Глибинне
Пірнаючи в непізнані глиби́ни,
Вбачаються душі́ нові зірки́…
Бо доля – як вода зі свердловини,
Із витоків підземної ріки́…
Течуть думки каналами земними,
Впадаючи у вічний небозвід,
Відомо їм, куди веде єдиний
Космічний, не міський водопровід…
А скільки мрій у скрапленім повітрі
І скільки неочікуваних слів…
Лічильники ж вимірюють не літри,
А кількість на планеті наших днів…
Хай поруч повноводдя та міли́ни,
Дає життя і весла, і човни…
З утроби ж відчуває плоть людини
Властивості фізичні рідини́…
11 травня 2014
© Copyright Marina Aldon 2014
На фото: робота Юлії Кошелевої «Експресія води»
Оставить комментарий