Марина Алдон – 28 травня. Двадцять восьме травня. «Чорний квадрат» Казимира Малевича

30 марта, 2013 11:00 пп

Двадцять восьме травня. «Чорний квадрат» Казимира Малевича

3D, у техніці розчинення

вікно у всесвіт, як основа композиції…
крізь місячне затемнення – пік насолоди естетичної…
та власний розум відкидає всі традиції…
довкола безвість перспективи, глибини суперматичної…

зіркам потрібне щеплення, якась ін’єкція…
від хмар? морозу?  чи від снів чужих, що сховані у вічності?
на тлі крайнеба різних вимірів проекція…
на мряку б обіпертися, відчути подих вітру, ніжності…

руками мрії – з простоти до геніальності…
любить потреба спонукає до сприймання ілюзорного…
не може з серця стертися інстинкт вербальності…
і душу гріє віра –  біле паспарту квадрату чорного…

У тексті розчинено вірш:

вікно у всесвіт…
крізь місячне затемнення
та власний розум…

довкола безвість…
зіркам потрібне щеплення…
від хмар? морозу?

на тлі крайнеба
на мряку б обіпертися
руками мрії…

любить потреба
не може з серця стертися
і душу гріє…

14 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 28 травня. Двадцять восьме травня. «Чорний квадрат» Казимира Малевича нет

Марина Алдон – 11 травня. Буря

16 марта, 2013 9:37 дп

Одинадцяте травня. Буря

3D, у техніці розчинення

ВІДКРИТА РАНА НЕБА… Руки в поті… Шмагає біль. Сталевий СКАЛЬПЕЛЬ БУРІ ребро Адама вибирає з плоті астрально-галактичної. В зажурі УСЕ ЩЕ КРОВОТОЧИТЬ мовчки Всесвіт та ХМАР УТРОБА. Під ДОЩЕМ З НІЗВІДКИ зникає СВІЧКИ ТІНЬ… судомить безвість… Дрижать НА МУРІ лячно трав борідки.
СТЕБЛО ТЮЛЬПАНА поруч… розіп’яте… І ПЛОТІ ВСЯ ПОДОБА без пелюсток… ОГОЛЕНЕ обличчя… і зім’яте… негодою… нагадує лиш згусток… земної глини сірої… не квітку. А ОЧІ ВІТРУ ХМУРІ, грубуваті… у злочинах собі ШУКАЮТЬ СВІДКА… Танцює град… вальс віденський на м’яті… Незвично трохи. ПОМІЖ РІК ЖАЛОБА. Розхитано ялини парасолю, спадає зі струнких беріз оздоба, ВЛУЧАЄ БЛИСКАВИЦЯ У ТОПОЛЮ.

ЗАВИТА МЛА у хустку, а сутана, як ПІР’Я ПТАХА ЧОРНЕ…. просто одяг… НІЧОГО НЕ ПРИСНИТЬСЯ про кохання… Тривожно, ПЕВНО, ПОЛЮ, БО скрізь протяг… Згорнулась вічність десь собі клубочком, неначе кішка… Що їй до погоди? Що ГРІМ НА БУБНАХ ГРАЄ… молоточком… свій власний гімн… містерію свободи? Що ЩОСЬ ПОТВОРНЕ чути замість пісні… ПРИТУЛОК ДЕ… СТАРИМ МОНАХАМ – ЗОРЯМ? Чи в схованці не холодно… не тісно? В ДОЛОНЯХ БОГА, чи у вирві моря? Бо ж МОЛЯТЬСЯ… СЕРЦЯМИ… Відчуваю! І місяць з ними… куля кришталева… Відомі їм усі принади раю… А тут.. стихія… топче світ… травнева… І нерви в щохвилинній коловерті… Залякана природа первозданна… Та сутність гір… У НОЧІ КОЛІР СМЕРТІ… ще й ПРИСМАК ГОРЯ… Дика, невблаганна ГРОЗА у кожній з тисяч інкарнацій. Вона Ж ІЗ ПОТОЙБІЧЧЯ… Її вибір – незрима площина, закон абстракцій… Гортає КОРІНЦЯМИ сьомий вимір…

Однак… усе минає неодмінно… І темрява відходить незнайомцем… Стає вже перший промінь на коліно… Викочує нарешті ранок сонце….

У тексті розчинено вірш:

ВІДКРИТА РАНА неба. Скальпель бурі.
УСЕ ЩЕ КРОВОТОЧИТЬ хмар утроба
ДОЩЕМ З НІЗВІДКИ. Свічки тінь на мурі.
СТЕБЛО ТЮЛЬПАНА (плоті вся подоба)
ОГОЛЕНЕ. А ОЧІ вітру хмурі
ШУКАЮТЬ СВІДКА. Поміж рік жалоба.

ВЛУЧАЄ БЛИСКАВИЦЯ у тополю.
Завита мла У ПІР’Я ПТАХА чорне.
НІЧОГО НЕ ПРИСНИТЬСЯ, певно, полю,
Бо грім на бубнах грає щось потворне.

Притулок де… СТАРИМ МОНАХАМ – зорям?
В долонях Бога моляться… серцями…
У ночі колір смерті… присак горя…
Гроза ж – із потойбіччя… корінцями…

А у вірші розчинено японський сонет:

Відкрита рана
Усе ще кровоточить
Дощем знізвідки.

Стебло тюльпана
Оголене. А очі
Шукають свідка.

Влучає блискавиця
У пір’я птаха.
Нічого не присниться
Старим монахам.

16 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Три ковтки тиші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, весна, дощ, пейзажна лірика, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 11 травня. Буря нет

Марина Алдон – 30 квітня. Система мовлення

9 марта, 2013 9:09 пп

Тридцяте квітня. Система мовлення

3D, у техніці розчинення

Згорають відривні календарі, альбоми, глобуси…
На місці віршів – попіл, невідомість, дим… із запахом…
На дні очей цупке коріння снів, магнітні по́люси,
Але і їх обпалює свідомість точним спалахом…

Згорають знімки, літери, листи, паперу клаптики,
Лиш тільки пам’ять вічна, невмируща, як і музика…
Життя руйнує за́мки та мости…  міста, галактики,
Світ трансформує мряка всюдисуща… небо в ґудзиках…

Згорають книги, долі та серця, письма неточності,
А слово-хрест приймає плоть духовну, без претензії…
В молитві прошу про одне Творця заради творчості,
Щоб не зганьбила я систему мовну… у поезії…

У тексті розчинено вірш:

Згорають відривні календарі…
На місці віршів – попіл, невідомість…
На дні очей цупке коріння снів,
Але і їх обпалює свідомість…

Згорають знімки, літери, листи,
Лиш тільки пам’ять вічна, невмируща…
Життя руйнує за́мки та мости…
Світ трансформує мряка всюдисуща…

Згорають книги, долі та серця,
А слово-хрест приймає плоть духовну…
В молитві прошу про одне Творця,
Щоб не зганьбила я систему мовну…

 

9 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, мої вірші, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 30 квітня. Система мовлення нет

Марина Алдон – 25 квітня. Самотність

2 марта, 2013 11:34 пп

Двадцять п’яте квітня. Самотність

3D, у техніці розчинення

Крапелька суму стікає щокою у лоно планети…
Змочує одяг мій старовинний, сутану зі скрині…
Силою струму і, звісно, любов’ю малюю портрети…
Змірюю потяг, дуже інтимний… я мріями нині…

Вірю у тебе, неначе у Бога в режимі нормальнім…
Надто ми рідні й надто далекі… споріднені душі…
Хочеться неба… та вабить дорога… крізь зорі… зі спальні…
Крила потрібні й но-шпа з аптеки… Де ж місяць? У мушлі…

Час утікає… в вічність з вітрами… і не упіймати!
Жаль, незворотньо, жаль… достроково… утрачено щастя…
Дуже страждаю без тебе ночами… віконечко – грати…
Серцю самотньо цілодобово… Заснути чи вдасться?

У тексті розчинено два вірші:
1.
Крапелька суму стікає щокою
Змочує одяг мій старовинний
Силою струму і, звісно, любов’ю
Змірюю потяг, дуже інтимний…

Вірю у тебе, неначе у Бога
Надто ми рідні й надто далекі…
Хочеться неба… та вабить дорога…
Крила потрібні й но-шпа з аптеки…

Час утікає… в вічність з вітрами
Жаль, незворотньо, жаль… достроково…
Дуже страждаю без тебе ночами
Серцю самотньо цілодобово…

2.
Крапелька суму
Змочує одяг…
Силою струму
Змірюю потяг…

Вірю у тебе,
Надто ми рідні…
Хочеться неба…
Крила потрібні…

Час утікає…
Жаль, незворотньо…
Дуже страждаю…
Серцю самотньо…

3 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, інтимна лірика, кохання, мої вірші, ніч и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 25 квітня. Самотність нет

Марина Алдон – 22 квітня. Клен

2 марта, 2013 1:07 пп

Двадцять друге квітня. Клен

3D, у техніці розчинення

На гілці птаха…. Має дім, прописку… поза гаєм…
Клен тихо мріє… хмара поряд у блакитній голубіні…
Та він стоїть… від сонячного диску шал черпає…
Не може відірвати погляд від небесної твердіні…

Колись же клявся матінці-землиці, що не зрадить,
Що не покине шару ґрунту до самісінької смерті,
Що коренем вросте у таємниці, в плоть левади…
І не здійме ніколи бунту, віджене вітри уперті…

Та тільки стовбур виструнчився гордо над травою,
На пальчиках з’явилось листя і згрубіла шкіра трохи,
Побігти захотілося проворно за водою,
Вдягти ромашкове намисто та із лопухів панчохи…

Але скріпив вегетативний орган ще насінням
Із літосферою Бог тісно, згідно плану, згідно схеми…
До зірки не торкнутись… Скрізь дорога та каміння…
Ланцюг тримає знизу, звісно, кореневої системи…

У тексті розчинено вірш:

На гілці птаха…. Має дім, прописку…
Клен тихо мріє… хмара поряд…
Та він стоїть… від сонячного диску
Не може відірвати погляд…

Колись же клявся матінці-землиці,
Що не покине шару ґрунту,
Що коренем вросте у таємниці,
І не здійме ніколи бунту…

Та тільки стовбур виструнчився гордо,
На пальчиках з’явилось листя,
Побігти захотілося проворно,
Вдягти ромашкове намисто…

Але скріпив вегетативний орган
Із літосферою Бог тісно…
До зірки не торкнутись… Скрізь дорога…
Ланцюг тримає знизу, звісно…

 

2 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, весна, мої вірші, рослини, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 22 квітня. Клен нет

Марина Алдон – 21 квітня. «Зоряна ніч» Вінсента ван Гога

2 марта, 2013 1:05 пп

Двадцять перше квітня. «Зоряна ніч» Вінсента ван Гога

3D, у техніці розчинення

Над містом розпрямля крило серпанок постімпресії…
Мла у в митців теж інколи у моді, наче ремені…
І небо, й зорі й місячний уламок у прогресії
В єдинім екстатичнім хороводі… переплетені…

Піймати мить готується художник у гармонії,
Але зловить йому вдається вічність через лінії…
Складає світ із кольорів тривожних, меланхолії,
В руці не пензлі – промені космічні галактичнії…

Непізнані закони у природи в сенсі мовлення,
Дивує вітер темряву концертом… дме знервовано…
А «Ніч» Ван Гога викликає подив та захоплення,
Бо вістря мрій оголює відверто, неприховано…

У тексті розчинено вірш:

Над містом розпрямля крило серпанок…
Мла у в митців теж інколи у моді…
І небо, й зорі й місячний уламок
В єдинім екстатичнім хороводі…

Піймати мить готується художник,
Але зловить йому вдається вічність…
Складає світ із кольорів тривожних,
В руці не пензлі – промені космічні…

Непізнані закони у природи,
Дивує вітер темряву концертом…
А «Ніч» Ван Гога викликає подив,
Бо вістря мрій оголює відверто…

 

2 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, ніч, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 21 квітня. «Зоряна ніч» Вінсента ван Гога нет

Марина Алдон – 15 квітня. Чистий Четвер. «Таємна вечеря» Леонардо да Вінчі

25 февраля, 2013 2:53 пп

П’ятнадцяте квітня. Чистий Четвер. «Таємна вечеря» Леонардо да Вінчі

3D, у техніці розчинення

Пісні беззвучні у душі Месії…
Співає вітер-страдник… чи відлюдник…
В задумі учні… Хто вбиває мрії?
Хто поміж ними зрадник? Хто відступник?

Вечеря скромна… в Йосипа у хаті…
Хліб та вино спожитки ритуальні…
Мла безсоромна майже вже на варті,
Лишає рук відбитки натуральні…

У гурті Юда тре чоло спітніле…
В душі лиха надмірність… хворі нерви?
Найгірше в людях – серце зачерствіле,
Адама непокірність, приклад Єви…

Ніч надто довга… Викуп через страту…
Лукавого спокуса? Поцілунок…
Продати Бога? Тридцять срібних – плата…
І тіло, й кров Ісуса – подарунок…

А Батько рідний бачить муки Сина…
Серпанок осяває… ідеально…
Гріх перворідний – смерті прапричину
Христос перемагає… тріумфально!!!

У тексті розчинено вірш:

Пісні беззвучні
Співає вітер-страдник…
В задумі учні…
Хто поміж ними зрадник?

Вечеря скромна…
Хліб та вино спожитки…
Мла безсоромна
Лишає рук відбитки…

У гурті Юда…
В душі лиха надмірність…
Найгірше в людях –
Адама непокірність…

Ніч надто довга…
Лукавого спокуса?
Продати Бога?
І тіло, й кров Ісуса…

А Батько рідний
Серпанок осяває…
Гріх перворідний
Христос перемагає!!!

 

25 лютого 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, релігія, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 15 квітня. Чистий Четвер. «Таємна вечеря» Леонардо да Вінчі нет

Марина Алдон – Восьме квітня. Весна в Карпатах

14 февраля, 2013 2:13 пп

Восьме квітня. Весна в Карпатах

3D, у техніці розчинення

Весна в Карпатах пахне потічками, навіть вітру трохи заздрісно…
У небо мчить безкрає пісня пташки милозвучна, наче мамина…
Трава кудлата диво-ниточками з ґрунту пнеться вгору радісно…
З узгір’я проростає… повз ромашки, аж дивується гущавина…

Тонка берізка пальці розминає із каблучками зеленими,
Не знає часоплину тут довкілля з кожним кущиком, стеблинкою…
Веде доріжка в храм, що зветься раєм, де хмаринки є хрещеними,
На дику полонину, на привілля день спускається росинкою…

Весна в Карпатах юна, як гуцулка, вишиванкою оздоблена…
І ніжна, і казкова прохолода потішає серце вродою…
Чекає свята каменя фігурка, навіть скеля півоголена,
Ще й зіронька ранкова… вся природа мироточить насолодою…

У тексті розчинено вірш:
Весна в Карпатах пахне потічками,
У небо мчить безкрає пісня пташки…
Трава кудлата диво-ниточками
З узгір’я проростає… повз ромашки…

Тонка берізка пальці розминає,
Не знає часоплину тут довкілля…
Веде доріжка в храм, що зветься раєм,
На дику полонину, на привілля…

Весна в Карпатах юна, як гуцулка…
І ніжна, і казкова прохолода…
Чекає свята каменя фігурка,
Ще й зіронька ранкова… вся природа…

І ще один вірш:

Весна в Карпатах
У небо мчить безкрає…
Трава кудлата
З узгір’я проростає…

Тонка берізка
Не знає часоплину…
Веде доріжка
На дику полонину…

Весна в Карпатах
І ніжна, і казкова…
Чекає свята
Ще й зіронька ранкова…

 

14 лютого 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, весна, Карпати, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Восьме квітня. Весна в Карпатах нет

Марина Алдон – П’яте квітня. Роздуми над картиною Карла Брюллова «Останній день Помпеї»

13 февраля, 2013 8:44 пп

П’яте квітня. Роздуми над картиною Карла Брюллова «Останній день Помпеї»

Перевернутий сонет + ЯС

Трагедії початок… Навіть сонце
Гарячу магму змішує з промінням,
Везувій викидає в небо стронцій…

Для чого людям статок… дім – каміння…
Біжать із з храму, думають – чи сон це:
Довкола все палає.. голосіння…

Потоптано алеї, цвіт тюльпану,
Чиєсь намисто дивне та незвичне…
Останній день Помпеї… Смак вулкану…
Вмирає місто горде і величне…

В повітрі попіл… Дихати нелегко…
За натовпом пильнують очі смерті…
Пекельна лава поруч… недалеко…
Мла зостається в фарбі…  на мольберті…

У тексті розчинено ЯС:

Трагедії початок…
Гарячу магму
Везувій викидає…

Для чого людям статок…
Біжать із з храму…
Довкола все палає..

Потоптано алеї,
Чиєсь намисто…
Останній день Помпеї…
Вмирає місто…

 

13 лютого 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, життя і смерть, за картинами, стихія, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – П’яте квітня. Роздуми над картиною Карла Брюллова «Останній день Помпеї» нет

Марина Алдон – Четверте квітня. Сумую без тебе

10 февраля, 2013 8:03 пп

Четверте квітня. Сумую без тебе

3D, акровірш, у техніці розчинення

С_умую без тебе, любий, і свідок безмовний вечір –
У_ чашці не кава, сльози – краплини душІ… багряні…
М_ла гладить хмарини-труби, неначе рукав Предтечі…
У_перше лютують грози… квітневі… вночі… весняні…
Ю_ртується вітер грубий, шукаючи шлях для втечі…

Б_аскі блискавиці з бонзи, мов коні Творця вогнЯні…
Е_нергія неба всюди… для бурі звичайні речі…
З_марнілі… вібрують… лози… гілками в нервовім стані…

Т_ривога вростає в груди… Осколок там порожнечі…
Е_моції вище дози (раніше іще незнані)…
Б_лагаю, ти впийся в губи… мене обійми за плечі…
Е_кспромти про тебе в прозі – освідчуюсь у коханні…

У тексті розчинено вірш:

С_умую без тебе, любий…
У_ чашці не кава, сльози…
М_ла гладить хмарини-труби…
У_перше лютують грози…
Ю_ртується вітер грубий…

Б_аскі блискавиці з бонзи…
Е_нергія неба всюди…
З_марнілі… вібрують… лози…

Т_ривога вростає в груди…
Е_моції вище дози…
Б_лагаю, ти впийся в губи…
Е_кспромти про тебе в прозі…

10 лютого 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Акровірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, акро, весна, вірші про кохання, інтимна лірика, кохання и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Четверте квітня. Сумую без тебе нет

« Следующие  
  Предыдущие »