Двадцять п’яте березня. Роздуми над картиною Рембрандта «Фауст»
3D, у техніці розчинення
Не спиться увечері… Мало світла?
Конфлікт з любов’ю… чи її відсутність?
Пилюка на папері непомітна…
Автограф кров’ю – втрачена вже сутність…
Приходить Мефістофель до кімнати…
Спокусник вічний із очима смерті…
Портрет чомусь не в профіль…. не впізнати…
Ще й потойбічний… голос прямо в серці…
Майбутнє на терезах: Бог – Диявол…
Суспільний статус – в рамках забаганок…
Життя, як та імпреза, або танго…
Гадає Фауст… чи настане ранок?
Зірвав хтось місяць з неба, вірогідно,
Космічним смерчем… Поруч хмари шкіра…
Мужчині жінку треба, необхідно…
А де же Гретхен? Світ без неї – прірва…
У тексті розчинено вірш:
Не спиться увечері…
Конфлікт з любов’ю?
Пилюка на папері,
Автограф кров’ю…
Приходить Мефістофель,
Спокусник вічний…
Портрет чомусь не в профіль….
Ще й потойбічний…
Майбутнє на терезах:
Суспільний статус…
Життя, як та імпреза, –
Гадає Фауст…
Зірвав хтось місяць з неба
Космічним смерчем…
Мужчині жінку треба…
А де же Гретхен?
*Графюра «Фауст» оздобила книжку Гете з однойменною назвою.
6 лютого 2012
Оставить комментарий