Вірші-зорі
Зірки крізь чорний морок чи туман
Мовчать і дишуть, дивляться з безодні…
Нанесено земний меридіан
Мені для праці… Богом… на долоні…
А хочеться торкнутися межі
Між вічністю та часом, десь у центрі…
У небо ринуть порухи душі,
Долаючи мільярди кілометрів…
Навпомацки відшукують Творця
Поезії короткі, довгов’язі,
У них і крила власні, і серця,
Тіла нетлінні, зрощені з фантазій…
Нехай на пальцях рани, мозолі,
Слова – штрихи всесвітніх надузорів…
То ж не світила сяють у імлі,
А вірші, переплавлені у зорі…
15 червня 2014
© Copyright Marina Aldon 2014
Оставить комментарий