Марина Алдон — Абетка дощу

гроза

Абетка дощу

3D, у техніці розчинення + акро

 

_А_  з неба ллє волога і шматує атмосферу…

_Б_ ерзбарвний теплий розчин осідає на довкіллі…

_В_ виводить на дорогах, як на аркушах паперу,

_Г_ рафеми злива точні і лексеми застарілі…

_Ґ_ ніт лампи гасне в домі… У вікні, відкритім навстіж,

_Д_ рібні не видно зорі та півмісячне люстерко…

_Е_кстракт дощу в долоні – пухирці продовгуваті,

_Є_лей святий на шторі… Із ниток плету веселку!

_Ж_ ивого Бога сльози ароматні та пречисті

_З_ захмар’я, з високості опускаються на землю…

лИ_пневі манять грози, енергійні, норовисті

_І_ стріли бурі гострі, що влучають десь у скелю…

_Ї_ дкі кружальця граду, кришталеві намистини,

_Й_ холодні мряки нігті, чорним лаком рівно вкриті,

_К_уйовдять винограду на борідці волосини,

_Л_истки – перуки літні… грубо смикають щомиті…

_М_аленькі квіти сині – і фіалки, і волошки

_Н_ ектаром вітер хрестять, щиро моляться очима…

_О_ крилля бджіл у глині (страшно всім комахам трошки)

_П_тахи малечу пестять… Зараз є на те причина…

_Р_ іці б гірській трембіту, щоб заграла Баха, Ліста…

_С_ тікає на природу… сила… після мук… засухи…

_Т_ерпке причастя світу… циркулює серцем міста…

_У_явно гладжу воду… контролюю власні рухи…

_Ф_ ігурна плоть калюжі на потрісканій бруківці,

_Х_ оча й  брудна душею, та в ній спогади дитячі…

_Ц_ ікава клену дуже сіра гойдалка на гілці,

_Ч_аклує мла над нею… наполегливо, терпляче…

_Ш_ алено грім гуркоче, булаву тримає влади…

_Щ_асливо, величаво відзнача стихія… свято…

_Ю_ рба краплин тупоче… Скільки в опадах принади!

_Я_ п’ю спокійно каву… Скоро ранок… Пів на п’яту…

 

У тексті розчинено вірш:

 

_А_  з неба ллє волога –

_Б_ ерзбарвний теплий розчин,

_В_ виводить на дорогах

_Г_ рафеми злива точні…

_Ґ_ ніт лампи гасне в домі…

_Д_ рібні не видно зорі…

_Е_кстракт дощу в долоні,

_Є_лей святий на шторі..

_Ж_ ивого Бога сльози

_З_ захмар’я, з високості…

лИ_пневі манять грози

_І_ стріли бурі гострі…

_Ї_ дкі кружальця граду

_Й_ холодні мряки нігті

_К_уйовдять винограду

_Л_истки – перуки літні…

_М_аленькі квіти сині

_Н_ ектаром вітер хрестять,

_О_ крилля бджіл у глині,

_П_тахи малечу пестять…

_Р_ іці б гірській трембіту…

_С_ тікає на природу

_Т_ерпке причастя світу…

_У_явно гладжу воду…

_Ф_ ігурна плоть калюжі,

_Х_ оча й брудна душею,

_Ц_ ікава клену дуже…

_Ч_аклує мла над нею…

_Ш_ алено грім гуркоче,

_Щ_асливо, величаво…

_Ю_ рба краплин тупоче…

_Я_ п’ю спокійно каву…

 

 

25 липня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Оставить комментарий