Українське одкровення
Хоч це ще не Армагеддон,
Хоч не кінець земного світу,
Криваве в Україні літо,
Встає держава проти гніту,
Росія ж – вічний Вавилон,
Що сіє злість несамовиту,
Загарбні має апетити,
Переступає рубікон…
Вбиває Каїн в котрий раз
Жорстоко Авеля, бездушно,
Співає дикий вітер тужно,
А терористи незворушно
Готові виконать наказ…
Стріляти їм не осоружно…
Гуркоче грім війни потужно,
У недруга – хронічний сказ…
У Голіафа хоч і міць,
Але Дивид непереможний,
Бо добросовісний, побожний,
Любити віддано спроможний
І не лякається темниць…
Тріпоче «пан ясновельможний»,
За ним поразка, крик тривожний…
Упасти просто мусить ниць!
20 липня 2014
15 октября, 2015 7:52 дп
Єдині ліки від кремлівського сказу — наша згуртованість.
15 октября, 2015 7:32 пп
Це правда! 🙂