Марина Алдон – Двадцять дев’яте березня. Абетка весни

9 февраля, 2013 12:23 дп

Двадцять дев’яте березня. Абетка весни

3D, акровірш, у техніці розчинення

А_ я тез тебе, як без неба… Світ, як прірва…
Б_олить у грудях, там, де серце… калатає…
В_есна землі вростає в ребра, терпне шкіра…
Г_імн грає березню джерельце… з водограєм…

Ґ_аздує вітер при дорозі… Пише вірші?
Д_ень дещо довший… Потепління… Де ж пернаті?
Е_вакуація в морозів в вимір інший…
Є_ в сонця вусики-проміння рудуваті…

Ж_урба… сльозиться через очі… мимоволі…
З_игзаги долі на долоні… серед ліній…
тИ_ знаєш сни мої пророчі, мрії голі…
І_ як тумани гладять скроні безнадії…

Ї_ дкий дим… скупчується в жилах… у черешні…
Й_ діагноз безапеляційний – вихід з коми…
К_охаю!!! Хто б позичив крила (хоч найменші)?
Л_етіла б миттю у обійми… без утоми…

М_ені потрібно щастя трішки … небагато:
Н_ амалювати риси східні… вправно… спритно,
О_ орнамент щирої усмі́шки упіймати,
П_ оцілувати губи рідні… ненаситно…

Р_ уками хмари розігнати над тобою…
С_ казати, як мені самотньо, одиноко…
Т_ремтить свіча серед кімнати… віск – габою…
У_ се в житті, жаль, незвороньо… та жорстоко…

Ф_ актично важко нам зустрітись… в межах міста…
Х_ олодні гори поміж нами… море, всесвіт…
Ц_вітінню разом не радіти (клята відстань!)…
Ч_ уття сплітаються з словами в ході бесід…

Ш_ ал втамувати неможливо… інстинктивно…
Щ_е і природа досить вбога… в міжсезоння…
Ю_рба бажань… душа цнотлива… імпульсивна…
Я_  ж тінь твоя і частка Бога – не стороння…

У тексті розчинено вірш:

А_ я тез тебе, як без неба,
Б_олить у грудях, там, де серце…
В_есна землі вростає в ребра…
Г_імн грає березню джерельце…

Ґ_аздує вітер при дорозі…
Д_ень дещо довший… Потепління…
Е_вакуація в морозів…
Є_ в сонця вусики-проміння…

Ж_урба… сльозиться через очі…
З_игзаги долі на долоні…
тИ_ знаєш сни мої пророчі…
І_ як тумани гладять скроні…

Ї_ дкий дим… скупчується в жилах…
Й_ діагноз безапеляційний –
К_охаю!!! Хто б позичив крила?
Л_етіла б миттю у обійми…

М_ені потрібно щастя трішки:
Н_ амалювати риси східні,
О_ орнамент щирої усмі́шки,
П_ оцілувати губи рідні…

Р_ уками хмари розігнати,
С_ казати, як мені самотньо…
Т_ремтить свіча серед кімнати…
У_ се в житті, жаль, незвороньо…

Ф_ актично важко нам зустрітись…
Х_ олодні гори поміж нами…
Ц_вітінню разом не радіти…
Ч_ уття сплітаються з словами…

Ш_ ал втамувати неможливо…
Щ_е і природа досить вбога…
Ю_рба бажань… душа цнотлива…
Я_  ж тінь твоя і частка Бога…

 

8 лютого 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: Акровірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, інтимна лірика, акро, вірші про кохання, весна, кохання, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять дев’яте березня. Абетка весни нет

Марина Алдон – Двадцять восьме березня. Зерно

9 февраля, 2013 12:21 дп

Двадцять восьме березня. Зерно

3D, у техніці розчинення
Перевернутий сонет + ЯС

Старенькі руки правлять сонцем-ралом,
Кладуть у ґрунт пшеницю, сою, просо…
І гладять ниву, згідно з  ритуалом…
Високі буки стогнуть стоголосо,
Вдивляються в криницю поза валом…
Чекають зливу? Вітру трохи млосно…

В землі маленькі злаки, як зірниці…
Процес природній… запустити треба…
Рахує дні-світанки серце птиці,
Сіяч Господній молиться до неба…

Тепер усе залежить від погоди…
Потрібна, перш за все, весняна ніжність…
Та скоро зійдуть перші ярі сходи,
Відчують корінці вже іншу дійсність….

У тексті розчинено ЯС:

Старенькі руки
Кладуть у ґрунт пшеницю
І гладять ниву.

Високі буки
Вдивляються в криницю,
Чекають зливу?

В землі маленькі злаки…
Процес природній…
Рахує дні-світанки
Сіяч Господній…

 

8 лютого 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, весна, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять восьме березня. Зерно нет

Марина Алдон – Двадцять сьоме березня. вікно в березень

9 февраля, 2013 12:17 дп

Двадцять сьоме березня. вікно в березень

3D, у техніці розчинення

 

в маленькій рамі цілий світ, якого не знайти на глобусі,

дощ відчайдушно б’ється в скло, розмиті залишаючи автографи…
на підвіконні первоцвіт рахує з висоти людей, автобуси…
крайнеба майже сіре тло впирається в дороги-ієрогліфи…

вітрисько проситься у дім за штори, жалюзі чіпляється долонями,
не спиться більше в лоні хмар і сонцю, що ховається від дійсності…
напевно, скоро перший грім, бо річка скресла, треться в берег скронями…
мовчить настінний календар, не вірячи в теорію ймовірності…

тоненька гілочка сосни по-справжньому фліртує з перехожими,
під парасолі зазирА, лоскоче зеленявою їх шийкою…
а у вікні портрет весни, оздоблений із витворами Божими…
снага – природі із ребра просочується в душу коломийкою…

У тексті розчинено вірш:

в маленькій рамі цілий світ,
дощ відчайдушно б’ється в скло…
на підвіконні первоцвіт,
крайнеба майже сіре тло…

вітрисько проситься у дім,
не спиться більше в лоні хмар…
напевно, скоро перший грім,
мовчить настінний календар…

тоненька гілочка сосни
під парасолі зазирА…
а у вікні портрет весни,
снага – природі із ребра…

 

 

19 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, весна, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять сьоме березня. вікно в березень нет

Марина Алдон – Двадцять шосте березня. Пробач ворогів, Боже мій

6 февраля, 2013 9:21 пп

Двадцять шосте березня. Пробач ворогів, Боже мій

3D, у техніці розчинення

Пробач ворогів, Боже мій, за симптоми заздрості,
Бо ж легко молитись за друзів, чи за соратників,
Що поруч у щасті, у тузі, у горі, й радості…
І навіть в мовчанці німій вони кращі радники…

Противників, Отче, прости… вбивць закону совісті…
Що в масках блукають між нами, оскал приховують…
Серця ампутують словами… вбивають повністю…
До мрій прибивають хрести… крила волі сковують…

Суперникам гріх відпусти: хитрість, підлабузництво, –
Вони ж і глухі, і незрячі без сили вищої…
Є в людях інстинкти звірячі, цинізм, відступництво,
Бо вперто ідуть до мети, та іще й нечистої…

Пробач ворогів, Боже мій, не усі ж однакові…
На них не тримаю образи за грубу бесіду…
У зла же цупкі метастази, клітини ракові…
Ти, знаєш… Ти вічний, святий! Ти – основа Всесвіту!

У тексті розчинено вірш:

Пробач ворогів, Боже мій,
Бо ж легко молитись за друзів,
Що поруч у щасті, у тузі…
І навіть в мовчанці німій…

Противників, Отче, прости…
Що в масках блукають між нами,
Серця ампутують словами,
До мрій прибивають хрести…

Суперникам гріх відпусти, –
Вони ж і глухі, і незрячі…
Є в людях інстинкти звірячі,
Бо вперто ідуть до мети…

Пробач ворогів, Боже мій…
На них не тримаю образи…
У зла же цупкі метастази…
Ти, знаєш… Ти вічний, святий!

 

6 лютого 2012

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: Лабіринт, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, молитва, релігія, самотність у натовпі, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять шосте березня. Пробач ворогів, Боже мій нет

Марина Алдон – Двадцять п’яте березня. Роздуми над картиною Рембрандта «Фауст»

6 февраля, 2013 11:54 дп

Двадцять п’яте березня. Роздуми над  картиною Рембрандта «Фауст»

3D, у техніці розчинення

Не спиться увечері… Мало світла?
Конфлікт з любов’ю… чи її відсутність?
Пилюка на папері непомітна…
Автограф кров’ю – втрачена вже сутність…

Приходить Мефістофель до кімнати…
Спокусник вічний із очима смерті…
Портрет чомусь не в профіль…. не впізнати…
Ще й потойбічний… голос прямо в серці…

Майбутнє на терезах: Бог – Диявол…
Суспільний статус – в рамках забаганок…
Життя, як та імпреза, або танго…
Гадає Фауст… чи настане ранок?

Зірвав хтось місяць з неба, вірогідно,
Космічним смерчем… Поруч хмари шкіра…
Мужчині жінку треба, необхідно…
А де же Гретхен? Світ без неї – прірва…

У тексті розчинено вірш:

Не спиться увечері…
Конфлікт з любов’ю?
Пилюка на папері,
Автограф кров’ю…

Приходить Мефістофель,
Спокусник вічний…
Портрет чомусь не в профіль….
Ще й потойбічний…

Майбутнє на терезах:
Суспільний статус…
Життя, як та імпреза, –
Гадає Фауст…

Зірвав хтось місяць з неба
Космічним смерчем…
Мужчині жінку треба…
А де же Гретхен?

*Графюра «Фауст» оздобила книжку Гете з однойменною назвою.

 

6 лютого 2012

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, життя і смерть, за картинами, мої вірші, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять п’яте березня. Роздуми над картиною Рембрандта «Фауст» нет

Марина Алдон – Двадцять четверте березня. Еротичні фото

3 февраля, 2013 11:15 дп

Двадцять четверте березня. Еротичні фото

3D, у техніці розчинення

Пам’ятаєш листи відверті на місячних жовтих скельцях?
Пахли мрії щемким польотом… служила весна молебен…
Відсилала тобі в конверті не сльози, а ноти серця,
Я свої еротичні фото знімала лише… для тебе…

Пам’ятаєш, писала вірші на річці замерзлій… кров’ю…
На долоні нічного неба мережала нічка ймення,
Як складав вітер зорі в ніші і дихав на них любов’ю,
Рахував місячЕнька ребра… наначе святі знамення…

Пам’ятаєш, мене голубив спокусливо, відчайдушно,
Коли мла вигинала спИну, за свічку ховались тіні…
Цілував руки, стегна, губи та родимку, що за вушком…
І нестямно, і без упину у очі вдивлявся сині…

Пам’ятаєш, троянду… смайлом та роздуми у мовчанці…
Як було нам обом скорботно у вимірі надтонкому…
Відсилала окремим файлом відбитки душі, не пальців…
Я тобі еротичні фото збирала для НЮ–альбому…

У тексті розчинено вірш:

Пам’ятаєш листи відверті?
Пахли мрії щемким польотом…
Відсилала тобі в конверті
Я свої еротичні фото…

Пам’ятаєш, писала вірші
На долоні нічного неба,
Як складав вітер зорі в ніші,
Рахував місяче́нька ребра…

Пам’ятаєш, мене голубив,
Коли мла вигинала спину,
Цілував руки, стегна, губи
І нестямно, і без упину…

Пам’ятаєш, троянду… смайлом…
Як було нам обом скорботно…
Відсилала окремим файлом
Я тобі еротичні фото…

 

3 лютого 2012

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, інтимна лірика, в стилі НЮ, вірші про кохання, еротика, еротичні вірші, кохання, секс и щоденник. 1 комментарий к записи Марина Алдон – Двадцять четверте березня. Еротичні фото

Марина Алдон – Двадцять третє березня. Березневий дощ

3 февраля, 2013 11:14 дп

Двадцять третє березня. Березневий дощ

3D, у техніці розчинення

На вікні дощ малює ранок, похмурий, як місто, сірий…
Скло цілують холодні краплі… і вони, як міста на мапах…
Вітер ставить весні спектаклі, із нею він тільки щирий…
Заважає ледь-ледь серпанок скуштувати відлиги запах…

Кличе березень птаха в мандри з далеких країв нарешті…
Бо додому пора, до хати, де усе аж до болю рідне…
Вже набридло деревам спати, гілками тремтять черешні…
Тихо річка читає мантри, а туман час від часу бідне…

На вікні дощ малює гори, травинок зелені вії,
Хутко гладить малий підсніжник, загинає стебло, мов обруч…
У полоні чуттів невтішних шукають кохання мрії…
Із собою душа говорить, адже ти, як завждИ, не поруч…

У тексті розчинено вірш:

На вікні дощ малює ранок,
Скло цілують холодні краплі..
Вітер ставить весні спектаклі,
Заважає ледь-ледь серпанок…

Кличе березень птаха в мандри,
Бо додому пора, до хати…
Вже набридло деревам спати,
Тихо річка читає мантри…

На вікні дощ малює гори,
Хутко гладить малий підсніжник…
У полоні чуттів невтішних
Із собою душа говорить…

 

3 лютого 2012

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, весна, дощ, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять третє березня. Березневий дощ нет

Марина Алдон – Двадцять друге березня. Вогонь

2 февраля, 2013 10:59 пп

Двадцять друге березня. Вогонь

3D, у техніці розчинення

 

Вогонь – поєднання тепла і світла із димом свавільним…
Це ватра, свіча, та…  на жаль, пожежа, стихії гарячі губи…
Його не впізнати у танці з вітром-бешкетником вільним,
Як пломінь шукає своє безмежжя, стає час від часу грубим…

Вогонь – це у серці процес хімічний, це – імпульс кохання…
Життя джерело, результат горіння листів після болю зради…
Є спалах чуттєвий, а є космічний, є мрії займання…
Багаття, як смерть, але й як спасіння… залежно від… боку правди…

Вогонь – це вночі смолоскип міфічний… та тіні зіпрілі…
Сім’ї талісман і госпОди святість, домашнього щастя кредо…
Душі елемент, ще від Бога, вічний… у грішному тілі…
В долоні землі рудувата парість… між полум’ям і між небом…

У тексті розчинено вірш:

Вогонь – поєднання тепла і світла…
Це ватра, свіча, та…  на жаль, пожежа…
Його не впізнати у танці з вітром,
Як пломінь шукає своє безмежжя…

Вогонь – це у серці процес хімічний,
Життя джерело, результат горіння…
Є спалах чуттєвий, а є космічний…
Багаття, як смерть, але й як спасіння…

Вогонь – це вночі смолоскип міфічний…
Сім’ї талісман і госпОди святість…
Душі елемент, ще від Бога, вічний…
В долоні землі рудувата парість…

 

2 лютого 2012

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять друге березня. Вогонь нет

Марина Алдон – Двадцять перше березня. Весняне Рівнодення

2 февраля, 2013 2:21 пп

Двадцять перше березня. Весняне Рівнодення

3D, у техніці розчинення

Вже день майже рівний ночі і вітер танцює танго,
У сонечка більше сили, плете з промінців віночки…
Сльозини у хмар жіночі, їх вміст контролює янгол,
Пліч-о-пліч два небосхили – вгорі та на дні струмочка…

Ще кволі ліси спросоння, немає у них натхнення,
Не квітне ще Верховина, сніги де-не-де на полі…
За Грінвічем – міжсезоння, прикмети всі Рівнодення,
Та березня середина… відроджує світ поволі…

Природа весною дише, потрібна їй скетч-оздоба,
А свіжість є ароматом, який проникає в місто…
ПтахІв шлях додому кличе, як і земля хлібороба,
Це ж предки вважали святом із древнім сакральним змістом…

У тексті розчинено вірш:

Вже день майже рівний ночі,
У сонечка більше сили…
Сльозини у хмар жіночі,
Пліч-о-пліч два небосхили…

Ще кволі ліси спросоння,
Не квітне ще Верховина…
За Грінвічем – міжсезоння,
Та березня середина…

Природа весною дише,
А свіжість є ароматом…
ПтахІв шлях додому кличе…
Це ж предки вважали святом!»

 

*Малюнок авторський, «Весна»

 

2 лютого 2012

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, весна, народні звичаї, пори року, традиції, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять перше березня. Весняне Рівнодення нет

Марина Алдон – Двадцяте березня. Прийди до мене

2 февраля, 2013 2:20 пп

Двадцяте березня. Прийди до мене

3D, у техніці розчинення

Прийди до мене, коли всі заснуть, ввійди у спальню,
Крізь тисячі світів та кілометрів усміхнись мені…
До серця проклади шовковий путь, тропу астральну…
І виведи журбу з душевних нетрів звуком імені…

Прийди до мене, наче вітер, сніг… у чорній мряці,
Тебе давно чекає верховина, як відродження…
Сльозами хочу вмити ступні ніг і ніжні пальці…
Немов Ісусу грішна Магдалина… без погодження…

Прийди до мене, тихо, наче ніч, лише навіки,
Торкнися зірки-мрії обережно… в межах дійсності…
Чому дві долі досі врізнобіч, неначе рІки?
І прірва розділяє нас безмежна… і пів вічності…

Прийди до мене присмаком весни,  а ще – відлиги,
Пірни у душу сірими очима неба східного…
Нехай зустрінуть верби, ясени та навіть… книги
Єдиного… святого… пілігрима… дуже рідного…

У тексті розчинено вірш:

Прийди до мене, коли всі заснуть,
Крізь тисячі світів та кілометрів…
До серця проклади шовковий путь
І виведи журбу з душевних нетрів…

Прийди до мене, наче вітер, сніг…
Тебе давно чекає верховина…
Сльозами хочу вмити ступні ніг,
Немов Ісусу грішна Магдалина…

Прийди до мене, тихо, наче ніч,
Торкнися зірки-мрії обережно…
Чому дві долі досі врізнобіч?
І прірва розділяє нас безмежна…

Прийди до мене присмаком весни,
Пірни у душу сірими очима…
Нехай зустрінуть верби, ясени
Єдиного… святого… пілігрима…

2 лютого 2012

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, інтимна лірика, вірші про кохання, кохання и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцяте березня. Прийди до мене нет

« Следующие  
  Предыдущие »