Марина Алдон – Двадцять сьоме березня. вікно в березень

Двадцять сьоме березня. вікно в березень

3D, у техніці розчинення

в маленькій рамі цілий світ, якого не знайти на глобусі,

дощ відчайдушно б’ється в скло, розмиті залишаючи автографи…
на підвіконні первоцвіт рахує з висоти людей, автобуси…
крайнеба майже сіре тло впирається в дороги-ієрогліфи…

вітрисько проситься у дім за штори, жалюзі чіпляється долонями,
не спиться більше в лоні хмар і сонцю, що ховається від дійсності…
напевно, скоро перший грім, бо річка скресла, треться в берег скронями…
мовчить настінний календар, не вірячи в теорію ймовірності…

тоненька гілочка сосни по-справжньому фліртує з перехожими,
під парасолі зазирА, лоскоче зеленявою їх шийкою…
а у вікні портрет весни, оздоблений із витворами Божими…
снага – природі із ребра просочується в душу коломийкою…

У тексті розчинено вірш:

в маленькій рамі цілий світ,
дощ відчайдушно б’ється в скло…
на підвіконні первоцвіт,
крайнеба майже сіре тло…

вітрисько проситься у дім,
не спиться більше в лоні хмар…
напевно, скоро перший грім,
мовчить настінний календар…

тоненька гілочка сосни
під парасолі зазирА…
а у вікні портрет весни,
снага – природі із ребра…

19 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012