Повний місяць
Вже вкотре повний місяць янгол Божий
Із воску відливає серед неба…
Тоненький промінець, на голку схожий,
Нанизує росу квіткам на стебла…
Ховає вірно, майже герметично,
Нічне світило сни пророчі в оці,
Морям і потічкам автоматично
Чуття передає та шквал емоцій…
Шорстка поверхня в центрі, зліва, скраю,
Немов узори диво-писанкарства –
Пташині душі, певно, зоставляють
Сліди абстрактні,мчать коли до Царства…
Землі супутник, сонця протилежність,
Космічний флюгер, компас чи годинник,
Холодне тіло треться об безмежність,
А серце б’ється, наче у людини…
Безмовний місяць – частка мегасвіту…
Рахує зорі юні та античні…
Йому з астральних літер алфавіту
Складаю я поеми… галактичні…
.
10 травня 2014
© Copyright Marina Aldon 2014
Фото: atit «***»
Оставить комментарий