Серфінг
Хвилю морську приручаю, мов рибу сріблясто-блакитну,
Шкіра-луска у якої, як віяло, вишите шовком…
Промінь світанку, неначебто вудку, утримую спритно,
Вітер увагу мою привернути старається зойком…
Скільки довкола води… І до берега нібито близько…
Я не пливу, не лечу, відкриваю світи паралельні…
Адреналін… Небезпека… На дошці кататися слизько…
Треба здолати надумані фобії, страхи чисельні…
На поєдинку з водоймою встояти справді непросто,
Правила, як на арені… знайомої добре кориди…
Думкою час трансформую і внутрішній-зовнішній простір…
Щастя душа випромінює та позитивні флюїди…
Ловлю губами прозорі ажурні краплинки вологи…
Так поступають, напевно, усі екстремали-туристи…
Як прокладати цікаво приватні маршрути-дороги!
Ніби не слід залишаю позаду, а вірш особистий…
Серфінг – і спорт, і розвага, й мистецтво, й дозвілля, і примха,
Навіть наука життєва складна – бути просто собою…
Хвилю морську приручаю… Всміхається щиро хмаринка…
Хочеться неба глибокого ніжно торкнутись рукою…
22 липня 2014
© Copyright Marina Aldon 2014
Фото: Wbir «серф»
