Прийми мене…
Прийми мене до храму серця свого.
Сьогодні я твоя вся до останку.
Не видадуть зірки, повір, нічого…
Земля і небо наші аж до ранку!
У забутті зіллємося із гаєм,
Бо ж витоки людини із природи…
Чуття, як вуголь, світ хай обпікає,
А ніч не жде ніколи нагороди…
Сни відлетять… Залишать наодинці
Для любощів покірно нас з тобою.
Зірви цілунків стиглі полуниці
Під вівтарем жаданного спокою…
Оставить комментарий