Недопалок
На місці, де гаряче билось серце,
Тепер лиш недопалок ледве тліє…
Душа від болю, спазмів кам’яніє…
І небо… розбивається, як скельце…
Мій мегавсесвіт викладено з віршів,
Твій світ – тілесні втіхи, власні блага…
Любов для тебе – просто гра, розвага,
Для мене шал кохання – значно більше…
Живу у мушлі, сплю по дві години…
Уся в паперах… списаних… канапа…
Півмісяць світить, мов настільна лампа…
Римую мрії, згадки та сльозини…
А в ноутбуці пошта поетична
Твої листи показує постійно…
Вчусь дихати одна… і самостійно…
Бо поміж нами прірва… галактична…
У книгах бережу твої цілунки…
В чуттях сягаю неземного рівня…
Коли ж у двох колапс порозуміння,
То на розрив приречені стосунки…
В народі кажуть, все що не вбиває,
Сильнішим робить і єство, і вдачу…
Але щоночі я вмираю наче…
Тому що поруч більш тебе немає…
25 липня 2014
© Copyright Marina Aldon 2014
Фото: suhus «луна зовет»
Оставить комментарий