З вікна
За склом віконним небо… Твердь землі
Відлито із яскравого проміння…
Здається, сонце пестить світ корінням
І надписи шукає на зелі…
За склом віконним натовп… Як хрести,
Триокі світлофори… насторожі…
Несуть тіла сновиди-перехожі
В ранкове місто, в гирло суєти…
За склом віконним вітер… під крилом
У нього для ріки акорди, ноти…
Ключі скрипічні лагідні на дотик,
Пташиним пахнуть трохи молоком…
За склом віконним стіни кам’яні…
Шепочуться будівлі між собою,
Їм вічність озивається луною
За горизонтом, десь удалині…
1 серпня 2013
© Copyright Marina Aldon 2013
На фото: работа Болквадзе Александра Александровича «Русское поле экспериментов или Сто лет одиночества»
Оставить комментарий