У лісі
У лісі між землею я і небом…
З узгір’я гладжу хмари сиві скроні,
Годую дикий вітер із долоні
Ромашковим густим прозорим медом…
І слухаю пташину коломийку,
Яка лунає гучно, мелодійно,
Струмочок підтанцьовує граційно,
Нагадуючи вигнуту лінійку…
Глибокий яр із запахом суниці…
Напевно, поруч ягода рум’яна…
У серці відчувається нірвана…
Дерева, наче стіни на каплиці…
Земля священна, край благословенний!
Молитва тут вечірня найщиріша,
Звеличує єство Творця у віршах…
Поезія ж – духовний хліб щоденний…
У лісі пізнаю природу щастя!
Глибокий склеп – і лігво, і фортеця,
Де час закаменілим зостається,
В печері віщі сни лише гніздяться…
Лаштунки ніби, зарості ожини,
За ними, як на сцені, на галяві,
Гриби брунатні трішечки, біляві…
Й… немовби Шлях Чумацький – серпантини…
9 червня 2014
© Copyright Marina Aldon 2014