Не можу любити
Клятим сепаратистам
Не можу любити я тих, що свою рідну землю
Плюндрують, нівечать, ворожий вивішують стяг,
Впускають агресорів диких у спільну оселю,
Державності хочуть позбавити нас і звитяг…
Не можу пробачити тих, що зрікаються мови,
Бо слово – народу нетлінна співуча душа,
Здається, вкраїнською тихо шепочуть діброви
І інша розмова лісам незнайома, чужа…
Не можу ніяк божевільних отих зрозуміти,
Які присягають на вірність ворожим катам
І предками складені… палять… книжки, заповіти,
Руйнують руками Вітчизни священної храм…
Не можу любити я тих, що Велику Країну
Ненавидять яро… ще їх проклянуть імена!
Чи люди, чи звірі вони? Продають Україну…
Вона ж бо як мати, у цілому світі одна!
12 травня 2014
© Copyright Marina Aldon 2014
15 октября, 2015 8:00 дп
Не люблять і продають, бо зайшлі. У саранчі постійного місця проживання немає, тому начхати їй на все, окрім власної утроби.
15 октября, 2015 7:33 пп
Щиро вам дякую за коментарі і за порозуміння! На жаль, саме порозуміння у житті мені не вистачає найбільше…