Марина Штефуца – Лише слова…

26 марта, 2012 3:31 пп

Лише слова…


Лише слова… Набір логічний літер…
Лише слова… звучання, голос, зміст…
Та в них душа, незрима, наче вітер,
В них до сердець людських нетлінний міст.

Лише слова… Непізнані на дотик…
Лише слова… молитва, стогін, крик…
Крізь простір, час загат не мають жодних…
Вони між нами, або… ми між них…

Лише слова… Сучасні і довічні…
Лише слова… Відчуждення й злиття…
Свої, чужі, нікчемні та величні…
Дар Божий або кара за життя.

Лише слова… Їм не потрібні крила…
Лише слова… Фонемний жар і лід…
Астральна плоть, та в ній таємна сила,
Що вміщує у собі цілий світ.

 

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: філософія життя. Комментариев к записи Марина Штефуца – Лише слова… нет

Марина Штефуца – Дихання травня…

26 марта, 2012 3:30 пп

Дихання травня…

Дихання травня
Виткано дощем,
Суниць разками,
Перлами конвалій….
На таці травня
Трав ефір і щем,
У грудях – пустка,
Ти розбив скрижалі…

Пелюстки сонця
Вмочено в зеніт,
Сповитки крилець –
Серце небосхилу,
Сум в’ївся в душу
Крізь розбитий світ…
Немає щастя…
Хоч би дав Бог силу…

Дзвіниця вітру
На сурмі птахів…
На пальцях райдуг
Манускрипти долі.
Молюсь очима.
Вже немає слів.
Ридання всохли.
Спопеляють болі.


 

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: весна, вірші про кохання, інтимна лірика и кохання. Комментариев к записи Марина Штефуца – Дихання травня… нет

Марина Штефуца – Я хотіла повірить

26 марта, 2012 3:29 пп

Я хотіла повірить


Я хотіла повірить веселці,
Що з ріки ностальгії напилась,
Зацвіла небосхилу на серці,
Та зненацька вона розчинилась.

Я хотіла повірити сонцю,
В нім – світів і обрядів сплетіння,
Тільки нічка стозорому гронцю
Позривала, як стебла, проміння.

Я хотіла повірить сузір’ям,
Вони віщі, хоча старомодні…
Але хмари розпушили пір’я…
І сховались зірки у безодні.

Я хотіла повірить коханню,
Що мене із тобою єднало,
Зігрівало надію останню…
Але вмить… і любові не стало…

 

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: вірші про кохання, інтимна лірика и кохання. Комментариев к записи Марина Штефуца – Я хотіла повірить нет

Марина Штефуца – Скажи, чому ж ти вбив мене, Адаме…

26 марта, 2012 3:27 пп

Скажи, чому ж ти вбив мене, Адаме…


Ти з власного ребра зліпив мій світ,
А з глини неба мрії та бажання,
Вдихнувши в ніздрі аромат кохання,
Підняв мене, незрячу… до орбіт…

Бо ж душу грів чуттів палкий вогонь,
Твоїм ім’ям я дихала щоранку,
Всі виміри пройшовши… до останку…
Вростала в ніч пелюстками долонь….

Хотілось бути поруч хоч би в снах,
Зануритись хоча б сльозою ніжність,
Спинить руками в мушлі часу вічність,
Дійти до тебе… мовчки… по зірках…

Створив мене… як Єву Бог-Творець…
Знав наперед, якою буду саме…
Скажи, чому ж ти вбив мене, Адаме…
Не жінка без любові я… лиш мрець…

 

 

Рубрики: P. S., Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: вірші про кохання, інтимна лірика и кохання. Комментариев к записи Марина Штефуца – Скажи, чому ж ти вбив мене, Адаме… нет

Марина Штефуца – Я втратила найдорожче

26 марта, 2012 3:25 пп

Я втратила найдорожче


На місяці знов дощить…

І небо, мов той папірус…

А щастя зі знаком мінус…

Оплакана кожна мить…

Тривоги напій гіркий

Ковтає вночі безсоння,

В скорботі же ніч бездонна

І в прірву падуть зірки…

Обламано крила мрій,

Життя, наче в чорній рясі,

Бо спинено раптом в часі

Піщаний годинник мій…

На місяці знову кров,

В ній вітер думки полоще…

Я втратила найдорожче –

Тебе і твою любов…

 

Рубрики: P. S., Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: вірші про кохання, інтимна лірика и кохання. Комментариев к записи Марина Штефуца – Я втратила найдорожче нет

Марина Штефуца – Я знову втікаю…

26 марта, 2012 3:25 пп

Я знову втікаю…


Я знову втікаю…

Від натовпу… сірого міста…

Де сонце під шаром пилюки…

Туди, де ліси сторічні…

Там пульс небокраю

І пісня на кінчиках листя,

Берізок чарують перуки…

Там крила душі відвічні…

 

Я знову втікаю…

Юрба, наче магма в судинах,

Слів опік лишає по сОбі,

Розчавлює волі вибір…

Мені б клаптик раю…

Щоб поруч верба і калина,

Щоб тиша природі в утробі

І часу відсутній вимір…

 

Я знову втікаю…

Довкола серця кам’янії,

Вони холодніші за скелі…

Мій шлях через терни долі

В єство мого краю…

Бо ж кличе паломництво мрії

Карпатам до храму-оселі…

Туди, де гір парасолі…

 

Рубрики: P. S., Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: місто, самотність у натовпі и філософія життя. Комментариев к записи Марина Штефуца – Я знову втікаю… нет

Марина Штефуца – Ісус

26 марта, 2012 3:23 пп

Ісус


Три доби у лоні чорноти.

Нагорі ридав Господь за Сина.

Богом був і залишився Ти.

Слово-плоть. Надянгол. Надлюдина.

 

Ще боліли рани, та терпів.

Кільця поту… а у них – страждання.

Не тримав образ на ворогів.

І таки збулось Святе Писання.

 

Повернувся. Знову грішний світ…

На хресті вже інший помирає,

Зло ще все виношує свій плід,

Натовп кров’ю руки умиває.

 

Не впізнали, як ішов повз них…

Навіть мати, що стояла справа.

Страта пригадалася і крик,

І Пилат, і Юда, і Варавва.

 

Викуп. Жертва. Не спинився. Зміг

Смерть перемогти заради людства.

Стала нагородою для всіх

Вічність, як знамено боголюбства.

 

Три доби у лоні чорноти.

Три доби… А далі – воскресіння.

Грішниця я, Господи… Прости!

Подаруй прощення і спасіння!

 

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: релігія и філософія життя. Комментариев к записи Марина Штефуца – Ісус нет

Марина Штефуца – Найважливіше

26 марта, 2012 3:23 пп

Найважливіше


Для радості – сміх,
Дорога – для ніг,
Слова – для пісень,
Для радості– день.

Робота – для рук,
В біді – вірний друг,
Для квітки – роса,
Отаві – коса.

Для крил – висота,
Душі – доброта,
Для серденька – кров,
Для щастя – любов.

Для ночі – зірки,
Вода – для ріки.
Для мами – дитя,
Людині – життя.

 

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: філософія життя. Комментариев к записи Марина Штефуца – Найважливіше нет

Марина Штефуца – Вітряк

26 марта, 2012 3:22 пп

Вітряк


Старий вітряк, поламаний, безсилий…
Припали плечі порохом віків…
Стоїть самотньо, замочивши крила
У безвість безтурботну тихих снів.

Тепер вже він весь час відпочиває –
Нема роботи. Сліз іскриться слід.
Колись він цілувався з водограєм,
В маленькій краплі бачив цілий світ..

До нього звідусіль сходились люди
Молоти жито. Знав він кожен рід…
Та час минув…. і більше вже не буде
Він ринути в роботи зореквіт.

Тепер стоїть журливо біля гаю
Вітряк один, рахуючи роки.
Його, старого, ніжно забавляють
Цілющими піснями лиш пташки.

 

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: філософія життя. Комментариев к записи Марина Штефуца – Вітряк нет

Марина Штефуца – Усе мине…

26 марта, 2012 3:21 пп

Усе мине…


Усе мине…. Усе… Ніщо з усього,
Що стало в часі, не зупинить час.
Так легко рветься павутинка долі,
Яка з минулим з’єднувала нас.

Усе мине. Згораючи зорею,
Зупиниться віків серцебиття.
Теперішнє ж пливе за течією,
Мов корабель, без щогли, в небуття.

Усе мине. Усе доходить краю
Скоріше, ніж вершини, чи мети,
Життя – стріла, яка не знає жалю,
Тому потрібно вічність віднайти…

 

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: життя і смерть и філософія життя. Комментариев к записи Марина Штефуца – Усе мине… нет

« Следующие  
  Предыдущие »