Марина Алдон – Дощ

16 декабря, 2012 3:58 пп

Дощ

3D, у техніці розчинення

Дощ – це коли в долоні подрібнені ядра хмари,
Симптоми скорботи Бога у кожній малій сльозині,
Краплинки небес холодні, що втратили пружність пари…
Священна жива волога, потрібна землі, рослині…

Дощ – це води мазурка, майстерний природи танець,
На ветхій бруківці сірій для човника з мрій озерце,
Вбирає душі мензурка промоклого листя глянець…
Із киснем… частково… ірій… завждИ проникає в серце…

Дощ – це ритмічні звуки… чи атмосфери втома…
Мелодія для релаксу, яку пише Ной уміло…
Скрижаль розбива науки чолом рідина знайома,
Хоч має несталу масу і лиш тимчасове тіло…

У тексті розчинено вірш:

Дощ – це коли в долоні
Симптоми скорботи Бога,
Краплинки небес холодні,
Священна жива волога…

Дощ – це води мазурка
На ветхій бруківці сірій…
Вбирає душі мензурка
Із киснем… частково… ірій…

Дощ – це ритмічні звуки,
Мелодія для релаксу…
Скрижаль розбива науки,
Хоч має несталу масу…

 

 

16 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші и Мої вірші. Метки: 3D вірші, дощ и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Дощ нет

Марина Алдон – Зима в Карпатах

15 декабря, 2012 3:52 пп

Зима в Карпатах

3D, у техніці розчинення

Перевернутий сонет + ЯС

Зима в Карпатах майже бездоганна…
Дерева сплять невинно, ніби діти…
Біліють гори… Сніг, неначе манна…

Стара кімната в «Мушлі Афродіти»*
Жде Новий рік гостинно, невпізнанна,
На стінах зорі, а у вазі – квіти…

На вікнах візерунки, комплекс ліній…
Гуцула-старця віхоли онучки?
Рахують подарунки сосни – іній…
Невже на пальцях потічків обручки?

У закутку півмісяці два – лижі….
Рачкують тіні… Свічечка гніздиться…
Тут краще, ніж у Римі, у Парижі!
Бо ліс казковий – це душі столиця!

У тексті розчинено ЯС:

Зима в Карпатах…
Дерева сплять невинно…
Біліють гори…

Стара кімната
Жде Новий рік гостинно,
На стінах зорі …

На вікнах візерунки
Гуцула-старця…
Рахують подарунки
Невже на пальцях?

*Мушля Афродіти – готель

 

 

15 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Сонети и Улюблене. Метки: 3D вірші, гори, зима, Карпати, ліс, Новий рік, пейзажна лірика, сонети и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Зима в Карпатах нет

Марина Алдон – ранок перед Різдвом

14 декабря, 2012 2:36 пп

у каятті… стаю святішою…

Сонет + ЯС
3D, у техніці розчинення

у млі холодній вікна з плетивами сивими…
співа старий будильник… майже з Мефістофелем…
о сьомій ранку розчиняються всі привиди…
на край безодні схоже небо… темним профілем…

зривається світильник з місця несподівано…
п’ю валер’янку… маю власні забаганочки…
на вулиці зимовій знову сніг посіяно…
півсонні люди прибирають мрій уламочки…

гірлянди паперові ніжно пахнуть юністю…
в кімнаті… всюди… їх щорічно я розвішую…
вони із віршів… та із роздумів над сутністю…
зіниця сонця хоч стає уже світлішою,
та гріє душу тільки власною присутністю…
перед Різдвом… у каятті… стаю святішою…

У тексті розчинено ЯС:

у млі холодній
співа старий будильник
о сьомій ранку…

на край безодні
зривається світильник…
п’ю валер’янку…

на вулиці зимовій
півсонні люди…
гірлянди паперові
в кімнаті… всюди…

 

14 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Сонети и Улюблене. Метки: 3D вірші, зима, народні звичаї, Різдво, свята, сонети, традиції и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – ранок перед Різдвом нет

Марина Алдон – Грудневий ранок

13 декабря, 2012 9:56 пп

Грудневий ранок

3D, у техніці зіставлення

Холодна долоня міста засніжена, згідно сезону…
Пахне морозною свіжістю доволі скособочена культова свічка…
Вітер насвистує Ліста у найнижчих шарах озону…
Десь поза іншою дійсністю… ввижається, ніби астральна є річка…

Дорога трохи шершава, як стовбур старої берези…
В небі, із плюшу місцевого, руденького сонця маленька борідка…
Гіркне невипита кава, серце жадає імпрези…
В лоні світанку грудневого хмаринка, немов одинока лебідка…

Холодна долоня міста невільно погладжує душу…
Тисне на кнопку будильника свідомість о сьомій… за звичкою… віршем…
Вдягаю разок намиста…  кімната нагадує мушлю…
Жалить язик кип’ятильника… Вмикаю камін, зараз стане тепліше…

У тексті розчинено два вірші:
1.
Холодна долоня міста
Пахне морозною свіжістю…
Вітер насвистує Ліста…
Десь поза іншою дійсністю…

Дорога трохи шершава
В небі, із плюшу місцевого…
Гіркне невипита кава
В лоні світанку грудневого…

Холодна долоня міста
Тисне на кнопку будильника…
Вдягаю разок намиста…
Жалить язик кип’ятильника…

2.
Засніжена, згідно сезону,
Доволі скособочена культова свічка…
У найнижчих шарах озону
Ввижається, ніби астральна є річка…

Як стовбур старої берези,
Руденького сонця маленька борідка…
Серце жадає імпрези…
Хмаринка, немов одинока лебідка…

Невільно погладжує душу…
Свідомість о сьомій… за звичкою… віршем…
Кімната нагадує мушлю…
Вмикаю камін, зараз стане тепліше…

13 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, зима, місто, пейзажна лірика, самотність у натовпі и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Грудневий ранок нет

Марина Алдон – Вітер

11 декабря, 2012 8:34 пп

Вітер

3D, у техніці зіставлення

У вітру немає плоті, у звичному сенсі слова…
Є швидкість і напрям руху… Повітрю властива змінність!
Звучить у стрімкім польоті його галактична мова,
Відточена гучність звуку, абстрактна, як вища цінність.
Йому непідвласна старість… у вихра сивинок жодних…
Є в ньому надпростір синій… Потрібна всесвітня слава?
З ним поруч журба і радість, і місяця, й сонця подих…
Вуста мають присмак дивний, як вранці і душ, і кава…
У вітру немає серця… Потік атмосферних газів
Зриває з планети шкіру, ламає деревам руки,
Із зір вибиває скельця, складає букет зі стразів,
В душі нищить світлу віру і кришить граніт науки…
У тексті розчинено два вірші:
1.
У вітру немає плоті,
Є швидкість і напрям руху…
Звучить у стрімкім польоті
Відточена гучність звуку.
Йому непідвласна старість…
Є в ньому надпростір синій…
З ним поруч журба і радість,
Вуста мають присмак дивний…
У вітру немає серця…
Зриває з планети шкіру,
Із зір вибиває скельця,
В душі нищить світлу віру…
2.
У звичному сенсі слова
Повітрю властива змінність!
Його галактична мова,
Абстрактна, як вища цінність.
У вихра сивинок жодних…
Потрібна всесвітня слава,
І місяця, й сонця подих?
Як вранці і душ, і кава…
Потік атмосферних газів
Ламає деревам руки,
Складає букет зі стразів
І кришить граніт науки…

 

11 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, мої вірші и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Вітер нет

Марина Алдон – Відлига

11 декабря, 2012 5:32 пп

Відлига

3D, у техніці розчинення

Стискає в долоні мряка тремтливі від лампи тіні,
Стежки десяткОвим дробом здаються. Не знаю, чи… сон це…
Зриває стара гілляка відлигою з грудня іній,
Півмісяць відкритим дзьобом собі розчленовує сонце…

Мороз відпускає дУші померлим квіткАм та травам,
Зіркам, що погасли мовчки, уже не змішатись зі снігом…
А мрії чомусь недужі… їм шкодить вечірня кава?
Хоч знову живі струмочки із вітром займаються бігом…

Комп’ютерний наче вірус, на небі якісь проломи?
Глобальні погодні зміни… Де холод подівся класичний?
У місті уже не «мінус»… термометр виходить з коми…
Природа, як люди, з глини? В зими, певно, відступ ліричний?

 

У тексті розчинено вірш:

Стискає в долоні мряка
Стежки десяткОвим дробом…
Зриває стара гілляка
Півмісяць відкритим дзьобом…

Мороз відпускає душі
Зіркам, що погасли мовчки,
А мрії чомусь недужі…
Хоч знову живі струмочки…

Комп’ютерний наче вірус,
Глобальні погодні зміни…
У місті уже не «мінус»…
Природа, як люди, з глини?

 

11 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: 3D вірші и Мої вірші. Метки: 3D вірші, зима, пейзажна лірика и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Відлига нет

Марина Алдон – Закоханість можна констатувати…

10 декабря, 2012 9:31 пп

Закоханість можна констатувати…

Закоханість можна констатувати за каплею крові…
Це, як тест на наявність цукру… чи рівень білірубіну…
На що тільки здатна людина заради ковтка любові,
В якому не розрізнити на смак ДНК серцевину…

Закоханість можна сформулювати за словом у вірші
Та за емоційним шквалом, що схований поміж рядками…
В розмові з самим собою поети завжди найщиріші…
І літери на папері, мов долі живе оріґамі…

Закоханість можна просто впізнати за сяйвом зіниці,
Бо імпульс у серці, неначе вулкану рушійна сила…
Чи ми журавлі у небі, чи просто в долонях синиці…
Взаємності кожен прагне, вона для душі, як вітрила…

 

10 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: вірші про кохання, інтимна лірика, кохання, мої вірші и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Закоханість можна констатувати… нет

Марина Алдон – Душа

8 декабря, 2012 2:18 пп

Душа

3D, у техніці розчинення

Душа річних не має кілець, навіть маси,
Вона то плаче, то співає, то німіє…
Їй не потрібно зовсім крилець, наче птасі,
Коли літає небокраєм… або мріє…

Душа, як плоть, не має зморшок і нарядів…
І не тріпоче від морозу… чи від вітру…
Для неї місяць – мов горошок… для обрядів…
Єством керує вищий розум, сила Світу…

Душа вміщає стратосферу, всі світила…
У коридорі потойбічнім… стелі сині…
Незримо пише без паперу, без чорнила
Псалми на мові галактичній, на єдиній…

Душа, як пам’ять, не сивіє… Її промінь
Гортає вічність непомітно… ніби сонник…
Тебе відшукує, Месіє, в Божім домі,
Блукає в вимірах самітно… мов паломник…

У тексті розчинено вірш:

Душа річних не має кілець,
Вона то плаче, то співає…
Їй не потрібно зовсім крилець,
Коли літає небокраєм…

Душа, як плоть, не має зморшок
І не тріпоче від морозу…
Для неї місяць – мов горошок…
Єством керує вищий розум…

Душа вміщає стратосферу
У коридорі потойбічнім…
Незримо пише без паперу
Псалми на мові галактичній…

Душа, як пам’ять, не сивіє…
Гортає вічність непомітно…
Тебе відшукує, Месіє,
Блукає в вимірах самітно…

8 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, життя і смерть, самотність у натовпі и філософія життя. 2 комментария к записи Марина Алдон – Душа

Марина Алдон – Сон — це…

6 декабря, 2012 8:33 пп

Сон – це…

3D, у техніці розчинення

Сон – це гра підсвідомості, паралельна система світу…
Площина світобачення і серця недремні очі…
Відчуття невагомості та космічні потоки вітру…
З потойбіччям побачення в слизькім лабіринті ночі…

Сон – душі релаксація, гіпнотичне дивацтво трансу…
Поза гранню самотності імла, як один з рельєфів…
Неземна гравітація, за якісь шість годин сеансу…
Та закон випадковості… немов аксіоми Мерфі…

Сон – це в межах колекції незнайомця-сновиди мандри…
Миті, вкрадені в вічності… буквально з дивана-ліжка…
У астральній проекції mp3 спеціальні мантри…
Інші виміри дійсності, неначе нова маніжка…

Сон –  кошмар і феєрія, віщування таємний голос…
Мрій, уяви вібрація, але й висота польотів…
Із міжчасся матерія, де зіркИ, як пшеничний колос…
Та життя імітація у межах тонкої плоті…

У тексті розчинено вірш:

Сон – це гра підсвідомості,
Площина світобачення,
Відчуття невагомості,
З потойбіччям побачення…

Сон – душі релаксація,
Поза гранню самотності,
Неземна гравітація,
Та закон випадковості…

Сон – це в межах колекції
Миті, вкрадені в вічності,
У астральній проекції
Інші виміри дійсності…

Сон –  кошмар і феєрія,
Мрій, уяви вібрація,
Із міжчасся матерія
Та життя імітація…

 

6 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, ніч, сон и філософія життя. 4 комментария к записи Марина Алдон – Сон — це…

Марина Алдон – Я вірила…

4 декабря, 2012 11:52 дп

Я вірила…

…Моїм віршам, як дуже цінним винам
Hастане черга ще своя.
  Марина Цвєтаєва

Я вірила в тебе, неначе апостоли в Того, Хто в небо вознісся,
Як вірив Мойсей, що розступиться море, як Йона у вищі цінності…
Ставали словами сльозини, що згусли… укупі виходила пісня…
Бо вірші – це мова душі та баланс на межі почуттів і дійсності…

Я вірила в тебе, як праведник Ной в очищаючу силу потопу,
Як вірив Самсон, що здолає противників, навіть позбавлений зору…
Писала псалми, як Давид, коли терпла імла від любові окропу…
Бо справжня молитва – це серця порив через вічність… до Господа… вгору…

Я вірила в тебе, як Єва наївно в Едемі спокуснику-змію,
Як Діва Марія у звістку благу, яку розумом не осягнути…
І притчі складала, як цар Соломон… і могла зупинити стихію…
Бо пристрасть – це сила, що змінює мрії… Та втратила все… обманув ти…

 

4 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: P. S., Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: вірші про кохання, інтимна лірика, кохання, мої вірші, молитва и філософія життя. 6 комментариев к записи Марина Алдон – Я вірила…

« Следующие  
  Предыдущие »