вечір нетрадиційний…
Презентують наснаги смак… А шеф-кухар – клоун…
Весь мистецький бомонд, до речі, меланхолійний
Прагне вражень нових, розваг, полюбляє шоу…

На трембіті вітрисько грає, неначе страдник…
І співає собака Лорд щось на кшталт фольклору…
Пригощає зірковим чаєм клієнтів власник…
У віконечку місяць – торт, видно, для декору…

В поетес на тарілках рими з експромт-салатом,
Ложки-пензлі в руках митців і палітри модні…
Хоч натхнення – це щось незриме… Сьогодні ж – свято!
Замовляє Еміль млинці, друзі всі ж голодні…

У тексті розчинено вірш:

У кафе нині творчий вечір…
Презентують наснаги смак…
Весь мистецький бомонд, до речі,
Прагне вражень нових, розваг…

На трембіті вітрисько грає
І співає собака Лорд…
Пригощає зірковим чаєм
У віконечку місяць – торт…

В поетес на тарілках рими,
Ложки-пензлі в руках митців…
Хоч натхнення – це щось незриме,
Замовляє Еміль млинці…

 

14 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 21 листопада. Роздуми над картиною Еміля Нольде «У нічному кафе» нет

Марина Алдон – 20 листопада. Мої Карпати – сьомий материк

14 июля, 2013 10:23 дп

Двадцяте листопада. Мої Карпати – сьомий материк

3D, у техніці розчинення

Мої Карпати – сьомий материк, край неповторний, самобутній,
У межах світу, вічності святої, наче келії – узгір’я…
Тут вітер видає астральний крик, у нього голос над могутній…
Вдихає осінь дивний запах хвої, що наповнює довкілля…

Мої Карпати – скелі-стелажі із натурального каміння,
Де складує уранці зорі місяць, а вночі – проміння сонце…
Тут небо ближче, звісно, до душі, тут наступає мить прозріння…
І потічки гормони щастя містять, і дуби, мов охоронці…

Мої Карпати рідні – центр землі, планета ж має середину,
Вражає ліс своїм суспільним ладом та узгодженим порядком…
Природа сонна у напівімлі вважає ковдрою хмарину…
Відверто розмовляє з листопадом зовсім юне зайченятко…

Мої Карпати – творчий павільйон, або мистецький етно-комплекс,
Де можна доторкнутися до дива обережно та спокійно…
А плай тумани скручує в рулон, йому же не потрібний компас…
Тут навіть ватра краща, особлива, в’ється полум’я граційно…

У тексті розчинено вірш:

Мої Карпати – сьомий материк
У межах світу, вічності святої…
Тут вітер видає астральний крик,
Вдихає осінь дивний запах хвої…

Мої Карпати – скелі-стелажі,
Де складує уранці зорі місяць…
Тут небо ближче, звісно, до душі
І потічки гормони щастя містять…

Мої Карпати рідні – центр землі,
Вражає ліс своїм суспільним ладом…
Природа сонна у напівімлі
Відверто розмовляє з листопадом…

Мої Карпати – творчий павільйон,
Де можна доторкнутися до дива…
А плай тумани скручує в рулон…
Тут навіть ватра краща, особлива…

 

14 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, Карпати, осінь, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 20 листопада. Мої Карпати – сьомий материк нет

Марина Алдон – 19 листопада. Слова-вірші

13 июля, 2013 2:46 пп

Дев’ятнадцяте листопада. Слова-вірші

3D, у техніці розчинення

Я добуваю слова, немов коштовні діаманти,
Із глибин свідомості втягаю кожне в ручку-голку…
Серце – морфемний вертеп, де трансформуються таланти,
Де гніздяться враження, де почуття на грані зойку…
Будь-яка пісня нова модернізує трохи ноти,
Наче сповідь совісті у рамках красного письменства…
Мчить у безсмертя святе молитва, вивчена на дотик…
Вічність – пункт призначення для абсолютного мистецтва…

Вірш – мікрочастка душі, думок зображення графемне,
Індикатор гідності у межах творчого натхнення,
Перед нащадками звіт і мовне диво незбагненне,
Часом вид депресії… сомнамбулічне одкровення…
Літери власні, чужі переплітаються у тексті…
Дешифрують цінності, у строфи вдавлюючи ніжність…
Весь абстрагується світ у звукоряді ритмів-жестів…
Під крилом поезії стає прекраснішою дійсність…

У тексті розчинено вірш:

Я добуваю слова
Із глибин свідомості…
Серце – морфемний вертеп,
Де гніздяться враження…
Будь-яка пісня нова,
Наче сповідь совісті,
Мчить у безсмертя святе,
Вічність – пункт призначення…

Вірш – мікрочастка душі,
Індикатор гідності,
Перед нащадками звіт,
Часом вид депресії…
Літери власні, чужі
Дешифрують цінності…
Весь абстрагується світ
Під крилом поезії…

 

13 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

*На фото: робота члена Національної спілки художників України Ласло Гайду

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 19 листопада. Слова-вірші нет

« Следующие  
  Предыдущие »