Марина Алдон — Дощ у місті

дощ

Дощ у місті

3D, у техніці зіставлення

 

Вгорі світ сіруватий, дахи слизькі, суворі,

Внизу же – парасолі… не можна упізнати…

Мов дивні діаманти, дрібні дощинки-зорі…

Тіла краплин прозорі вдихають аромати…

 

Із неба змито барви, стовпам ліхтарним смутно,

У місті трохи брудно, всі мокрі тротуари…

Звучать води литаври, пливе листочок-судно,

Стрибає вітер хутко в калюжі біля Лаври…

 

Ридають гірко хмари, тчуть опади узори,

Радіють осокори! На ліліях кристали?

Тремтять невільно трави, тумани ж наче штори,

Не видно сині гори… П’янять природи чари…

 

У тексті розчинено два вірші:

1.

Вгорі світ сіруватий,

Внизу же – парасолі…

Мов дивні діаманти,

Тіла краплин прозорі…

 

Із неба змито барви,

У місті трохи брудно…

Звучать води литаври,

Стрибає вітер хутко…

 

Ридають гірко хмари,

Радіють осокори!

Тремтять невільно трави,

Не видно сині гори…

 

2.

Дахи слизькі, суворі,

Не можна упізнати…

Дрібні дощинки-зорі…

Вдихають аромати…

 

Стовпам ліхтарним смутно,

Всі мокрі тротуари…

Пливе листочок-судно,

В калюжі біля Лаври…

 

Тчуть опади узори…

На ліліях кристали?

Тумани ж наче штори…

П’янять природи чари…

 

13 липня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014
 

Марина Алдон — Липнева гроза у лісі

гроза

Липнева гроза у лісі

3D, у техніці розчинення

 

1.

ГРИМИТЬ… ВІД НОЧІ… СПИТЬ БАГАТТЯ НЕПРОБУДНО…

Нагадує від свічки тінь живу істоту…

Листочок поруч у калюжі, наче судно,

Невільно треться об палатку синьо-жовту…

 

СВІТАЄ… МАРНО… ТЕМНО ДОСІ… СОНЦЕ В ГЛИНІ?

У іншім вимірі проміння від учора?

З астральних пут не може вибратись донині,

Бо заважає павутина півпрозора…

 

В ЛІСАХ НЕСПОКІЙ І СМУМ’ЯТТЯ, ТРОХИ НУДНО…

Лиш блискавиця виринає з потойбіччя

Та у екстазі вигинається облудно…

Ранкова свіжіть дише тихо у обличчя…

 

ВОЛОГА… ХМАРНО… НА ДОРОЗІ СЕРПАНТИННІЙ

Густий туман на пальці можна намотати…

Карпати стогнуть, наче арфи старовинні,

Із далини відлунням чути крик лошати…

 

ДЕСЬ ПТАХ-ПАЛОМНИК ДЗЬОБ ХОВАЄ ТРАДИЦІЙНО

В гніздо з галузок, закриває чорні очі,

Крилом махає з переляку конвульсійно,

Сприймати дійсність відмовляється, не хоче…

 

КРУЖЛЯЄ В ЧАСІ ЗЛИЙ ВІТРИЩЕ НЕСВІДОМИЙ,

Хитає верби та каштани, сосни, липи,

Гортає обрій перший, третій, п’ятий, сьомий,

Цілує в губи полум’яні теплий липень…

 

СТРУМОК ТАНЦЮЄ ТА СТРИБАЄ ЕНЕРГІЙНО,

Таємні знаки пише русло повноводне,

Лягає почерк акуратний рівномірно

На дно піщане, чисте,  прохолодне…

 

ЯК ЙОГА, В ТРАНСІ… КАМЕНИЩЕ НЕРУХОМИЙ…

Завітні мрії раз-у-раз римує власні,

Рахують риби стебла моху без утоми,

Тому лускаті, очевидно, всі мовчазні…

 

САМ БОГ ПИЛЬНУЄ СВІТ ІЗ РАЮ, ЗА ГОРОЮ

Початки зріють мимовільно… дня нового…

І пахне всесвіт соковитою травою,

Від аромату аж хмелію я терпкого…

 

НАД ГАЄМ… СКЕРЦО, ПІСНЯ ЗЛИВИ, СОЛО ГРАДУ…

Чуття подвійні: і невпевненість, і щастя…

Нівечить дощ фіалок чарівних принаду,

Та одночасно є рослинності причастям…

 

БЛАКИТЬ НЕБЕСНУ УЯВЛЯЮ НАД СОБОЮ,

Але туман, неначе штора чи портьєра…

Зростаюсь ніби біоритмами з грозою:

В душі – весь космос, під ногами – стратосфера…

 

ШУКАЄ СЕРЦЕ СПОКІЙ ДИВНИЙ І РОЗРАДУ…

Свята молитва помагає, щире слово…

Вже небезпека найсуттєвіша позаду,

Геть відступає непогода поступово…

 

2. Перші рядки кожного куплету утворюють новий вірш:

ГРИМИТЬ… ВІД НОЧІ… СПИТЬ БАГАТТЯ непробудно…

СВІТАЄ… МАРНО… ТЕМНО ДОСІ… сонце в глині?

В ЛІСАХ НЕСПОКІЙ І СМУМ’ЯТТЯ, трохи нудно…

ВОЛОГА… ХМАРНО… НА ДОРОЗІ… серпантинній…

ДЕСЬ ПТАХ-ПАЛОМНИК ДЗЬОБ ХОВАЄ традиційно,

КРУЖЛЯЄ В ЧАСІ ЗЛИЙ ВІТРИЩЕ несвідомий,

СТРУМОК ТАНЦЮЄ ТА СТРИБАЄ… енергійно,

ЯК ЙОГА, В ТРАНСІ… КАМЕНИЩЕ нерухомий…

САМ БОГ ПИЛЬНУЄ СВІТ ІЗ РАЮ, за горою…

НАД ГАЄМ… СКЕРЦО, ПІСНЯ ЗЛИВИ, соло граду…

БЛАКИТЬ НЕБЕСНУ УЯВЛЯЮ над собою…

ШУКАЄ СЕРЦЕ СПОКІЙ ДИВНИЙ і розраду…

 

3. А в тексті розчинено вірш:

 

ГРИМИТЬ… ВІД НОЧІ… Спить багаття…

СВІТАЄ… МАРНО… темно досі…

В ЛІСАХ НЕСПОКІЙ і сум’яття…

ВОЛОГА… ХМАРНО… на дорозі…

ДЕСЬ ПТАХ-ПАЛОМНИК дзьоб ховає,

КРУЖЛЯЄ В ЧАСІ злий вітрище,

СТРУМОК ТАНЦЮЄ та стрибає…

ЯК ЙОГА, В ТРАНСІ… каменище…

САМ БОГ ПИЛЬНУЄ світ із раю,

НАД ГАЄМ… СКЕРЦО, пісня зливи…

БЛАКИТЬ НЕБЕСНУ … уявляю…

ШУКАЄ СЕРЦЕ спокій дивний…

 

4. І ще одну поезію:

 

ГРИМИТЬ… від ночі…

СВІТАЄ… марно…

В ЛІСАХ неспокій…

ВОЛОГА… хмарно…

ДЕСЬ ПТАХ-паломник

КРУЖЛЯЄ в часі…

СТРУМОК танцює,

ЯК ЙОГА, в трансі…

САМ БОГ пильнує

НАД ГАЄМ… скерцо…

БЛАКИТЬ небесну

ШУКАЄ серце…

 

5. Із перших слів кожної строфи утворюється однослівний багаторитм:

 

1. Гримить…

2. Світає…

3. В лісах

4. Волога…

3. Десь птах

5. Кружляє…

6. Струмок,

4. Як йога…

6. Сам Бог

5. Над гаєм…

1. Блакить

2. Шукає…

 

 

13 липня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Марина Алдон – Зима. Похід. Ліс

Зима. Похід. Ліс

3D, у техніці розчинення

1.

 

ІМЛА ТАНЦЮЄ ТИХО… РУХИ ТОЧНІ…

Ніщо для неї – всі мої тривоги…

Із нею інші виміри тотожні,

Немов орбіти – всі земні дороги…

 

СКЛАДАЄ ПІСНЮ ВИХОР… У БЕЗОДНІ…

І на сопілці грає вправно соло,

Тремтять синиці дві чи три… голодні,

У них сідає, трішки хрипне голос…

 

СНІГИ ПЕРВИННІ В ЛІСІ, НЕПОРОЧНІ

Дивує врода, велич дивокраю…

Із ранцю книги вибрати б святочні,

Бо помолитись треба, – відчуваю…

 

ЯК ЗОРІ БОЖІ… СВІЧІ… У ДОЛОНІ…

Тримаю міцно, пильно, й обережно…

Хай заспокоять вогники червоні

Хоч трохи душу, дуже ж їй бентежно…

 

ЛУГИ ПУСТИННІ ХВОРІ? В ХМАРАХ ПЕНЗЛІ

Ґрунтують рівно,швидко все довкілля,

Полотна пишуть дивні… довжелезні

І створюють шедеври рукоділля?

 

МІСТИЧНІ В СІЧНІ ГОРИ… БІЛЯ КЛАДКИ

Дрібненький іній – цукор кристалічний…

А на камінні випуклості, складки –

Можливо, напис пам’ятний, космічний…

 

СТРУМКИ – ПІДЗЕМНІ ОЧІ СВІТУ… ЗМЕРЗЛІ

Судини їхні… справжні окуляри…

Рятують взимку від сезонних стресів

Пухкі замети, лід… морозні чари…

 

УЗОРНІ, СХОЖЕ, НОЧІ… ІЗ ПАЛАТКИ

І скелі ось, у вигляді трапецій…

Без тебе жити ж як? Не маю гадки…

Чуття пульсують голосно у серці…

 

ДУМКИ ТАЄМНІ НИНІ… Я В ПОХОДІ

Гортаю власні всесвіти у віршах,

Та не радію простору, свободі,

Бо пристрасть… як стихія… все сильніша…

 

ЛІРИЧНІ, НІЖНІ, ПЛИННІ… СНИ ЛІВОРУЧ…

Але вони калину огортають,

Могутній дуб – як той карпатський обруч,

В його уяві квіти розквітають…

 

ТЕПЛА БРАКУЄ, КАРТИ… НА ПРИРОДІ…

Хоч сірий компас тисне на зап’ястя,

Але чи стане прилад у нагоді?

Чи може показати напрям щастя?

 

НЕМАЄ КИСНЮ? ВАТРИ? ТИ Ж НЕ ПОРУЧ…

Заряд у грудях, ніби електричний…

Сльозу ковтаю згірклу… та прозору…

Зв’язок між нами вічний, галактичний…

 

2.

Перші рядки кожного куплету утворюють новий вірш:

 

ІМЛА ТАНЦЮЄ ТИХО… рухи точні…

СКЛАДАЄ ПІСНЮ ВИХОР… у безодні…

СНІГИ ПЕРВИННІ В ЛІСІ непорочні…

ЯК ЗОРІ БОЖІ… СВІЧІ…  у долоні…

ЛУГИ ПУСТИННІ ХВОРІ? В хмарах пензлі?

МІСТИЧНІ В СІЧНІ ГОРИ… Біля кладки

СТРУМКИ – ПІДЗЕМНІ ОЧІ світу… змерзлі…

УЗОРНІ, СХОЖЕ, НОЧІ… із палатки…

ДУМКИ ТАЄМНІ НИНІ… Я в поході…

ЛІРИЧНІ, НІЖНІ, ПЛИННІ… сни ліворуч…

ТЕПЛА БРАКУЄ, КАРТИ… на природі…

НЕМАЄ КИСНЮ? ВАТРИ? Ти ж не поруч…

 

3.

А в тексті розчинено вірш:

 

ІМЛА ТАНЦЮЄ тихо…

СКЛАДАЄ ПІСНЮ вихор…

СНІГИ ПЕРВИННІ в лісі…

ЯК ЗОРІ БОЖІ… свічі…

ЛУГИ ПУСТИННІ, хворі?

МІСТИЧНІ В СІЧНІ гори…

СТРУМКИ – ПІДЗЕМНІ очі…

УЗОРНІ, СХОЖЕ… ночі…

ДУМКИ ТАЄМНІ нині –

ЛІРИЧНІ, НІЖНІ,  плинні…

ТЕПЛА БРАКУЄ, карти…

НЕМАЄ КИСНЮ? Ватри?

 

4.

І ще одну поезію:

 

ІМЛА танцює,

СКЛАДАЄ пісню…

СНІГИ первинні,

ЯК ЗОРІ Божі…

ЛУГИ пустинні,

МІСТИЧНІ в січні…

СТРУМКИ підземні

УЗОРНІ, схоже…

ДУМКИ таємні

ЛІРИЧНІ, ніжні…

ТЕПЛА бракує…

НЕМАЄ кисню?

 

5.

Із перших слів кожної строфи утворюється однослівний багаторитм:

 

1. Імла

2. Складає

3. Сніги,

4. Як зорі…

3. Луги

5. Містичні,

6. Струмки

4. Узорні…

6. Думки

5. Ліричні…

1. Тепла

2. Немає…

 

18 січня 2014

© Copyright Marina Aldon 2013

Фото: Виталий Ярославский «Про Утреннюю Кашу…»,

http://www.photosight.ru/photos/5371521/?from_member

Марина Алдон – Я, ти, ми…

Я, ти, ми…

3D, у техніці розчинення + паліндром

 

Я – мед, Едем. Ти – мить. Ми волю ловим?*

Спокуси плід терпкий  – любити здатність…

У серці щем… Як жить? Чуття – окови!

Твій погляд – лід морський, німа фатальність…

 

Мов вітер дмеш із гір, із териконів

На квіт душі щодень (у цьому й складність)…

Мій світ без меж, повір, і без кордонів,

Твій – міражі лишень напівабстрактні…

 

Гортаю сум… чомусь, як книгу долі,

У віршах він, піснях та у сльозинах…

Кохання – струм… і пульс… і кім у горлі…

Твоя я тінь, твій шлях, зоря єдина!

 

У тексті розчинено вірш:

Я – мед, Едем. Ти – мить,

Спокуси плід терпкий…

У серці щем… Як жить?

Твій погляд – лід морський…

 

Мов вітер дмеш із гір

На квіт душі щодень…

Мій світ без меж, повір

Твій – міражі лишень…

 

Гортаю сум… чомусь

У віршах він, піснях…

Кохання – струм… і пульс…

Твоя я тінь, твій шлях!

 

І ще одну поезію:

Я – мед, Едем,

Спокуси плід…

У серці щем…

Твій погляд – лід…

 

Мов вітер дмеш

На квіт душі…

Мій світ без меж,

Твій – міражі…

 

Гортаю сум…

У віршах він…

Кохання – струм…

Твоя я тінь!

 

* Я – мед, Едем. Ти – мить. Ми волю ловим? – рядок-паліндром, навпаки читається: Ми волю ловим? Ти – мить. Мед, Едем – я…

 

 

1 грудня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Фото: «YraZ «***»,

http://www.photosight.ru/photos/5314380/

 

 

Марина Алдон – Видноколо

Видноколо

3D, у техніці зіставлення + паліндром

 

А видноколо – даль низин і сива вись!*

Безмежний обрій – лиш частина небокраю…

Пташине соло, пісня вітру,спів криниць

І обшир волі, мов незримий шлях до раю…

 

Астральна сфера, ефемерна площина…

Тонка вісь світу молитви всі уміщає…

Там теж озера, там не має море дна?

Господнє світло сяє, свічка не згорає…

 

Край горизонту – нитка вічності немов…

Початок тиші – імпульс віри чудодійний…

І мріянь контуртрансформується в любов,

І в серці вірші – рукописний текст Біблійний…

 

У тексті розчинено два вірші:

1.

А видноколо –

Безмежний обрій,

Пташине соло

І обшир волі…

 

Астральна сфера,

Тонка вісь світу…

Там теж озера?

Господнє світло?

 

Край горизонту –

Початок тиші

І мріянь контур,

І в серці вірші…

 

2.

Даль низин і сива вись –

Лиш частина небокраю…

Пісня вітру,спів криниць,

Мов незримий шлях до раю…

 

Ефемерна площина

Молитви всі уміщає…

Там не має море дна?

Сяє свічка, не згорає?

 

Нитка вічності немов –

Імпульс віри чудодійний…

Трансформується в любов,

Рукописний текст Біблійний…

 

* А видноколо – даль низин і сива вись! – рядок-паліндром, навпаки читається: Вись сива і низин лад… О, локон дива!

1 грудня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Фото: «lvladislav96 «Дорога на холме»,

http://www.photosight.ru/photos/5319280/

 

Марина Алдон – Ти – лід, мороз

Ти – лід, мороз

3D, у техніці розчинення + паліндром

 

Ти – лід, мороз, вітраж, ліс й іній… мідь тенет*…

Я – жар, вогонь, я – світу пломінь, солод снів…

Зціли невроз!  Будь поруч нині! Тет-а-тет!

Торкнись долонь і ліній долі чи чуттів…

 

Цілуй у млі пухнасті вії, дуги брів…

Мої уста тобою дишуть… повсякчас…

Малюй на склі бажання, мрії та птахів,

Стежки, міста, космічну тишу, зорі… нас…

 

Небесний Ківш із хмари-діжки знов і знов

Роняє сніг… на землю-ложе…як експерт…

Про тебе вірш… печальний трішки… гріє кров…

У кожній з книг один і той же… арт-портрет…

 

Я – віск свічі, зіниці – безвість… шал душі…

Ти – тінь зими, ти – сизий січень… вітролов…

Чому вночі між нами всесвіт… міражі…

Не ра́зом ми… у серці  відчай… і любов…

 

У тексті розчинено вірш:

 

Ти – лід, мороз, вітраж, ліс й іній…

Я – жар, вогонь, я – світу пломінь…

Зціли невроз!  Будь поруч нині!

Торкнись долонь і ліній долі…

 

Цілуй у млі пухнасті вії…

Мої уста тобою дишуть…

Малюй на склі бажання, мрії,

Стежки, міста, космічну тишу…

 

Небесний Ківш із хмари-діжки

Роняє сніг… на землю-ложе…

Про тебе вірш печальний трішки

У кожній з книг один і той же…

 

Я – віск свічі, зіниці – безвість…

Ти – тінь зими, ти – сизий січень…

Чому вночі між нами всесвіт…

Не ра́зом ми… у серці  відчай…

 

І ще одну поезію:

 

Ти – лід, мороз…

Я – жар, вогонь…

Зціли невроз! 

Торкнись долонь…

 

Цілуй у млі

Мої уста…

Малюй на склі

Стежки, міста…

 

Небесний Ківш

Роняє сніг…

Про тебе вірш

У кожній з книг…

 

Я – віск свічі…

Ти – тінь зими…

Чому вночі

Не ра́зом ми…

 

*Ти – лід, мороз, вітраж, ліс й іній… мідь тенет… – рядок-паліндром, навпаки читається: Дім тенет й іній сіль жартів зором ділить.

 

1 грудня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Фото: Neuda4nik «Tapa pass»,

http://www.photosight.ru/photos/5319343/

 

Марина Алдон – Морозний січень

Морозний січень

3D у техніці зіставлення + паліндром

 

І нині мім-мороз есе віків тут вишив*…

Писав листи-послання вітрисько на крижині…

Як справжній віртуоз, дбайливо гладив вишні,

Мав добрий настрій зрання, куйовдив хмари сині…

 

Алмазний сонця диск від інею іскрився,

Колов твердінь небесну шпиль скелі кам’янистий…

Стікав зі свічки віск… кричала сумно птиця…

На мрію безтілесну вдягав день шарфик чистий…

 

Гортала календар сніжинка білошкіра…

Зима в якійсь тривозі весь час душі торкалась…

Сопів-пихтів димар, та серце гріла віра…

Спав січень на порозі… Я щиро посміхалась…

 

У тексті розчинено два вірші:

1.

І нині мім-мороз

Писав листи-послання,

Як справжній віртуоз…

Мав добрий настрій зрання…

 

Алмазний сонця диск

Колов твердінь небесну…

Стікав зі свічки віск

На мрію безтілесну…

 

Гортала календар

Зима в якійсь тривозі…

Сопів-пихтів димар…

Спав січень на порозі…

 

2.

Есе віків тут вишив

Вітрисько на крижині,

Дбайливо гладив вишні,

Куйовдив хмари сині…

 

Від інею іскрився

Шпиль скелі кам’янистий…

Кричала сумно птиця…

Вдягав день шарфик чистий…

 

Сніжинка білошкіра

Весь час душі торкалась…

Та серце гріла віра…

Я щиро посміхалась…

 

*І нині мім-мороз есе віків тут вишив, – рядок-паліндром, навпаки читається: вишив тут віків есе зором мім і нині.

 

24 листопада 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Фото: Морский Николай «Засыпает река»,

http://www.photosight.ru/photos/5310425/

Марина Алдон – Мороз грудневий

Мороз грудневий

 3D у техніці зіставлення + паліндром

Мороз узором: «Я репер» — вишив*,

Прим’яв листочки світанок шарфом…

Торкнувся зором Бог майже тричі

Ставочка мовчки… вкрив вікна лаком…

 

Вітрисько зрання, зламавши ліру,

Заграв на кобзі собі на втіху…

Зими дихання кололо шкіру,

Геть гнало осіньскрипіння снігу…

 

Садиб фасади, густі тумани

Втішали душу, ліси квітчали…

А грудень гладив дитячі сани,

Хмарини з плюшу щосили мчали…

 

У тексті розчинено два вірші:

1.

Мороз узором

Прим’яв листочки,

Торкнувся зором

Ставочка мовчки…

 

Вітрисько зрання

Заграв на кобзі…

Зими дихання

Геть гнало осінь…

 

Садиб фасади

Втішали душу…

А грудень гладив

Хмарини з плюшу…

 

2.

«Я репер» — вишив

Світанок шарфом…

Богмайже тричі

Вкрив вікна лаком…

 

Зламавши ліру

Собі на втіху

Кололо шкіру

Скрипіння снігу…

 

Густі тумани

Ліси квітчали…

Дитячі сани,

Щосили мчали…

 

* Мороз узором: «Я репер» — вишив, – рядок-паліндром, навпаки читається: Вишив: «Репер я» —  мороз узором

22 листопада 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Фото: AStushin, «На закате короткого, зимнего дня»,

http://www.photosight.ru/photos/5308482/

 

Марина Алдон – Потоп

Потоп

3D у техніці зіставлення + паліндром

Вишив мохом потоп і нині не мак… а он диво видно*…
Срібні контури риб у воді з намистин добірних…
Трохи хочеться, щоб рачкувати хмаркам уже набридло…
Заспівали вітри… щоб пісень не таких гамірних…

Чути повені гул, одночасно частоти, ритми неба…
І тремтіння дощів різним досить таки буває…
У долоні намул… неспокійні у млі кущі, дерева…
Катаклізм у душі, берегів у ріки немає…

Лиже паводок шлях і на дотик вивчає ниву, поле…
Грубо гладить мости, розважається, бешкетує…
Десь ховається птах, бо намочено крила сизі… кволі…
Ніч цілує хрести та стихії сільце готує…

У тексті розчинено вірш:

Вишив мохом потоп
Срібні контури риб…
Трохи хочеться, щоб
Заспівали вітри…

Чути повені гул
І тремтіння дощів…
У долоні намул,
Катаклізм у душі…

Лиже паводок шлях,
Грубо гладить мости…
Десь ховається птах…
Ніч цілує хрести…

*Перший рядок вірша —  паліндром, читається і справа наліво і навпаки.
Вишив мохом потоп і нині не мак… а он диво видно…
Он диво видно а… камені нині потоп мохом вишив…

14 листопада 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Фото: atit «***»,

http://www.photosight.ru/photos/5292397/

Марина Алдон – Осінь у Парижі

Осінь у Парижі

3D  у техніці розчинення
Перевернутий сонет + ЯС

Листок на гілці… щось шепоче в тлінні…
Звичайна жовта пляма… ніби місто…
Чи сонця пальці пишуть на камінні
Портрет да Вінчі Богу… особисто?
Загублено в туманах день осінній?
Сьогодні вранці Сена норовиста…

На творі Леонардо, що у Луврі
Мистецька вічність з запахом Парижу…
У серці листопаду – гімн культурі…
Вітри північні в ритмі маршу дишуть…

У Ейфелеву вежу стратосфера
Впирається невільно шпилем гострим?
Довкола дійсно творча атмосфера…
Як жаль, що тут… я є нечастим гостем…

У тексті розчинено ЯС:

Листок на гілці –
Звичайна жовта пляма,
Чи сонця пальці?

Портрет да Вінчі
Загублено в туманах
Сьогодні вранці…

На творі Леонардо
Мистецька вічність…
У серці листопаду
Вітри північні…

 

5 жовтня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Фото: markiza555 «Лувр»,
http://www.photosight.ru/photos/5139002/?from_member