Льодовитий океан
Я крига, Льодовитий океан…
Мене пізнати можна тільки в ритмах,
Не виміряти воду-кров у літрах,
Не зважити розріджений туман…
Живу лише енергією хвиль,
Всіх вимірів частинка в мене в серці,
Полярний вітер ноти опер Верді
Насвистує у мряці без зусиль…
Я – прірва, я – Північний океан…
Звіряй за мною сни і час Господній…
Крізь острівець, як лінія долоні,
Проходить нульовий меридіан…
Люблю сріблястий місячний грааль,
Промінчики тоненькі та пластичні,
Вдивляюся у зорі антарктичні,
Бо кожна з них нагадує скрижаль…
Нехай я і найменший океан,
Але найтаємничіший у світі…
На дні дива природні розмаїті…
В балансі з небом мій духовний стан…
Біліє шаль молочна з берегів…
Несу в собі загрозу, ризик краху!
Та збуджує оскільки фактор страху,
Приваблюю усіх мандрівників…
19 липня 2014
Оставить комментарий