Собака

На рівні думок відчуває бажання-мрії,

На рівні очей заглядає у душу прямо…

Виляє хвостом енергійно, коли радіє,

І трохи попеститись хоче коли  – так само…

Назустріч біжить, як до мами дитя, щасливо,

Знайти може зірку в росі, навіть голку в сіні,

Стрибає, скавчить, лиже пальці руки квапливо,

Ганяє м’яча, горобців, навіть ловить тіні…

Для неї сім’я – ніби власний космічний простір,

Бо близьким лише абсолютно і щиро вірить…

Хоч лає, однак без ненависті та без злості,

І то, коли дражнить із даху котисько сірий…

Крізь воду, вогонь… полімерні чи мідні труби

Сміливо іде… ігноруючи вітру скерцо…

Вона ворогам запускає у ноги зуби,

Людина ж – не звір, але друга кусає в серце…

.

15 червня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014