Марина Алдон — Море…

море

Море…

 

Впадає в воду небо неозоре,

Рахує зорі вітер-мандрівник…

Вночі, напевно, рибам сниться море –

Не знають, що існує материк…

 

Перлини мають десь на дні притулок,

Із них абстрактний викладено світ…

Піску приємний хвилі поцілунок,

Бо кожна крапля, наче Божий піт…

 

Пливе неквапно човен допотопний,

Гребе серпанок Ноєвим веслом…

Далекий місяць срібний та холодний

Помішує вологу крізь озон…

.

6 липня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

 

Оставить комментарий