Марина Алдон – 21 червня. День літнього сонцестояння

7 апреля, 2013 9:13 пп

Двадцять перше червня. День літнього сонцестояння

3D, у техніці розчинення

Ніч капризна та тривожна, тіні дивляться на світло,
Бо найдовший день у році, навіть трави всі цілющі…
Спати хочеться, не можна… чорна кава пахне літом…
У душі мільйон емоцій… три записки на подушці…

Квітне папороть у гаї, дива ждуть ліси казкові…
Оживає храм природи, розсуваються фіранки…
Славлять гори водограї, на воді вінки святкові…
Мавки водять хороводи, щось наспівують русалки…

Мла відкрита для обрядів, червень потайки ворожить…
Розгорається багаття, є в вогню магічна сила…
Місяченьку зорі раді… Тільки хмара на сторожі…
Те́пло… геть одежу, плаття! Вітровії чистять крила…

У тексті розчинено два вірші:
1.
Ніч капризна та тривожна,
Бо найдовший день у році…
Спати хочеться, не можна…
У душі мільйон емоцій…

Квітне папороть у гаї,
Оживає храм природи,
Славлять гори водограї,
Мавки водять хороводи…

Мла відкрита для обрядів,
Розгорається багаття…
Місяченьку зорі раді…
Те́пло… геть одежу, плаття!

2.
Тіні дивляться на світло,
Навіть трави всі цілющі…
Чорна кава пахне літом…
Три записки на подушці…

Дива ждуть ліси казкові…
Розсуваються фіранки…
На воді вінки святкові…
Щось наспівують русалки…

Червень потайки ворожить…
Є в вогню магічна сила…
Тільки хмара на сторожі…
Вітровії чистять крила…

 

7 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, літо, народні звичаї, обряди, свята, традиції, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 21 червня. День літнього сонцестояння нет

Марина Алдон – 20 червня. Мої Карпати

7 апреля, 2013 12:10 пп

Двадцяте червня. Мої Карпати

3D, у техніці зіставлення

Карпати – філармонія пташина, в гОрах мУзика казкова…
Тут виграють оркестри симфонічні, гомонять маленькі квіти,
Тут липа із берізкою – родина, їх єднає спільна мова,
Тут тихо дишуть скелі предковічні, ввись ведуть стежин орбіти…

Карпати – храм душі і праприроди, інший світ у серці гаю…
Тут вітровії, наче прихожани, камінці, немов скрижалі,
Тут пізнається сутність насолоди, бо ліси – останки раю…
Вода джерельна має смак нірвани, ватра спалює печалі…

Карпати – див та мудрості скарбниця, життєдайний дощ у хащі..
Тут можна зняти хмару з небокраю, а росинки, як насіння,
Травинки, мов зелена плащаниця, стиглі ягоди – найкращі…
Ночами тіні предків оживають…. тут дає Господь прозріння…

У тексті розчинено два вірші:

1.
Карпати – філармонія пташина…
Тут виграють оркестри симфонічні,
Тут липа із берізкою – родина,
Тут тихо дишуть скелі предковічні…

Карпати – храм душі і праприроди…
Тут вітровії, наче прихожани,
Тут пізнається сутність насолоди,
Вода джерельна має смак нірвани…

Карпати – див та мудрості скарбниця…
Тут можна зняти хмару з небокраю,
Травинки, мов зелена плащаниця,
Ночами тіні предків оживають….

2.
В гОрах мУзика казкова…
Гомонять маленькі квіти,
Їх єднає спільна мова,
Ввись ведуть стежин орбіти…

Інший світ у серці гаю…
Камінці, немов скрижалі,
Бо ліси – останки раю…
Ватра спалює печалі…

Життєдайний дощ у хащі..
А росинки, як насіння,
Стиглі ягоди – найкращі…
Тут дає Господь прозріння…

 

7 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, гори, Карпати, ліс, літо, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 20 червня. Мої Карпати нет

Марина Алдон – 15 червня. Сто хвилин надії

3 апреля, 2013 8:20 пп

П’ятнадцяте червня. Сто хвилин надії

(3D, у техніці розчинення. У тексті міститься розчинений вірш та однослівний багаторим)

1.
ти – серця ноти, звуки, крил метафора,
душі порив, ангіна, крик амбітності,
уламок щастя, муки, долі амфора,
сни, зрощені на стінах арки вічності…
чужі? ні, рідні, руки, певно, янгола
під ранок на колінах… хочуть ніжності…
а небо – хмар гектари перемірює…
вуста тремтять нервово… в невагомості…
дівочі марні чари? ні, шал… вірю, є!
мла дише загадково… гра свідомості?
густа трава Стожари нам затінює…
лоскоче гарячково ніч умовності…
тло світу – ризи Отчі нефарбовані…
клітин ядро шукаю… мить напруження …
із мрії витік ночі… ми розковані…
сто вимірів до раю, піку збудження…
хвилин піщані очі неціловані
надії повертають… геть відчуження!!!

2.
Розчинений вірш:
ти – серця ноти, звуки,
душі порив, ангіна,
уламок щастя, муки,
сни, зрощені на стінах…
чужі? ні, рідні, руки
під ранок на колінах.
а небо – хмар гектари,
вуста тремтять нервово…
дівочі марні чари?
мла дише загадково.
густа трава Стожари
лоскоче гарячково.
тло світу – ризи Отчі…
клітин ядро шукаю…
із мрії витік ночі,
сто вимірів до раю…
хвилин піщані очі
надії повертають.

3.
Однослівний багаторим:
ти
душі
уламок…
сни
чужі
під ранок…
а
вуста
дівочі
мла
густа
лоскоче.
тло
клітин
із мрії…
сто
хвилин
надії…

2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, інтимна лірика, вірші про кохання, кохання и ніч. Комментариев к записи Марина Алдон – 15 червня. Сто хвилин надії нет

Марина Алдон – 14 червня. дім

3 апреля, 2013 7:47 пп

Чотирнадцяте червня. дім

3D, з елементами розчинення

 

мій дім – невеличка скринька, чи мушля зручна рожева,
що в небо впирає вухо і має квадратні очі…
нехай у хмарини линька та мочать дощі дерева,
мені тут тепло́ і сухо, вдихаю принади ночі…

мій дім – особливий катер, закопаний трохи в сушу,
де мешкають мрії стиглі, живуть у пробірках вірші…
він має такОж характер і навіть незриму душу…
поєднує форми, стилі запалена свічка в ніші…

мій дім –  це гніздо з цеглинок, чи лялечка із цементу…
із міццю, звичайно, скелі… бо знає на смак… свободу…
щось думає храм-будинок, таїть про любов легенду…
а ноти висять на стелі, утворюють пісню роду…

мій дім – це уламок міста та камінь світобудови…
всі наші чуття навзаєм, зріднились із ним ми… наче…
є в хаті разки намиста, для радості всі умови…
та тільки тебе немає… над знімками пам’ять плаче…

У тексті розчинено вірш:

мій дім – невеличка скринька,
що в небо впирає вухо…
нехай у хмарини линька,
мені тут тепло́ і сухо…

мій дім – особливий катер,
де мешкають мрії стиглі…
він має такОж характер,
поєднує форми, стилі…

мій дім –  це гніздо з цеглинок,
із міццю, звичайно, скелі…
щось думає храм-будинок,
а ноти висять на стелі…

мій дім – це уламок міста…
всі наші чуття навзаєм…
є в хаті разки намиста…
та тільки тебе немає…

 

1 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 14 червня. дім нет

Марина Алдон – 13 червня. Літній ранок

3 апреля, 2013 7:40 пп

Тринадцяте червня. Літній ранок

3D, у техніці розчинення

У пісні пташки вітру крик і сум,
Душі уламок, вкраплений у небо.
Стебло ромашки літа живить струм,
Гойдає ранок сьомий вимір степу.

Дрижить на віях червня аромат,
Росинок гомін в виструнчених травах.
Фарбую в мріях сонця циферблат,
Дня кожен промінь, мов гаряча кава.

Гортає річка обрію псалтир…
Губами спеку хочеться читати…
Дороги стрічка – в світ орієнтир…
Веде далеко… вздовж осик чубатих.

 

У тексті розчинено два вірші:
1.

У пісні пташки
Душі уламок,
Стебло ромашки
Гойдає ранок.

Дрижить на віях
Росинок гомін.
Фарбую в мріях
Дня кожен промінь.

Гортає річка
Губами спеку.
Дороги стрічка
Веде далеко…

2.

Вітру крик і сум
Вкраплений у небо.
Літа живить струм
Сьомий вимір степу.

Червня аромат
В виструнчених травах.
Сонця циферблат,
Мов гаряча кава.

Обрію псалтир
Хочеться читати…
В світ орієнтир
Вздовж осик чубатих.

 

26 лютого 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, літо, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 13 червня. Літній ранок нет

Марина Алдон – 12 червня. Система вимірів

3 апреля, 2013 5:48 пп

Дванадцяте червня. Система вимірів

3D, у техніці розчинення

Вимірюю ніч за шкалою Віта, та… навіть Ріхтера…
Вимірюю час за сльозами в жмені…. вони, як фантики…
Малюю зірки на тендітних квітах – виходить літера…
Холодні вітри у душі шалені дмуть із Антарктики…

Вимірюю світ почуттям жагучим, літА марнуючи…
Вимірюю сум за зразком молитви на тлі експресії…
Стає в серці біль надто аж пекучим, іще й пульсуючим…
Бо лезо журби ще гостріше бритви під час депресії…

Вимірюю шлях, як земне тяжіння відносно Вічності…
Вимірюю сни за диханням неба… Геть гриф таємності!..
Вбиває мене твоє збайдужіння, відсутність ніжності…
Я досі люблю… хоч забути треба про смак взаємності…

У тексті розчинено вірш:

Вимірюю ніч за шкалою Віта …
Вимірюю час за сльозами в жмені …
Малюю зірки на тендітних квітах…
Холодні вітри у душі шалені…

Вимірюю світ почуттям жагучим…
Вимірюю сум за зразком молитви…
Стає в серці біль надто аж пекучим…
Бо лезо журби ще гостріше бритви…

Вимірюю шлях, як земне тяжіння…
Вимірюю сни за диханням неба…
Вбиває мене твоє збайдужіння…
Я досі люблю… хоч забути треба…

 

26 листопада 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

*На фото: робота члена Національної спілки  художників України Ласло Гайду, «Всесвіт», 1993, полотно, олія

 

 

Рубрики: 3D вірші, Лабіринт, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, інтимна лірика, вірші про кохання, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 12 червня. Система вимірів нет

Марина Алдон – 11 червня. Літня спека

3 апреля, 2013 5:30 пп


Одинадцяте червня. Літня спека

3D, у техніці розчинення
Перевернутий сонет +ЯС

Пече долоні гір сентиментальних
Червона шкіра вишні… Сходить зЕрня…
Штормить на Сонці… Днів би більше хмарних…

На саксофоні… літа гра майстерна,
Концерт (тринадцять тижнів календарних)
Трьох незнайомців – червня, липня, серпня…

Відкрита срібна клітка блискавиці…
Жде птаху простір, ніжні руки вітру…
У вазі в’яне квітка без водиці…
Тремтить від млості чверть, напевно, світу…

Шикує море хвилі неритмічно,
Трава серед піску, мов орігамі….
Нечасто пише дощ каліграфічно
Свої листи у мене на панамі…

У тексті розчинено ЯС:

Пече долоні
Червона шкіра вишні…
Штормить на Сонці…

На саксофоні
Концерт тринадцять тижнів
Трьох незнайомців…

Відкрита срібна клітка,
Жде птаху простір…
У вазі в’яне квітка,
Тремтить від млості…

3 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, літо, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 11 червня. Літня спека нет

Марина Алдон — 9 червня. «Народження Венери» Сандро Боттічеллі

3 апреля, 2013 2:29 пп

Дев’яте червня. «Народження Венери» Сандро Боттічеллі

3D, у техніці розчинення

Народжена з морської піни, виплекана в світлі…
Пливе до берега на мушлі… схожа на лілею…
А поруч бризки, мов пір’їни, бавляться в повітрі…
Та два Зефіри всюдисущі милуються нею…

Вона прекрасна і сувора, з запахом весняним…
До неї тягнеться  рослинність, трави дикі… мужні…
Її чекає німфа Ора із плащем багряним,
Прикрити… щоб святу невинність, голі перси пружні…

Руде волосся, карі очі та вуста звабливі,
Красиві, правильні манери, майже янголині…
Торкнутись кожен, певно, хоче, поглядом до дива,
До граціозної Венери, дівчини-богині…

У тексті розчинено вірш:

Народжена з морської піни,
Пливе до берега на мушлі…
А поруч бризки, мов пір’їни,
Та два Зефіри всюдисущі…

Вона прекрасна і сувора,
До неї тягнеться  рослинність…
Її чекає німфа Ора,
Прикрити… щоб святу невинність…

Руде волосся, карі очі,
Красиві, правильні манери…
Торкнутись кожен, певно, хоче,
До граціозної Венери…

 

16 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон — 9 червня. «Народження Венери» Сандро Боттічеллі нет

Марина Алдон – 8 червня. Нічна елегія

3 апреля, 2013 1:39 пп

Восьме червня. Нічна елегія

3D, у техніці розчинення

Світ увечері, мов РОЗМИТА ПЛЯМА. Зникає раптом КОНТУР ТІЛА КЛЕНА, немов святе обличчя Авраама під порохом віків… Лиш стовбур-вена НА МІСЯЧНІЙ ПОВЕРХНІ КАРБ шукає. Гілляки, ніби щупальці ворсисті (довкілля же у Всесвіті безкрає), ДОРОГА – Шлях Чумацький… тоне в листі… Мозаїка галактик зовсім поруч… А може зі світил ПОРТРЕТ ВАН ГОГА уже хтось виклав. ЧИ ось там, ліворуч… ПЕЙЗАЖ ГОГЕНА… Мрія босонога… з дитинства родом… як дівочий обруч… Роси б ковтнути з рук Самого Бога…
ВІДКРИТА БРАМА В НІЧ та в потойбіччя. ЗНИКА ТРИВОГА. Відчуття виразні. Я флори добре знаю всі наріччя, тому так милі нетрі непролазні. У КЕЛІЇ ПЕЧЕРНІЙ фрески дивні. І ВАЛЬС ШОПЕНА дзвінко лине всюди. ВИКОНУЄ СТРУМОК медитативні мелодії… та їх не чують люди…

ГІРСЬКА ВОЛОГА в сутінках найкраща! ГОРТАЮТЬ СВІЙ ПСАЛТИР ПОСЕРЕД ЛІСУ ЧЕНЦІ-ВІТРИ (вбирає спокій хаща…  крізь мох, як крізь надірвану завісу)… Молитва щира. ТАНЕ СВІЧКА… мовчки. БАГАТТЯ зомліває загадково… В повітрі СОН… Він є отим місточком, що дух єднає з Вічністю… частково. СЛЬОЗА ЛЯГАЄ НА МЕЛІСУ. Щастя! ЯК геть усе в природі справедливо! ТІНЬ голуба вдягаю на зап’ястя… браслетом буде… Гарно і звабливо!

НЕ ТИСНЕ ОЧІ мряки ЧОРНА СТРІЧКА, хоч може тільки ранок її зняти струною сонця. Звичка споконвічна… ОРНАМЕНТ АРОМАТІВ ХВОЇ Й М’ЯТИ нанизано на звивини, на скельця… свідомості… На жаль, не передати нащадкам запах… що В МАСШТАБІ СЕРЦЯ – оздоба СПРАВЖНЯ, мов коштовні шати. І НАСОЛОДА – жити… в кожній миті! ГРААЛЬ  ЗІРКОВИЙ ХОЧЕТЬСЯ ДІСТАТИ, вустами гаптувати соковиті плоди кохання… та свої Карпати… ТОРКАТИСЬ НЕБА жадібко руками… А ТАМ ПОЛІТ… СВОБОДА… невагомість… нікого не обмежено роками… а кредо існування – невгамовність…

У тексті розчинено вірш:

РОЗМИТА ПЛЯМА. Контур тіла клена…
НА МІСЯЧНІЙ ПОВЕРХНІ карб. Дорога?
ПОРТРЕТ ВАН ГОГА? Чи пейзаж Гогена?

ВІДКРИТА БРАМА в ніч. Зника тривога
У КЕЛІЇ ПЕЧЕРНІЙ. Вальс Шопена
Виконує струмок… ГІРСЬКА ВОЛОГА.

Гортають свій ПСАЛТИР ПОСЕРЕД ЛІСУ
Ченці-вітри. МОЛИТВА. Тане СВІЧКА
Багаття.  Сон ЛЯГАЄ НА МЕЛІСУ,
Як ТІНЬ. Не тисне очі ЧОРНА СТРІЧКА.

Орнамент ароматів хвої й м’яти
В масштабі серця – справжня насолода!
Грааль зірковий хочеться дістати,
Торкнутись неба! Там політ… свобода…

А у вірші розчинено японський сонет:

Розмита пляма.
На місячній поверхні
Портрет Ван Гога.

Відкрита брама.
У келії печерній
Гірська волога.

Псалтир посеред лісу.
Молитва. Свічка.
Лягає на мелісу
Тінь, чорна стрічка.

 

2011 рік

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, гори, Карпати, ліс, літо, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 8 червня. Нічна елегія нет

Марина Алдон – 29 травня. Коли слова…

30 марта, 2013 11:05 пп

Двадцять дев’яте травня.  Коли слова…

3D, у техніці розчинення

Коли слова стають піснями-віршами співучими,
У них, невільно, крила виростають, крила радості…
І небо розкривається, світлішає над кручами…
Стрічаючи морфемну віщу зграю, символ святості…

Коли слова стають у млі молитвою відвертою,
Отримує звук чистий дужий голос… і здригається…
Душевний дзвін… за гранню алфавітною, планетною,
Як вічний, бездоганний Божий Логос, озивається…

Коли слова мовчанням наповняються у реченнях
І спопеляє лексику тривога через спогади,
Свідомість, ніби навпіл розбивається… приречено…
А із очей стікає в світ волога – серця опади…

Коли слова стають мечами гострими, кинджалами,
Ідуть у бій за правду, за свободу… крізь формальності,
Бо є шляхи вербальні доленосними каналами,
Бо ж мова – скарб і спадщина народу та державності…

У тексті розчинено вірш:

Коли слова стають піснями-віршами,
У них, невільно, крила виростають…
І небо розкривається, світлішає,
Стрічаючи морфемну віщу зграю…

Коли слова стають у млі молитвою,
Отримує звук чистий дужий голос…
Душевний дзвін… за гранню алфавітною,
Як вічний, бездоганний Божий Логос…

Коли слова мовчанням наповняються
І спопеляє лексику тривога,
Свідомість, ніби навпіл розбивається…
А із очей стікає в світ волога…

Коли слова стають мечами гострими,
Ідуть у бій за правду, за свободу…
Бо є шляхи вербальні доленосними,
Бо ж мова – скарб і спадщина народу…

 

31 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 29 травня. Коли слова… нет

« Следующие  
  Предыдущие »