Марина Алдон – Таємний ритуал

натхнення

Таємний ритуал

 

Знов за вікном негода… буря, град,

А серце прагне спокою і тиші…

Стіл – мій вівтар… я здійснюю обряд –

Готую білі аркуші для віршів…

Яскравим сяйвом дивних оченят

Свічки безмовно дивляться із ніші…

Вдихаю кави свіжий аромат,

Пора писати… гладжу ручку тричі…

 

У грудях імпульс… чую ніжний спів…

Бринять душевні струни романтично…

Тонкий папір енергією слів,

Наповнює рука автоматично…

Незрима сила вищих почуттів

Рядки шикує рівно симетрично…

У межах мови грані двох світів

Об’єднує система граматична…

 

Відкрито вхід у вічність крізь портал –

Проходить фонетична літургія…

Виконую таємний ритуал:

Поезію настоюю на мріях…

Графемні знаки.. літер арсенал –

Мистецька своєрідна терапія!

Хоч за вікном негода,  дощ і шквал…

Та в мене наступає… ейфорія…

 

 

17 травня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

 

Марина Алдон – Літня нічна гроза після засухи

гроза

Літня нічна гроза після засухи

 

Знеструмлено небо, відключено живлення місяця,

Невже замикання коротке від бурі в відкритому космосі?

Напруга паде… І зірки не мигають, не світяться…

А грім завиває нервово… скавчить із тривогою в голосі…

 

Високим розрядом виконує дефібриляцію

Планетного серця – струнка блискавиця-мольфарка оголена…

А штучне дихання та навіть легень вентиляцію

Старезний вітрисько… проводить не вперше… уміло, вдоволено…

 

Компреси хмаринні дієві при стані критичному,

Ін’єкції злива дає… дуже  ґрунт потребує вологості…

І… врешті… зникають  у просторі міжгалактичному

Симптоми стихії…

Поволі приходить земля до свідомості…

 

 

17 травня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014