Небо
Десь там, у глибинах безмірно-глибокого неба
Безмовно ясніє із дивних зірок візерунок,
У млу галактичну пускають коріння дерева,
А вірші знаходять у вічності власний притулок…
У вимірах інших і мрії птахами гніздяться,
Слова оживають, неначе напровесні квіти,
Пісням дає крила мистецька довершена праця,
З’являються навіть у нот автентичні орбіти…
Десь там, у глибинах небесного Божого схилу
Архангел гортає всесвітню абетку класичну…
Вона таємничу дає кожній літері силу,
Формуючи мову, у світі найбільш поетичну…
У нетрях космічних повніше єства розуміння,
Молитва свята очищає і душу, і совість…
У стані блаженства немає земного тяжіння,
Бо твори ліричні вливають на творчу свідомість…
8 січня 2014
© Copyright Marina Aldon 2013
Фото: Kruzz «Излом»,
