Марина Штефуца – Вбивати легко… рятувать непросто…

26 марта, 2012 2:58 пп

Вбивати легко… рятувать непросто…


Я знов-таки ховаюсь від людей…
І не тому, що чимось завинила,
Та кожен другий – юда, фарисей…
Шматує натовп серце, мрії, крила…

Нестерпно… важко…. обліта душа,
Як свічка в храмі. Кожне слово – постріл!
Чому поміж своїх я все ж чужа?
Вбивати легко… рятувать непросто…

І де ж те щастя? Порожнеча скрізь….
Зондує біль і всесвіт, і свідомість…
Зірки летять у прірву… під укіс…
Крізь сьоме небо… вічність… невагомість…

Напевно, треба стати… як усі…
І влитися у повсякденність сіру…
Та ні! Нехай каміння звідусіль!
Отрути фальші не пущу під шкіру!

 

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: гріх, життя і смерть и філософія життя. Комментариев к записи Марина Штефуца – Вбивати легко… рятувать непросто… нет

Марина Штефуца – Коли проб’є останній час

26 марта, 2012 2:57 пп

Коли проб’є останній час


Коли проб’є останній час,
Покине землю кожен з нас,
В останню путь вестимуть кроки
До власної душі Голгофи…
З каплиці, з вівтаря прощання
До Бога й вічного кохання.

Коли проб’є останній час,
То кожен свій іконостас
Не буде у церквах шукати,
А суду Господа чекати.
Дзвони заплачуть сумно й гучно,
Задише вічність нерозлучно.

Коли проб’є останній час,
То зникнуть сонце й зорі враз.
Зупинить доля циферблати,
За все наступить час розплати.
Минуться сльози, сум, тривога…
Душа, як птах, помчить до Бога.

 

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: життя і смерть и філософія життя. Комментариев к записи Марина Штефуца – Коли проб’є останній час нет

Марина Штефуца – Спустилась ніч шляхетно на звори

26 марта, 2012 2:54 пп

Спустилась ніч шляхетно на звори


Спустилась ніч шляхетно на звори.
Торкнулась площ міських очима неба.
Мені хвилину щастя повтори,
А іншого нічого більш не треба.

Довкола сни на капищах планет.
В орбіту шалу палко треться кожний.
Простує час потоками впред,
Він віру в тебе вкрасти неспроможний.

З вирію десь пітьма навпростець
Крізь обрії прилинула бузкові.
Жагу чуттів… весну… душі вінець…
Усе віддам тобі за мить любові!

 

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: вірші про кохання, інтимна лірика и кохання. Комментариев к записи Марина Штефуца – Спустилась ніч шляхетно на звори нет

Марина Штефуца – Злам епох

26 марта, 2012 2:53 пп

Злам епох


Летять у безвість дні, роки, віки.
Землі фарбує сірий попіл скроні.
Ми прабатьків примножуєм гріхи.
Їх всесвіту не помістить у лоні.
Ковтає ніч нову добу щораз
І змішує культуру, лад чи устрій,
Та тільки не сердцець іконостас….
Ми прагнем вдосконалених індустрій
І вперто тягнем руки догори,
Помандрувати щоб Чумацьким Шляхом,
Набридли барельєфи гір, звори….
Але душа не може бути птахом…
Вже штучне і їмо, й п’ємо. Їх смак
Повитісняв природні аромати.
Творця ж не перевершити ніяк,
Не звелено людинібогом стати.
Думок, ідей, проектів ціла рать…
Нам вежі валилонські – беззмістовність,
Як можем все на світі клонувать…
Лиш розіп’яли на хресті духовність…

 

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: гріх, релігія и філософія життя. Комментариев к записи Марина Штефуца – Злам епох нет

Марина Штефуца – Зимова ніч

26 марта, 2012 2:52 пп

Зимова ніч


І знов біляві, молоді
Вітри несуть мені сніжинки,
Хоча у січня в бороді
Уже всивіли волосики.

Мовчать під кригою річки –
Злих холодів злякались, мабуть.
У небі зорі, як свічки,
Які й собі снігами всядуть.

Зимова ніч. Дрімає ліс,
Немов дитя, невинно й чисто.
Та буде вранці у беріз
Таки розірване намисто.

 

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: зима, ніч и пейзажна лірика. Комментариев к записи Марина Штефуца – Зимова ніч нет

Марина Штефуца – На цвинтарі

26 марта, 2012 2:51 пп

На цвинтарі


Тут сплять спокійним вічним сном
Колись такі, як ми, живії,
Що мали у майбутнє мрії,
Укриті савану рядном.

Між нами лиш світів каркас…
А так… Ми майже зовсім поруч…
Нас розділя лиш смерті обруч…
Бо не було б без них і нас…

Тут осінь жовті вітражі
Кладе, мов ковдру, на могили,
Земля цілющі має сили,
Тіла приймає без душі.

Тихенько гірко плаче дощ
Сльозами вдів, сиріт безрідних.
Тут рівні і багаті, й бідні,
Без теремів та пишних площ.

Немає святості, гріхів…
Є з чотирьох дощок хатини…
Вже відраховано хвилини
Під голоси гучні дзвонів…

Тут є лиш надписи імен,
А в Бога вся життєва книга,
Відсутня війн кривава дзига,
Проблема нації, знамен…

Єдине місце на землі,
Де пам’ять не вмира роками,
Де будемо і ми із вами
Колись у чорноокій млі…

 

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: життя і смерть и філософія життя. Комментариев к записи Марина Штефуца – На цвинтарі нет

Марина Штефуца – Прийми мене…

26 марта, 2012 2:50 пп

Прийми мене…


Прийми мене до храму серця свого.
Сьогодні я твоя вся до останку.
Не видадуть зірки, повір, нічого…
Земля і небо наші аж до ранку!

У забутті зіллємося із гаєм,
Бо ж витоки людини із природи…
Чуття, як вуголь, світ хай обпікає,
А ніч не жде ніколи нагороди…

Сни відлетять… Залишать наодинці
Для любощів покірно нас з тобою.
Зірви цілунків стиглі полуниці
Під вівтарем жаданного спокою…

 

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: вірші про кохання, інтимна лірика и кохання. Комментариев к записи Марина Штефуца – Прийми мене… нет

Марина Штефуца – Новорічне

26 марта, 2012 2:49 пп

Новорічне


За гори уже надвечір’я
Жене чорнобровая ніч.
Мов білого голуба пір’я,
Спадають сніжинки до пліч.

Виводить на флейті казковій
Щось ніжне-преніжне мороз.
В цій темряві дивно-чудовій
Душа захмеліє ось-ось.

Молюся зі свічкою Богу,
Щоб кожен пробачив Він гріх,
До вже до старого порогу
Підходить новесенький рік.

Несе на плечах він торбину
Із радістю, щастям, добром
І з піснею кожну родину
Віта за святковим столом.

 

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: Новий рік, побажання, привітання и свята. Комментариев к записи Марина Штефуца – Новорічне нет

Марина Штефуца – Клоун

26 марта, 2012 2:48 пп

Клоун 


Колись він мандрував містами,
Як візитківка шапіто,
Арену наряджав дивами…
Тепер – в подертому пальто…
 
Ще вчора не змовкали оди,
Приймав овації та сміх.
Троянд, ірису хороводи
Йому стелилися до ніг.
 
Батьки обожнювали й діти
За мудрий дотеп, щастя мить…
Тополі навіть пишні віти
До нього прагнули схилить.

Та зараз… натовпом забутий…
Блука самотньо під дощем.
Фортуну більш не повернути,
Лишився тільки серця щем…

Від голоду заслабли жили,
А вирок старості – печаль.
Робота висмоктала сили,
Хоч їй віддав усе… на жаль…

Тепер випрошує копійки,
Чи погляд добрий хоч один.
Та ловить глузування тільки
І злиднів божевільний плин…

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: філософія життя. Комментариев к записи Марина Штефуца – Клоун нет

Марина Штефуца – Вогонь душі

26 марта, 2012 2:47 пп

Вогонь душі 

 
 
Стряхає ніч зоринки, наче сливи,
У діадему гір із небокраю.
Мій біль стає нестерпно-неможливим…
А я тебе іще сильніш кохаю…
 
У лісі десь давно блукає казка
Зі сном попід рапсодії бузкові…
Чуття ці – перемога чи поразка…
У власнім серці міражі любові…
 
Стежки згорнула темрява примхливо,
Лиш місяць тче проміння Аріадни…
Я пронесу життям своїм дбайливо
Вогонь душі, за тебе згаснуть ладний…

 

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: вірші про кохання, інтимна лірика и кохання. Комментариев к записи Марина Штефуца – Вогонь душі нет

« Следующие  
  Предыдущие »