Фонтан у міському парку
Ховається півмісяць у фонтані,
Краплини перемішує промінням,
Шукаючи чи зорі, чи каміння…
А мла блукає поруч у сутані…
Вода вночі загоює всі рани,
Струмує, випромінюючи свіжість…
На шкірі залишає власну ніжність,
Неначе поцілунок губ коханих…
Нестримно вгору б’є потік вологи
У просторі тривимірного світу,
Прозоре тіло, наче крила вітру,
Від мене відганяє всі тривоги…
Малює рідина тонкі узори
В повітрі, на ядрі світобудови?
Каскадами кораблик паперовий,
Пливе… та уявляє себе в морі…
Ліхтарний стовп великим жовтим оком
Упертись хоче в гілочку тополі?
Трояндові парфуми мимоволі
Вдихає морок… гладить літа локон…
У сонному розслабленому стані
Ловлю душею миті неповторні…
Воркочуть білі голуби і чорні…
Купаюся, щаслива, у фонтані…
4 травня 2014
© Copyright Marina Aldon 2014
На фото: робота В’ячеслава Поповича «Фонтан»
Оставить комментарий